Обтяжливе адміністрування і грабування скарбниці залишаються

Після систематичного нагадування про необхідність запровадження до початку нового бюджетного року податкових змін, на базі яких ухвалюватиметься державний бюджет, єдиною спробою їх здійснення є зареєстрований у парламенті проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації» №3357 від 26 жовтня 2015 року.

Найбільш раціональними новелами запропонованої моделі оподаткування, за якою сплачуватимуть податки наступного календарного року, є такі:

— зміна ставок оподаткування (зниження ставки податку на розподілений прибуток, коли враховується інвестиційний фактор розвитку підприємства до — 15%, ПДВ — до 15%, ПДФО — до 10%, визначення єдиної ставки ЄСВ у розмірі 20%);

— запровадження єдиного порядку відшкодування ПДВ згідно черговості у публічно відкритому реєстрі; уточнення без кардинальних змін чинного порядку застосування спрощеної системи оподаткування та ін.

У цілому, не беручи до уваги відсутність у проекті низки однозначних визначень, тлумачень, механізмів, порядків реалізації окремих положень та, безперечно, ризиків щодо наповнення держбюджету, запропоновані зміни можна вважати прийнятними та навіть деякою мірою прогресивними.

Водночас ані певне коригування податкових засад, ані зміна співвідношень ставок оподаткування та навіть їх зниження не вирішать справді проблемних питань податкової системи, що стосуються постійного грабування скарбниці, обтяжливого адміністрування, тиску податкової інспекції на підприємців та надмірної дискреції — коли рішення ухвалюються на власний розсуд. Ці питання є набагато важливішими, ніж питання ставок податків, бо наміри платників податків щодо їх сплати виключно за вимогою або відкупом, а не за обов’язком, нічого не змінять.

Першочерговими в податковому реформуванні мають стати не тільки та й не стільки законодавчі зміни, а, перш за все, певна сукупність систематичних заходів боротьби із ухилянням від сплати податків та, безумовно, мотивуюча дія економічних факторів. Коли, приміром, підприємцю при виплаті податкових платежів із заробітної плати дорожче виходить саме ухиляння від податків, аніж їх офіційна сплата. Адже будь-яка досконала пропозиція не буде результативною в недосконалому середовищі. Також серед основних практичних дій з налагодження процесу оподаткування має бути ліквідація можливості великого бізнесу оптимізовувати власне оподаткування, користуючись компенсаторами, що передбачені виключно для спрощеної системи оподаткування, яка має слугувати інтересам малого бізнесу. Лише за таких умов ми зможемо побачити реальний стан справ, у результаті матимемо можливість прояснити, що ми можемо собі дозволити.

На жаль, всупереч вимогам чинного законодавства щодо набуття чинності податкових законів, уряд не подав на розгляд Верховної Ради відповідного законопроекту. Хоча Кабінету міністрів наразі нічого не заважає покращувати адміністрування податків, робити процес оподаткування відкритим і прозорим, руйнувати схеми взаємодії ділових кіл і державного сектору та цілеспрямовано боротися з податковими правопорушеннями. Не варто забувати й про те, що саме фіскальна стійкість є запорукою стабільної, виваженої й прогнозованої податкової системи.

Тому залишається сподіватися, що при затвердженні остаточних законодавчих пропозицій у сфері оподаткування уряд врахує позитивні напрацювання й експертні висновки з цього проекту в поєднанні з масивом реальних розрахунків, обґрунтуваннями та достовірним прогнозом і зможе в найближчій перспективі забезпечити таку податкову систему, а не намагатиметься в черговий раз без обговорень та детального вивчення «пропхати» власні сумнівні податкові ініціативи.