Національна асоціація адвокатів України: на ходу підметки рвемо

«Під тиском НААУ ГПУ змусила слідчих дотримуватися прав адвокатів» — ось так, без зайвої скромності та без жодного почуття сорому заявила на офіційному сайті Національна асоціація адвокатів (http://unba.org.ua/news/1185-zayava-naau.html).

Почавши фантазувати, зупинитися керівництво НААУ вже не могло, тому далі було сказано про те, що їм «нарешті вдалося домогтися першої публічної реакції з боку прокуратури». Он як!

Йшлося про лист виконуючого обов'язки генпрокурора «щодо допуску адвокатів на обшуки», до чого НААУ взагалі не мала жодного відношення. Насправді Національна асоціація адвокатів України, навіть не сумніваючись, у зухвалому куражі приписала собі результати чужої праці. Причому праця ця полягала не так у підготовці відповідних матеріалів, як у ретельному й послідовному багатомісячному їх супроводі «до переможного кінця», крізь терни бюрократичної структури, що було зроблено виключно членами громадської Консультативної ради при ГПУ. КР при Генпрокуратурі тривалий час наполягала на виконанні положень Кримінального процесуального кодексу щодо допуску адвокатів на місце проведення обшуку.

До речі, в новині, з якої розторопна адвокатська братія взагалі дізналася про рішення нагальної проблеми та існування відповідного листа, була чітка вказівка ​​на те, чия насправді ця маленька перемога. Там, у другому абзаці замітки (можна вже було дочитати), зазначено: «Відповідний лист Генпрокуратури є результатом роботи Консультативної ради при ГПУ, яка тривалий час наполягала на виконанні положень Кримінального процесуального кодексу України щодо допуску адвокатів до місця проведення обшуку, навіть у разі прибуття представників сторони захисту із запізненням».

Проте заповзятливі представники НААУ вирішили, що їм не слід залишатися осторонь у такій важливій справі, нехай і постфактум, так би мовити. Тим більше наразі, коли, невблаганно лобіюючи власні інтереси, так багато говорять про те, що виключно адвокатська монополія гарантує нам високопрофесійних і настільки ж високоморальних представників та захисників.

Мабуть, ця кумедна історія про тих, хто «ніс колоду на суботнику», не варта була б і короткого оповідання, якби головними дійовими її особами були ті, від кого в багатьох складних життєвих ситуаціях залежить доля людей, що довірилися їм. Тим більше що у найближчому майбутньому і альтернативи-то найчеснішим представникам монопольної адвокатської спільноти не буде — це вже вони, безсумнівно, проб'ють, рясно посилаючись на світовий досвід й апелюючи до моральних принципів.