Посада генпрокурора, як хороші чоботи — треба брати

«Хороші чоботи. Треба брати», — так Ірина Луценко прокоментувала можливе призначення чоловіка на посаду генпрокурора, передає Цензор.НЕТ.

За її словами, є велика заслуга Луценка у реформуванні МВС, а також він був ініціатором закону про реформування Генпрокуратури. «Він був флагманом цих процесів і сьогодні проявив рішучість змінити систему», — сказала вона.

«О, сколько нам открытий чудных…» — писав класик. От уже не знав, що в молодості Юрій Віталійович творив під псевдонімом Янукович. Не Пастернак, але теж нічого.

Просто хочу нагадати, що автором Закону України «Про прокуратуру» був ніхто інший, як сам Віктор Федорович, який і вніс до парламенту 5 листопада 2013 року законопроект №3541, проголосований під загальне схвалення 14 жовтня 2014 року, вже зовсім в іншу історичну епоху.

«І, абстрагуючись від того, що я його дружина, а просто розглядаючи його кандидатуру, безперечним доказом того, що хороші чоботи треба брати, є лист заступників генпрокурора Шокіна до президента про те, щоб не призначати людину не з системи, яка не зрощена з ними», — заявила Ірина Луценко.

Мені чомусь стало щиро шкода Юрія Віталійовича.

Був такий хороший анекдот: дружина декабриста пішла в Сибір за чоловіком і зіпсувала йому все заслання...

Може, все-таки краще, щоб таким важливим органом як прокуратура  керував юрист з досвідом роботи ?!

Хоча, з іншого боку, наприклад, імператор Калігула зробив же свого коня сенатором. Чим чоботи гірше?

Але справжньою вершиною стало наступне одкровення: «Скажіть, будь ласка, а Кириленко має освіту інституту Поплавського? Кубів має економічну освіту, яка б йому дозволила безперешкодно виконувати ті функції, які передбачені його міністерством? Пройдіться по кабінетах міністрів, пройдіться по інших кандидатурах».

Як то кажуть, картина маслом. Красномовний портрет уряду ефективних реформаторів...

Пояснюючи свою думку, Ірина Луценко додала: «Це питання не тільки до мене — це питання до залу. Якщо це потрібно країні, якщо це потрібно заради змін, законодавство не є догмою — точно так само, як ми вносимо зміни до Конституції. Країна не є стабільною: ми перебуваємо в стані війни, ми перебуваємо в стані реформ...»

«Навіть якщо це буде змінено під одну людину, але дасть результат, то це варто робити», — наголосила вона.

Це дуже влучно сказано: закон не догма. Як то кажуть, якщо закон заважає роботі...

З цього приводу був інший відомий анекдот: що робити, якщо горілка заважає роботі? Слід кидати роботу!