Безвихідь Юрія Луценка

Нелюдській завзятості, яка переходить в упертість, президента Петра Порошенка слід віддати належне — всупереч здоровому глузду, закону, логіці, рекомендацій розумних людей і прямим вказівкам європейських комісарів — він його продавив. Або заштовхав м'яч у ворота — так кажуть футбольні коментатори, коли гол формально був забитий, але формою виконання він спорт не прикрасив...

«Сліпий траст», одним словом.

Правові наслідки ухвалення законопроекту №4645 «під Луценка» і перспективи його перебування на п'ятому поверсі скляного будинку по вулиці Різницькій, 13/15 нам ще належить більш докладно осмислити.

Зауважу лише, що президенту було б «дешевше» видати Луценку екстерном не тільки диплом, а відразу вчений ступінь доктора наук і прийняти в академіки, ніж сколотити парламентську більшість під цей сумнівний захід...

А поки не можу не прокоментувати шоу з представленням нового генерального прокурора так би мовити «трудовому колективу».

Відчуваючи себе повноправним господарем не лише палацу на Банковій, а й будівель на Різницькій, Порошенко глибокодумно заявив перед функціонерами ГПУ, які тремтіли від страху, під час представлення нового шефа: «Ви нікому і нічим не зобов'язані — ані уряду, ані парламенту, ані будь-який аполітичній силі. У вас повністю розв'язані руки». Це глава держави звертався до Луценка.

Сказав він це необачно. У народі ще не забули, що Юрій Віталійович часом може вести себе розв'язно — згадати хоча б історію в аеропорту Франкфурта-на-Майні, про що писала вся світова преса.

І не лише руки — головне, щоб не був розв'язаний язик, що також траплялося з новим призначенцем...

«Знаю про настрої в ГПУ. Знаю, що багато хто не аплодує моєму рішенню. Це необхідний крок для підвищення довіри до прокуратури», — зазначив глава держави.

Це Петро Олексійович ще м'яко сказав. Цього не розуміє взагалі ніхто.

Боюся, що єдине покликання Луценка в кріслі генпрокурора — якось відвернути увагу від астрономічного подорожчання комунальних тарифів, яке поставило народ за межу бідності і призведе в перспективі до соціального вибуху. І тут, мабуть, Луценко повинен буде допомогти президенту в реалізації його стратегічного курсу під девізом «Видовища замість хліба!»

Я не хочу засмучувати Юрія Віталійовича, але боюся, що президент збирається його використати зовсім не з добрими намірами...

З промовою виступив новопризначений генеральний прокурор.

«Після роботи в міліції та перебування за ґратами я чітко усвідомлюю специфіку цієї роботи. З іншого боку, я розумію, що ця посада дає колосальну відповідальність», — заявив Луценко.

Юрій Віталійович не дарма згадав перебування за ґратами, яке, безсумнівно, збагатило його правосвідомість і дало безцінний досвід слідчої роботи (з протилежного боку). Тому тюремний термін цілком може бути зарахований до трудового стажу, необхідного за законом для зайняття посади головного прокурора країни.

«Я буду спиратися в прокуратурі на тих, хто хоче служити закону. Тому що справедливість складається з двох частин: це функція покарання — і закон один для всіх, і функція захисту від свавілля — справедливість повинна бути для кожного», — додав генпрокурор.

Я повністю згоден з Юрієм Віталійовичем. Але, на жаль, поки у нас виходить закон для кожного (нового генпрокурора), а справедливість — одна на всіх. Причому з великими застереженнями...

І далі новий начальник наглядової інстанції вступив на стезю самовихваляння, яка привела його до несподіваного повороту: «А пізніше в країні відбувся реванш «мафіозної системи», коли «реальний гангстер захопив владу і всі державні установи використовував для особистого збагачення».

Гадаю, що в цей момент президент вжався у крісло й озирнувся по сторонах — чи не дивиться хто в його бік, чи не тикає пальцем...

Свою промову новоспечений генпрокурор підсумував так: «У мене є лише один вихід — дати результат».

З цього приводу польський сатирик Станіслав Єжи Лец писав, що вихід найчастіше там же, де був вхід...

Але про це — наступного разу.