Міністеріада охорони здоров’я та (не)втрачені очікування

Чому за 25 років незалежності України так і не вдалося реформувати таку важливу систему охорони здоров'я її громадян? Згідно із соціологічними опитуваннями, ієрархія найважливіших для українців реформ виглядає так: перше місце посідає антикорупційна реформа — так вважають 56%, на другому місці — реформа органів правопорядку (40%), замикає трійку сфера охорони здоров'я (33%)*. Попри зміну міністрів охорони здоров'я, кількість яких наближається до двох десятків, написані концепції та стратегії реформи, пілотні проекти, корупція так само продовжує роз'їдати українську медицину на всіх рівнях. У той час як лікарі «горять» на хабарі в кілька сотень доларів, на більш високому рівні з бюджету випаровуються мільйони.

За чверть століття під медичну реформу виділялися чималі гроші, зокрема і грантів. Навіть якщо відкинути резонне питання, яке стало в нашій країні вже риторичним, — на що ж пішли кошти?, — ми практично не побачимо також і напрацьованих матеріалів. Напевно, однією з найбільших в Україні є проблема «попередників». Кожен міністр, приходячи на зміну попередньому, брався критикувати свого попередника, відкидаючи те, що було зроблено.

На жаль, надії українців на те, що після Революції гідності кожен із нас відчує довгоочікувані зміни на краще у вітчизняній медицині, виявилися марними. Не секрет, що після будь-якої революції зазвичай лишається присмак втрачених можливостей. Адже революція задає дуже високий рівень очікувань, піднімає планку, яку в короткі терміни реалізувати надзвичайно складно. Ще одне важливе питання: наскільки наше суспільство готове до радикальних реформ? Адже шокова терапія б'є боляче. Є думка, що темп, із яким просуваються реформи в Україні, обраний правильно й поспішати треба повільно. Можливо. Однак медична галузь у нашій країні сьогодні перебуває в стані, коли неможливо зробити помилку — пливеш ти ще чи вже йдеш на дно. Брак вакцин і життєво необхідних ліків (у ХХІ столітті!) у країні, яка прагне в ЄС, і справжній квест із пошуком сироватки від правця для порятунку дитини просто не залишають сумнівів.

Призначення грузина Олександра Квіташвілі на посаду міністра охорони здоров'я викликало свого часу неоднозначну реакцію: від «нащо запрошувати експата, невже серед мільйонів українців не знайшлося гідного кандидата?» до слабкої надії. На жаль, імпортований реформаторський досвід забуксував у нашому родючому, проте важкому чорноземі. Провести радикальні реформи у сфері охорони здоров'я Квіташвілі не допомогла й відсутність зв'язків із українською фармацевтичною мафією (як заявляв під час представлення грузина на нову посаду прем'єр-міністр Арсеній Яценюк).

Для виконання реформи потрібні дві речі: програма й команда. Колектив Міністерства охорони здоров'я доволі великий, частина його вміє жити лише в корупційних схемах. Не дивно, що за неможливості у Квіташвілі створити свою команду очікування наших співгромадян про поліпшення в медицині розбилися об жорстоку реальність, котра перетворила нового міністра на весільного генерала.

Варяг із Сакартвело запам'ятався гарними презентаціями, передачею держзакупівель лікарських препаратів міжнародним посередникам (ідея сама по собі непогана, та ось реалізація поки сильно кульгає). А також викликала чимало запитань щодо кампанії проти поліомієліту, яка стала апофеозом цинічності. Тури масової вакцинації тривали попри безліч негативних фактів: про неналежне зберігання вакцини від поліомієліту, епідемію грипу, смерті дітей після щеплення. Не можна не помітити, що кампанією, як і багатьма іншими питаннями, опікувався того часу заступник міністра охорони здоров'я Ігор Перегінець, який відповідав за ключові напрямки у відомстві: не лише вакцинацію проти поліомієліту, а й освоєння кредиту Світового банку на 215 млн дол., перехід на міжнародні закупівлі ліків і низку інших не менш важливих справ.

На деякий час на гаряче крісло Квіташвілі, що звільнилося, посадили його заступника Віктора Шафранського, який із квітня цього року виконував обов'язки глави Міністерства охорони здоров'я (про Шафранського «Ракурс» писав у статті «Шкідливі поради, або «Реформатори» МОЗ із чорними мітками»).

З 1 серпня уряд поклав виконання обов'язків міністра охорони здоров'я на Уляну Супрун — волонтера, лікаря, директора гуманітарних ініціатив Всесвітнього конгресу українців. Призначення американки на цю посаду стало для багатьох несподіванкою і не могло не викликати неоднозначну реакцію в українському суспільстві. Екс-глава МОЗ Олександр Квіташвілі позитивно оцінив це призначення, за умови, що обіцяний Супрун карт-бланш на формування своєї команди у відомстві не стане порожніми словами, а також відзначив величезний патріотизм і професійні знання нової глави МОЗ. Чимало експертів були більш песимістичні, вважаючи, що призначення американки, яка зовсім нещодавно отримала українське громадянство, демонструє кадрову неспроможність влади і прагнення піти від політичної відповідальності. «Міністри-експати працюють за принципом "цирк поїхав, а клоуни лишилися". Але в ролі клоунів, на жаль, виступає українське суспільство», — висловив свою думку щодо цього призначення політолог Андрій Золотарьов. Українські професіонали, яким можна було б довірити МОЗ, просто не хочуть очолювати це відомство. Прекрасно усвідомлюючи, що на них там чекає, і не бажаючи бути ширмою.

Доктор сказав до парамедиків, значить — до парамедиків

Якщо спробувати оцінити перші кроки американської українки на займаній посаді, то, напевно, насамперед слід зазначити озвучену Супрун реформу екстреної допомоги, що викликала бурю не лише в українському суспільстві, «зраду» в соцмережах, але й вилилася 17 серпня в пікет медиків швидких під Міністерством охорони здоров'я. За словами керівництва відомства, пікетувальникам із самого початку було запропоновано розпочати переговори, але вони все ж таки вирішили провести мітинг. Ідею заміни лікарів у швидкій допомозі на парамедиків (як це працює в США) в цілому правильною вважає Семен Глузман, лікар, президент Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини: «Інше питання: як це все буде виконано? Реорганізація цієї служби потрібна. Але необхідно посилити ланку фельдшерів і зробити так, аби пацієнт, доставлений на швидкій, не лежав годину на каталці у приймальні».

До плюсів нової в. о. глави МОЗ можна віднести появу на сайті відомства таблиці, де в повному обсязі відображено наявність закуплених державою медичних препаратів по областях. Якщо в таблиці відображено, що, наприклад, медикаменти для онкохворих надійшли в область, а в лікарнях їх немає, Супрун радить звертатися до місцевої влади.

Перше, з чим зіткнулася Супрун на своїй посаді, як і її попередник із Грузії, — це неповоротка українська бюрократична машина, коли на узгодження документів гається невиправдано багато часу. Тому одним із завдань ввіреного їй відомства нова виконуюча обов'язки називає скорочення бюрократичних процедур, а також резервування на валютному рахунку МОЗ необхідної кількості коштів на закупівлю ліків через міжнародні організації, щоб не залежати також і від Нацбанку. Вона розраховує, що все це зможе прискорити процес цього року, а в січні майбутнього року — замовляти ліки у міжнародних організацій на 2017 рік.

Однією з перших проблем, якою планує опікуватися в. о. міністра, є система перевірки донорської крові. У нашій країні досі, як і за радянських часів, донорську кров часто досліджують за допомогою застарілого імуноферментного методу, в той час як у всьому світі використовується метод ПЛР, що гарантує безпеку як крові, так і препаратів із неї. В Україні склалася абсурдна ситуація. Так, онкохворі діти разом із переливанням донорської крові на додаток до свого діагнозу ризикують отримати цілий букет хвороб, наприклад, гепатит С, на лікування якого потрібні колосальні гроші. Тобто замість того, аби, образно кажучи, полагодити протікаючий кран, ми купуємо швабри й ганчірки. Це питання стало особливо актуальним у період військових дій. Переливаючи кров і рятуючи життя на полі бою нашим бійцям, мало хто замислюється, що потім їх доведеться лікувати від усіх хвороб, які були занесені разом із кров'ю. До того ж сучасна система перевірки донорської крові була розроблена ще минулого року, але залишається такою поки на папері. За словами Супрун, це не потребує великих вкладень, а є лише питанням налагодження системи.

Всі, хто знає Уляну Супрун особисто, відгукуються про неї як про великого патріота, який дуже багато зробив для української армії. Кажуть про її працездатність і цілеспрямованість, прагматичність, властиву американцям. Вона прекрасно розуміє важливість проблеми психічного здоров'я в суспільстві, а значить, і особливості підготовки психологів для роботи з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Проте як представник діаспори Супрун далека від української реальності. І це може стати проблемою — не всі західні підходи працюють в Україні. Також говорять про те, що нова в. о. МОЗ — доволі впевнена у своїй точці зору людина, а це також може створити певні труднощі. З іншого боку, на думку волонтерів та громадських діячів, вона відкрита для дискусій і швидко реагує на запити про зустрічі. Якщо Супрун правильно підбере команду (і їй дадуть обіцяний карт-бланш), отримає підтримку зверху, не загубиться в українських лабіринтах реальності, у неї може все вийти.

Як стало відомо, Уляна Супрун подала кандидатури своїх заступників на затвердження в Кабмін (2 серпня на своїй сторінці в Facebook про це повідомив Геннадій Маркевич, помічник-консультант голови парламентського Комітету з питань охорони здоров'я Ольги Богомолець). Це хірург і волонтер Олександр Лінчевський; Оксана Сивак — радник міністра охорони здоров'я на громадських засадах, член організації «Ініціатива Е+», що опікується реабілітацією постраждалих під час Революції гідності та інших протистоянь в Україні; Павло Ковтонюк — фахівець із питань реформи охорони здоров'я у представництві ВООЗ в Україні, в минулому проектний менеджер реформи охорони здоров'я в Національній раді реформ.

Чи затвердять нову команду заступників, запропоновану Уляною Супрун, — питання.

Саме це рішення і стане своєрідним маяком для суспільства — чи бути реформі охорони здоров'я найближчим часом. Ніхто не обіцяє, що буде легко, але, здається, шанс і привід для оптимізму у нас з'явився.

Уляна Супрун народилася в сім'ї українських емігрантів в Детройті, США. Закінчила медичний коледж Мічиганського університету. 1990 року стала членом Українського конгресового комітету Америки, із 1995 до 2013 року входила до Спілки української молоді в Нью-Йорку, упродовж двох років очолювала Раду з надання гуманітарної допомоги українцям.

На початку Революції гідності приїхала до Києва, де отримала посаду директора з гуманітарних програм Всесвітнього конгресу українців. Заснувала організацію «Захист патріотів», яка проводить тренування з тактичної медицини й забезпечує бійців АТО поліпшеними індивідуальними аптечками за стандартами НАТО. У липні 2015-го отримала українське громадянство, стала позаштатним консультантом комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я та директором Школи реабілітаційної медицини при Українському католицькому університеті.

*Дослідження проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова з 11 до 16 травня 2016 року. Було опитано 2016 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком АР Крим та окупованих територій Донецької і Луганської областей. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.