Молочна галузь: чого очікувати українським виробникам

На жаль, вітчизняним виробникам, аби пробитись на світові ринки, доводиться долати багато перешкод. Наприклад, чимало наших підприємств хотіли поставляти молочну продукцію до країн Африканського континенту, де на неї є великий попит. Щоправда, одного дня виявилось, що всі постколоніальні країни (франко-іспано-англомовні) чомусь запровадили 30-відсоткове мито на продовольство з України.

«Ми звернулися до наших колег у Євросоюзі із запитанням: чому так сталося, що ці країни ввели 30-відсоткове мито? У відповідь почули: мовляв, ми до цього не маємо відношення. Так, це наші постколоніальні країни, яким ми допомагаємо, але чому вони ухвалили таке рішення, не знаємо, — розповідає президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко. — Зрозуміло, що нашим виробникам створюють перепони. Проте здаватись не можна. Ми маємо величезні переваги: жодна європейська країна не змогла би витримати такі катаклізми, як вітчизняні аграрії. Йдеться про коливання курсу валют тощо. Європейських фермерів завжди рятує держава. Натомість нашим, враховуючи поданий бюджет на наступний рік, навряд чи варто на щось сподіватись».

Змінені орієнтири

Водночас чиновники впевнені, що не все так погано, а виробникам слід продовжувати шукати ринки збуту, і держава їм у цьому допомагатиме.

«На останньому засіданні українсько-турецької робочої групи турецька сторона зацікавилась українською молочною продукцією. Щоправда, вони висловили деякі побажання щодо її якості, — зазначає директор Департаменту агрополітики Міністерства аграрної політики Микола Мороз. — На кінець листопада заплановано українсько-турецький бізнес-форум, де підприємці зможуть напряму проводити переговори та укладати контракти».

Варто сказати, що ще кілька років тому виробники вважали, що конче необхідно виготовляти сир та продавати його в Росію — і таким чином заробляти гроші. Тоді це справді було вигідно, адже ми реалізовували свою продукцію фактично без квот і мит. Після початку російської агресії ситуація змінилась, і тепер немає змоги продавати наші сири в Росію. Тому з минулого року багато хто з виробників почав виготовляти інші експортно-орієнтовані товари — сухе молоко, масло, казеїн. Проте статистика свідчить, що поточного року виробництво навіть цих продуктів зросло незначно. Сухого молока українські виробники виготовили 48 тис. тонн — це лише на 2% більше, ніж минулого року. Виробництво казеїну зросло на 10%. Цей продукт став знову вигідним, як у 1990-ті роки, — хоч колись виробники й переконували, що більше не виготовлятимуть його. Поки що триває процес скорочення виробництва сиру і навіть сирної продукції, яка все ж непогано продається. Зменшення становило приблизно 11%. Це цифри за останні 8 місяців.

Чорна мітка для підприємця

Щодо якості молочної продукції, то вона, на жаль, залишає бажати кращого. Основна проблема українського молока — наявність в ньому антибіотиків. Загальновідомо, що більшість молочної сировини виготовляється домашніми господарствами. А бабусі нині дуже сучасні і, аби молоко передчасно не псувалося, додають в нього антибіотики. В результаті навіть якщо кілька чесних господинь здасть якісне молоко, то знайдеться одна, яка підмішає в нього ліки. Зрештою буде зіпсовано всю партію. Перевіряти кожну банку, яку здають люди, неможливо, адже один такий аналіз коштує понад 200 грн. Звісно, краще було би, аби молоко виготовлялося фермерськими господарствами, де якість централізовано контролюється. Проте поки що у нас таких небагато. До того ж за якість продукції тепер відповідає виробник, а більшість виробників дбають переважно про додаткові прибутки, а не про якість продукції. Тим паче, що український споживач невибагливий — тому з’їсть те, що продається. Власне, особливого вибору він і не має.

Крім того, держава дбає передусім про бізнес, який заборонено зайвий раз турбувати перевірками. І навіть якщо контролери прийдуть на підприємство з перевіркою і виявлять проблеми, то виробникам легше заплатити штраф і далі виготовляти неякісну продукцію. Наразі штрафи все ще значно нижчі за прибутки, які отримує підприємство від виготовлення неякісної продукції.

«Ще до того, як я почав працювати на держслужбі, ми їздили до польського фермера, і тоді я його запитав, як часто до нього приходять із перевіркою ветеринари. Він сказав,  що приблизно раз на квартал. Натомість продукцію, яку він реалізує, контролює молокопереробне підприємство. Це записано в умовах контракту, — розповідає голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Володимир Лапа. — І якщо виявиться невідповідність молока за будь-яким показником, то вони сплачують такі штрафи, що моментально «випадають» із ринку. По суті, фермер отримує «чорну мітку». Тож багато що залежить від самого бізнесу, адже ми не можемо проконтролювати кожну банку з молоком, яку здає бабуся, — це нереально. Якщо вже говорити про антибіотики, то до нашої продукції справді дуже уважно ставляться в Євросоюзі, оскільки ми мали неприємні прецеденти, наприклад, щодо меду».

Загалом ситуація на ринку молока в Україні неоднозначна. Щодо його виробництва, то, на жаль, спостерігається скорочення поголів’я корів, а відповідно і зниження надоїв. Це тенденція кількох останніх років. За 8 місяців поточного року виробництво скоротилось на 2% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. За даними Державної служби статистики, надої молока становили 7,2 млн тонн. Цікаво, що сільськогосподарські підприємства попри голосні заяви про те, що це невигідно, не істотно, але все ж збільшують виробництво молока.

«Господарства населення скорочують виробництво. За останні 8 місяців відбулось скорочення на 3%. Гадаю, на кінець року, за даними Державної служби статистики, виробництво молока по всіх категоріях складе на рівні 10,3–10,4 млн тонн, — зазначає голова агентства «Інфагро» Василь Вінтоняк. — Наступного року процес скорочення виробництва триватиме. Навіть якщо держава все ж підтримає виробників, то цей процес не буде зупинено. Песимістичні прогнози базуються на тому, що в Україні значна частина молока поки що виробляється в господарствах населення. А оскільки сільське населення старішає, а молодь не хоче займатись цією, на їхню думку, невдячною справою, то процес скорочення виробництва триватиме».

Бізнес без перспектив

Щодо закупівельних цін, то сільськогосподарські виробники нарікають, що ціна молока надто низька і вони працюють у збиток. Справді, вартість цієї сировини ніколи не була високою. В Україні є істотний надлишок молока, особливо в літню пору, — тому приблизно 20% молока, яке надходить на переробку, треба експортувати. Щоправда, зробити це нелегко.

«У світі склалася така ситуація, що ціни обвалились до рекордного рівня 2009 року. До того ж ми втратили ринок Росії, тому довелось шукати нові ринки збуту, — зазначає В. Вінтоняк. — Аби завоювати ринок, наші виробники мали запропонувати конкурентну ціну на свою продукцію, тому доводилось дешево її експортувати. Через це вартість молока була такою, яку диктував ринок. Проте два місяці тому ситуація докорінно змінилась. Ціни на світових ринках знову почали рости, відповідно підвищується й закупівельна вартість. За два місяці молоко здорожчало приблизно на 20%. Сільськогосподарські підприємства вже платять 6,5–7,5 грн за літр якісного молока, а населення отримує 3,5–4 грн. Тож наразі ціна на молоко не є низькою. Сільськогосподарські підприємства продають молоко фактично за європейськими цінами. В найближчі місяці ця сировина продовжуватиме дорожчати. Проте високою її вартість буде недовго, адже більшість продукції виготовляється для споживання на внутрішньому ринку, а вітчизняний споживач не зможе купувати продукцію, виготовлену з дорогої сировини. Як наслідок продажі упадуть і необхідність у сировині суттєво зменшиться, відповідно знизиться її вартість. Переробники зменшать закупки молока, дійшовши таким чином до зваженого цінового рівня».

Сільськогосподарські виробники завжди нарікають: мовляв, переробники їм мало платять за сировину — у крамниці молоко коштує в рази дорожче, ніж його закуповують. Але мало хто цікавиться, скільки від вартості продукції складає торговельна націнка. Це далеко не низькі цифри: за багатьма позиціями до 30% від ціни, яку ми бачимо, забирає торгівля. Наприклад, якщо сир від виробника виходить по ціні 100 грн за кіло, то до цієї цифри дистриб’ютор додає свої 15%, а в мережі плюсують ще 15%. В результаті у крамниці його вартість становить 130 грн. Насправді у переробника заробіток в рази менший, ніж у торгівлі.

«Щодо переробки. У порівнянні з попереднім роком виробництво впало на 8,5%. Таким чином, було перероблено тільки 4,3 млн тонн. Цього року статистика показала, що зменшення немає, є навіть незначне зростання, — зазначає В. Вінтоняк. — Правда не правда, але якщо аналізувати ці цифри, то виходить, що сільськогосподарські підприємства за півроку закупили більше молока, ніж ті змогли надоїти. Така українська статистика. Проте це офіційна статистика, на яку доводиться посилатися, — іншої немає. В подальшому істотного зростання переробки теж не буде, адже виробництво молока падатиме і нічого буде переробляти».

Ну а в майбутньому, на думку експертів, триватиме скорочення виробництва. Водночас виробники намагатимуться переорієнтувати асортимент на користь товарів, які можна експортувати, адже заробляти на експорті вигідніше, ніж на внутрішньому ринку.