Війна війною, але поїзди за розкладом

Читаю новини про блокаду транспортного сполучення з ОРДЛО (окремі райони Донецької та Луганської областей) — і не розумію. На найвищих рівнях української влади абсолютно серйозним голосом звучать заяви про те, що блокада, мовляв, ставить під загрозу національну безпеку, що без постачань антрациту з того боку наша енергетика загнеться і країна впаде в морок і холод.

Припустимо, побоювання справедливі. Але чому Путін і компанія досі не влаштували нам цей самий морок і холод? Чому вони самі досі не зупинили ешелони з вугіллям з того боку? Не знали, що це надійний спосіб заморозити «укропів»? Припустимо, не знали — не всі ж розумні.

Але тоді навіщо ми їм цей спосіб підказуємо? Навіщо наші президент із прем'єром лякають віяловими відключеннями, якщо блокада не буде цієї ж хвилини знята?

Тут, як то кажуть, одне з двох: або Путін зараз у Кремлі відкорковує шампанське (мерсі, Петя, за підказочку!), або ніяким колапсом не пахне й нам тупо брешуть.

Вкотре мене накриває щільне відчуття, що нинішній війні просто визначили коридор — увігнали її в чіткі, детально обговорені межі. Ось, від цих до цих — воюйте, хлопці. Від цих до цих можете стріляти з гармат, проявляти чудеса героїзму, бути підступними, називати один одного «сепарами» і «хунтою», оплакувати, ненавидіти, клястися помститися й очистити від нечисті... Від цих до цих нехай будуть жахи війни, героїзм оборонців та «наше діло праве, ворог буде розбитий», але за межами — ні-ні! Війна війною, але поїзда за розкладом!

І вкотре згадується сцена з фільму «Професіонал» з Джейсоном Стетхемом, де старий шейх каже: «Війна закінчується тільки за обопільною згодою»...