Суддівсько-прокурорська мафія Тернополя та її махінації з нерухомістю

Українська Феміда продемонструвала, що, окрім іншого, її служителькам притаманна надзвичайна скнарість, що навіть за вітчизняними мірками виходить за рамки пристойного.

Є в Тернополі одна юридична сім’я: мама — суддя господарського суду, тато — апеляційного, і два сини — один прокурор, другий адвокат. Так от мама, суддя господарського суду Тернопільської області Марія Стадник, понад 10 років тому незаконно захопила чужий гараж площею всього-на-всього 17 кв. м, і стільки ж часу ганьбить увесь суддівський корпус брудною війною за нього.

Почалася ця історія в далекому 1996 році, коли Управління житлово-комунального господарства Тернопільської облдержадміністрації замовило для потреб тамтешнього чиновництва будівництво п’ятиповерхового будинку, а точніше — житлово-гаражного комплексу, одна з 40 квартир якого призначалася для обласного арбітражного суду. А далі — самі пригадуєте — Азіатсько-Тихоокеанська фінансова криза, внаслідок якої гривня упала втричі, скорочення бюджетних витрат урядом Ющенка й таке інше. Тож довелося для завершення будівництва залучати приватних інвесторів і ділитися з ними квартирами. Проте арбітражний суд, правонаступником якого став господарський, не залишився за бортом, хоча сталося певне корегування обсягу обіцяного: планувалося виділити чотирикімнатну квартиру на першому поверсі з прибудованим до неї гаражним приміщенням загальною площею 127 кв. м.

В кінцевому підсумку, який датується 2001 роком, вийшла чотирикімнатна квартира площею 109 кв. м на п’ятому поверсі й неподалік неї відокремлений гараж площею 17 кв. м. Але тут запротестували фінансові органи, оскільки чинний станом на той момент Закон України «Про статус суддів» передбачав придбання для суддів за казенний кошт тільки житла. Що ж стосується гаражів, дач, саун та інших витребеньок — гуляй на свої. Тож господарський суд змушений був відмовитися від гаража й заплатити тільки за квартиру.

Квартира, як ви вже здогадалися, дісталася пані Стадник. А от гараж, на який вона у своїх мріях уже встигла покласти око, — іншому пайовику будівництва цього житлово-гаражного комплексу, приватному малому підприємству «Спортклуб «Смок». Але хитра суддя вирішила домогтися свого як не миттям, так катанням. Спочатку вона під виглядом тимчасової оренди одержала ключ від нього й таким чином фактично заволоділа ним, а потім легалізувала таке собі рейдерське захоплення судовим рішенням, яке 4 липня 2007 року ухвалила її колега — суддя Тернопільського міськрайонного суду Оксана Мартиць. В його резолютивній частині написано: по-перше, визнати гараж (який розташований у дворі) невід’ємною складовою частиною квартири Стадник (яка на п’ятому поверсі) у вигляді комори. Нинішній голова Тернопільського міськрайонного суду Роман Грицак скасував рішення виконкому Тернопільської міськради, яким право власності на цей гараж було зареєстроване за спортклубом «Смок», і зобов’язав Міське бюро технічної інвентаризації зареєструвати гараж за пані Стадник.

Тоді рішення було виконане наполовину: МБТІ на підставі рішення суду анулювало запис про право власності на гараж у його законного власника, але записати власницею гаража суддю Стадник не наважилося через відсутність у неї будь-яких правовстановлюючих документів на цей об’єкт. Таке напівузаконене самоправство тривало шість років, аж поки нове керівництво спортклубу вирішило якимсь чином спихнути комусь іншому цю «валізу без ручки».

3 липня 2013 року державний реєстратор Тернопільського міського управління юстиції, розглянувши його заяву разом із доданими до неї документами про участь у пайовому будівництві, визнав гараж власністю ПМП «Спортклуб «Смок». Чотири місяці по тому його придбала 71-річна місцева мешканка на ім’я Марія Синкевич. Не для себе, ясна річ, — для сина. А 8 листопада 2013 року на підставі договору купівлі-продажу приватний нотаріус, який водночас виконував функції державного реєстратора, вніс відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Така ситуація, коли в одного й того ж об’єкта налічувалося два власники, один з яких законний, а другий реальний, неодмінно мала привести обох до зали судового засідання.

Суддя Стадник випередила стареньку й першою подала до суду позов про скасування державної реєстрації права власності й визнання недійсним договору купівлі-продажу. Якимось дивним чином система автоматичного розподілу Тернопільського міськрайонного суду визначила, що розглядатиме його той самий суддя Роман Грицак, який у далекому 2007 році вже розглядав цю саму справу й вирішив її на користь своєї колеги Стадник. Так сталося й цього разу, і рішенням пана Грицака від 16 листопада 2015 року її позов було задоволено. Але цього разу міцна духом бабуся перебила кайф жадібній скнарі в суддівській мантії й успішно оскаржила обидва рішення продажного судді Грицака. Можливо, це сталося тому, що її скарги розглядав не апеляційний суд Тернопільської області, де чоловік позивачки Олег Стадник обіймає посаду секретаря судової палати у кримінальних справах, а апеляційний суд сусідньої Львівської області.

Так, 8 грудня 2015 року цей суд скасував рішення судді Грицака про те, що гараж є невід’ємною частиною квартири, розташованої на п’ятому поверсі. 1 березня 2003 року він же скасував друге рішення цього ж судді, яким той визнав незаконним право власності бабусі на придбаний за свої кревні гараж. Обидва рішення залишено в силі ухвалами Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Програвши всі справи в суді, пані Стадник стала на шлях відвертого криміналу й відмовилася віддавати чуже майно. Через це за неодноразовими заявами законної власниці Марії Синкевич слідчим відділом Тернопільського відділу поліції 29 грудня 2015 року нарешті було відрите кримінальне провадження за фактом самоправства (ст. 356 Кримінального кодексу України). Але вже в січні наступного, 2016 року його витребувала для здійснення досудового розслідування прокуратура Тернопільської області. І вже рік воно там лежить без руху й ще лежатиме невідомо скільки, оскільки в Тернопільській прокуратурі на посаді начальника управління за додержанням законів у кримінальному провадженні сидить син зловмисниці — Стадник Віталій Олегович.

А тепер самі здогадайтеся з трьох раз: скільки ще суддівсько-прокурорська мафія знущатиметься з простих українців? Здавалося, що від цієї історії втомилися уже всі. Але не суддя Стадник. Їй не вдалося пошити всіх у дурні у Львові, то вона знайшла друзів в апеляційному суді Чернівецької області. На 8 лютого 2017 року було призначено розгляд справи за заявою Стадник Марії Семенівни про усунення перешкод з боку бабусі в користуванні гаражем. Але розгляд справи було перенесено на 15 березня. Тепер подивимося, якою виявиться чернівецька Феміда.