Діагноз медичної освіти в Україні: алхімічні тести і американські іспити по-новому

Заступник міністра охорони здоров'я Олександр Лінчевський знову сів за парту: 28 березня разом із майбутніми медиками він вирішив скласти іспит «Крок 3», до якого цьогоріч вперше включили субтест із завданнями американського іспиту для лікарів-інтернів. Не можна не відзначити, що тестування проходило в організаційному хаосі, з понад годинним запізненням та в присутності сторонніх осіб у спецформі, які обшукували інтернів металошукачами.

Чи пройшов Лінчевський тест після 17 років роботи у практичній медицині? Про це обіцяють повідомити згодом. Тим часом МОЗ ще раз наголошує, що результати американського іспиту не впливають на кінцевий результат.«Крок 3» — це такий собі ревізор, що оцінить стан української медичної освіти у порівнянні з міжнародними стандартами.

Вже давно мріють про сон студенти-медики, готуючись до надважливих іспитів у травні. І це зрозуміло, адже «Крок 2» складають на випускному курсі, а результат «не склав» означає, що ти не отримаєш диплому, а повторити спробу зможеш не раніше ніж за рік. Хвилюються набагато більше, ніж зазвичай, ще й тому, що цьогоріч на них також чекає оцінювання компетенції майбутніх медиків за допомогою екзаменаційної програми IFOM (International Foundations of Medicine, або Міжнародні основи медицини), розробленої Національною радою медичних екзаменаторів США (NBME).

Саме методи стандартизованого оцінювання майбутніх медиків, розроблені NBME, стали основою для українських іспитів «Крок». Центр тестування при МОЗ називає їх «незалежним об'єктивним оцінюванням професійної компетентності майбутніх медиків в Україні». А от студенти та викладачі мають іншу думку, вважаючи «Крок» неякісною копією традиційного для США професійного лікарського екзамену Step (добре тільки переклали назву). Як наслідок, українським студентам доводиться заучувати завідомо помилкові твердження, неіснуючі назви хвороб, методи діагностики та лікування. І в них є побоювання, що проведення американських тестів в українській інтерпретації також відрізнятиметься від оригіналу.

Розуміючи, що жодні зміни системи охорони здоров'я неможливі без змін у медичній освіті, «Ракурс» дізнавався, куди сьогодні КРОКує українська медична освіта, у Наталії Літвінової, декана медичного факультету №2, кандидата медичних наук, доцента кафедри хірургії №4 НМУ ім. Богомольця. Крім того, ми почули думку студента 6-го курсу медичного факультету №2 Дмитра Дубенка.

— Наталіє Юріївно, що не так з українськими державними іспитами «Крок», наскільки вони відрізняються від американського аналогу?

— Поясню, що зазвичай (майже у всіх країнах) є два рівні контролю випускників-лікарів: внутрішній (безпосередньо виш) та загальнонаціональний (контролює держава). У 1999 році було утворено Центр тестування при МОЗ. Це відбулося ще до введення Болонської системи освіти в Україні, яка не передбачає подібних тестувань. Планувалося зробити щось на кшталт американського незалежного тестування, навіть взяли ту саму назву — крок (з англ. — step). Українські тести, як і американські, мають три ступені: теоретичні предмети, клінічна медицина та тестування інтернів.

Якщо в дипломі українського студента-медика написано «склав», то в Америці Step 2 впливає на майбутнє студента. Залежно від успішності складання іспиту він може сподіватися на резидентуру: студентів з високими балами запрошують найавторитетніші клініки, а тих, хто склав тест погано, — ніхто.

В США іспит складається з двох етапів. Перший (на комп'ютерах) триває дев'ять годин. Другий етап — 12 акторів, що розігрують певні патології. Під час іспиту потрібно прийняти всіх цих 12 хворих (дають 15 хвилин на огляд кожного, 10 — на записи). В Україні — тільки тест, який триває чотири години. На тому край. Якщо ти не склав іспит, незважаючи на всі інші успіхи, не отримаєш диплом.

Наповнення іспитів «Крок» дуже відрізняється від оригіналу. В Америці їх пишуть люди, які розуміються на матеріалі, і тести проходять багато перевірок.

— Знаю, що в українських тестах безліч помилок, є зовсім архаїчні запитання. Наприклад, щоб успішно скласти «Крок 2», студенти мусять запам’ятати, що потенційно смертельне ускладнення хвороб серця — набряк легень — слід лікувати інгаляцією парів спирту. Я так розумію, що написання тестів у нас відбувається інакше, ніж у США?

— Так. Приходить рознарядка на кафедру написати стільки-то тестів. Оскільки це не оплачується, а написання тестів ви не можете зарахувати собі як публікацію, до того ж доценти й професори не мають часу, це завдання спускається вниз, асистентам. Добре, що не лаборантам. Потім тести відправляють у Центр тестування, де, як кажуть, їх перевіряє комісія. Виглядає це приблизно так: до Києва приїжджають призначені експерти, які на екрані комп'ютера розбирають тести. Але ця робота також не оплачується, вони поспішають, бо хочуть швидше повернутися додому.

Наразі українські іспити абсолютно не відповідають сучасному рівню медицини. Згідно з проведеним аналізом, у «Кроці» близько 30% некоректних завдань. Тобто інколи є справді правильна відповідь, але, згідно з тестом, треба вибрати іншу; або є зовсім архаїчні й кумедні задачі. Це неприпустимо. Нам, викладачам, принизливо пояснювати студентам, чому так відбувається.

— Здається, ваш навчальний заклад звертався щодо цього до МОЗ.

— Ми написали листа до МОЗ. Запросили іноземних лікарів, які так само винесли вердикт, що тести не відповідають сучасним знанням про медицину. Зокрема, професор Володимир Зельман iз Keck School of Medicine of USC (Лос-Анджелес, США), вважає: «Тести насправді виглядають архаїчними й навіть алхімічними. <…> Це виглядає безглуздо і непродуктивно. <…> Не трактують медицину з сучасної точки зору: молекулярної біології, геноміки, трансляційної медицини та персоніфікованої медицини. <…> Не відповідають вимогам чіткого оцінювання знань». (Лист тут.)

Річ у тім, що Центр тестування — монополіст. Ми боремося не за те, щоб його усунути, а за те, щоб він відповідав сучасним стандартам. Поки що наша боротьба триває.

Якість тестів залежить від редакторської ради. В Америці це величезна рада, що складається з фахівців, які не тільки проводять тестування, а й відповідають за ліцензії (розбирають порушення тощо). Тобто відповідають також за те, яких спеціалістів випускають. В Україні це відбувається інакше. До ради входять представники МОЗ (хто саме — невідомо, адже на сайті Центру навіть списку немає). У редакторської ради досить цікавий статут. Це нібито й державна організація при Центрі тестування, але в статуті записані дивні речі: як от необмежені премії, безвідсоткові кредити... Вони непідзвітні фінансовим інституціям, не мають ліцензії на надання освітніх послуг, але вважають, що й не повинні її мати.

Мені хотілося би, щоб це був справжній центр тестування — з відкритим статутом, щоб туди залучали професіоналів, яким довіряють.

— Наприкінці грудня МОЗ надіслало всім медичним вишам листа, в якому повідомило, що цьогоріч до тесту випускників «Крок 2» включать завдання з американських тестів IFOM. Як сприйняли це нововведення у вашому університеті?

— Це було несподіванкою, адже до цих тестів студенти за кордоном зазвичай дуже серйозно готуються протягом року, а то й двох. Міністерство запропонувало шестикурсникам карколомний варіант: 12 травня вони мають чотири години американських тестів, а 23 травня — «Крок 2». Це вводиться не нормативним актом МОЗ, а інформаційним листом. Все ж ми вирішили ідею підтримати, адже це стане добрим поштовхом і для викладачів: вони зможуть подивитися, наскільки наш підхід до клінічних випадків не відповідає світовому, попрацювати з якісними тестами, це стимулюватиме більше читати...

Але є один момент, який мене дуже насторожує. На відміну від США, де тести складають на комп'ютері, українські студенти це робитимуть на папері. Чомусь не ручкою — просто ставиться позначка олівцем, яку дуже легко підробити. Це джерело для зловживання. У нас є давній конфлікт із Центром тестування, нещодавно ми виграли справу в господарському суді. Тривожуся, щоб ці обставини не зашкодили нашим випускникам.

— Дмитре, наскільки я знаю, запровадження іспиту IFOM викликало неабиякий ажіотаж серед студентів медичних вузів. Раптом на фінішній прямій для випускників запроваджують американські тести, які навіть не враховуються в навчальну успішність та не впливають на оцінки в дипломі. Що студенти думають про це та загалом про сьогоднішню українську медичну освіту?

— IFOM — це тест серйозного рівня. Спочатку я вважав, що ця серйозність полягає у неможливості корупції як такої. Медицина одна й та сама, тому наповнення має бути однаковим — так я думав, поки не склав пробний іспит. Річ у тім, що Українська асоціація студентів-медиків організувала пробне тестування для всіх охочих, переклавши тести останніх років.

Наші випускники отримали середній результат у 40% правильних відповідей. Середній результат по Україні ще нижчий — 32%. Це привід глибоко задуматися: що не так? Я не вважаю, що наша медична освіта погана. Освіта непогана, але вона має свої реалії, як і медицина загалом.

Американське тестування розраховано на американську систему охорони здоров'я — лікаря, у якого в діагностичному арсеналі є всі перелічені засоби, є точні й вивірені протоколи медичної допомоги. У тестах навіть враховуються морально-етичні нюанси, наприклад, є питання, що стосуються расової приналежності. Я зрозумів, чому до цього іспиту зазвичай готуються і рік, і два. Чесно кажучи, я всі шість років в університеті навчався, я не маю пробілів у знаннях. Але це інша модель освіти загалом та інша модель її оцінювання.

Медичні виші мають допомагати готуватися до цього іспиту. Нам приємно, що наш університет не кинув нас напризволяще і студентів готують до IFOM (на жаль, в багатьох інших вишах цього не роблять). Наразі, коли в інтернеті доступні майже будь-які джерела інформації, цю величезну кількість знань університет має спрямовувати у правильному напрямку. Більшість українських підручників, треба чесно собі сказати, мають низьку інформаційну користь. Нещодавно ректор нашого університету проголосила, що варто перекладати американські підручники.

Всі, хто має стосунок до медичної освіти, розуміють, якими будуть результати американського тесту IFOM. Не секрет: вони будуть невтішні. Однак це дуже добра ініціатива. Потрібно не соромитися і визнати, що проблеми є, поставити діагноз медичній освіті. Це станеться за однієї умови — якщо тести проходитимуть прозоро, писатимуться на папері хоча б ручкою, а не олівцем.

Загалом студенти позитивно сприйняли ідею про складання американського тесту. Ми всі прагнемо жити, як у Європі, мати високу зарплатню, але ж такому рівню заробітної плати треба відповідати. На жаль, сьогодні за кордон виїжджають всі лікарі, які мають хоча б мінімальну можливість. Країна має бути зацікавлена у молодих спеціалістах. Якщо молодь робить крок назустріч викликам, які ставлять перед нею, то, мабуть, і держава має робити кроки назустріч. Не буде людина, яка шість років навчалася в медичному університеті (а це не найлегша в світі справа), склала державний іспит, а також іспит міжнародного зразка, працювати в сільській амбулаторії за мінімальну зарплату.

Студенти готові вчитися, ми любимо медицину і країну, в якій народилися. А ще ми готові до всіх ініціатив, які покликані змінювати наші реалії.