Про виховний потенціал домашнього порно

Народний депутат Мустафа Найєм в ефірі телеканалу «112 Україна» попередив своїх виборців про можливу появу на екранах країни порнофільму, знятого в нього вдома за його участю. Мовляв, за часи злочинного режиму лицарі плаща та кинджала потайки фільмували домашні розваги майбутнього народного обранця, а згодом передали документальну кінострічку людям з оточення Сергія Пашинського.

Враховуючи, що шановний Мустафа належить до ближнього кола директора НАБУ Артема Ситника й виконує різноманітні доручення Артема Сергійовича — аж до блокування судових приміщень та поширення особистої інформації про підозрюваних у кримінальних провадженнях, які розслідує НАБУ, — не бачу підстав для обурення щодо можливого оприлюднення відеозапису Мустафи в жанрі «домашнє порно». І ось чому.

Звісно, закон категорично забороняє співробітникам правоохоронних органів оприлюднювати не тільки інформацію, що ганьбіть людину, яка була здобута в ході слідчих чи оперативно-розшукових дій, але навіть повідомляти прізвище підозрюваного чи обвинуваченого до набрання вироком законної сили. Але НАБУ, яке Найєм регулярно оспівує, вважає, що закони на цю установу не поширюються. Тому Ситник і Ко систематично прослуховують телефони громадян, здійснюють за ними візуальне спостереження та проводять інші негласні слідчі (розшукові) дії без встановлених законом підстав, а отриману інформацію «зливають» у пресу.

Наприклад, торік Ситник оприлюднив та ще й передав приватному підприємцю Шабуніну для поширення запис телефонних розмов військового прокурора сил АТО Кулика.

Не кажучи вже про кричущий факт втручання в приватне життя (окрім телефонних розмов, Ситник ще й поширив інформацію про особисті стосунки Кулика з жінками), проведення НСРД допускається лише в разі розслідування тяжких чи особливо тяжких злочинів, а інкриміноване Кулику незаконне збагачення до їх числа не належить. Тому, щоб отримати санкцію суду, перший заступник Ситника Углава просто підробив службові документи й зареєстрував щодо Кулика вигаданий тяжкий злочин. І — нічого, Мустафа щодо цього інтерв’ю не роздавав і не закликав привести діяльність НАБУ у відповідність із законом.

Точно так само Мустафа не обурюється з приводу поширення НАБУ подробиць негласних слідчих (розшукових) дій, які НАБУ здійснювало щодо одного зі спонсорів «Народного фронту» Миколи Мартиненка:

У четвер, 20 квітня, напередодні увечері Мартиненко М. В. полишив місце постійного проживання та провів ніч із 19 на 20 квітня поза ним. Членам своєї родини він надав вказівку вчинити так само. Також Мартиненко М. В. повідомив близьким особам перелік адрес та автомобілів, за якими планується проведення обшуків, вказав місця, які, на його думку, є безпечними, та організував роботу підконтрольних йому осіб, спрямовану на переховування речей та документів, що можуть мати значення для кримінального провадження. За вказівкою пана Мартиненка його оточення перейшло на конспіративний спосіб спілкування. Сам він вимкнув свій мобільний телефон та використовував для контактування з оточенням інші засоби зв’язку.

Взагалі-то негласні слідчі (розшукові) дії самі по собі є грубим втручанням у приватне життя й проводяться вони — з санкції суду, зрозуміло — виключно з метою отримати інформацію, необхідну для розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів. А зовсім не для того, щоби співробітники правоохоронних органів поширювали в соцмережах інформацію про телефонні розмови громадян.

Більш того. Можливо, для Мустафи це буде відкриття, але відповідно до ч. 4 ст. 296 Цивільного кодексу України:

ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Звісно, журналісти (зокрема автор цих рядків) систематично порушують цю заборону, але ж вони є лише фізичними особами й до того ж, роблячи це, усвідомлюють, що наражаються на можливі судові позови. Інша річ — це правоохоронці, які, на відміну від журналістів, є представниками влади й мусять діяти виключно в межах повноважень і в спосіб, встановлений законами. І які вчиняють злочин, поширюючи інформацію особистого характеру про Мартиненка, Кулика, Насірова та інших фігурантів кримінальних проваджень.

Тому враховуючи, що Найєм усіляко вітає подібну незаконну практику й навіть бере активну участь у протиправних акціях, які організовує керівництво НАБУ (достатньо лише згадати участь Мустафи в блокуванні приміщення Солом'янського районного суду з тим, щоб не випустити звідтіля Насірова, строк затримання якого закінчився), думаю, було би правильним оприлюднити відео з сексуальними розвагами народного депутата. Не в тому сенсі, що нас є чим здивувати, а виключно з виховною метою: задля прищеплення в середовищі піар-агентів НАБУ поваги до прав людини та таємниці особистого життя.