Безвіз: виходу замало, потрібен вхід

Безвізовий режим з ЄС, безсумнівно, вплине на економічну і соціальну ситуацію в нашій країні, як впливає на неї будь-яке політичне рішення. Глибину цього впливу продемонструє час.

Україна в період свого пострадянського існування перебуває в перманентній економічній кризі. У стані занепаду перебувають майже всі галузі. Наша держава, яка за часів Союзу пишалася своєю промисловістю, опинилася у стані деіндустріалізації, яка на відміну від західних країн не має постіндустріального або інноваційного характеру. Тим часом сусідня Білорусь продовжує свій індустріальний шлях. Росія імітує постіндустріалізм, залишаючись сировинною базою розвинених країн і споживачем західних товарів і технологій. Лібералізація візового режиму України з ЄС — це відмова від міфологічних переваг архаїки, з якою наша країна не могла розлучитися понад двадцять років.

Європейська цивілізація збирає з уламків радянської епохи нормальне людське суспільство. Грузія з березня 2017 року отримала вільний доступ в ЄС; раніше, у 2014 році, його здобула Молдова. Грузія впевнено рухається до цивілізації, з Молдовою складніше — нещодавно обраний президентом політик заявив про зміну курсу з європейського на проросійський. Наші найближчі західні сусіди Румунія та Угорщина (входять в Євросоюз з 2007 і 2004 років відповідно) давно випередили Україну за всіма економічними показниками. ВВП крихітної Словаччини (в ЄС з 2004 року) такий самий, як у нашої найбільшої європейської країни. Польща (з 2004 року в ЄС) взагалі є ідеологом і генератором нового Східноєвропейського об'єднання.

Підписання безвізу — це скоріше соціально-політична подія, яка потягне за собою безліч дрібниць, здатних змінити картину світу для співвітчизника. Людина, яка на власні очі побачила, як живуть люди в розвинених країнах, буде більш нетерплячою до недоліків у своїй державі. Безвізовий режим — це не шлях до Європи, а всього лише крок у її бік.

На що можна чекати вже зараз

Серцем сучасного бізнесу в розвинених країнах світу є невеличкі мобільні компанії. Для великих вітчизняних підприємств, що мали контакти із західними партнерами, особливих змін не відбудеться, а от малий бізнес дістане можливість продемонструвати свій товар або послугу безпосередньо споживачеві. Наш товар є для Європи екзотичним, і слід очікувати на пожвавлення маркетингових зусиль щодо його просування.

Безсумнівно, буде зростання ринку перевезень і розвиток суміжної інфраструктури (аеропортів, залізничного та автомобільного транспорту), а за умови позитивної динаміки цим ринком зацікавляться іноземні бізнесмени, які вміють рахувати гроші й організовувати нові напрями діяльності. Це стосується насамперед бюджетних авіакомпаній (лоукостерів) і європейських автобусних перевізників, які привнесуть на наш ринок ефективні методи своєї роботи. Уже повідомлялося про те, що в червні запускається рейковий автобус із Ковеля до польського Хелма, з адекватною вартістю проїзду і зручними пересадками до інших польських станцій. Ведуться переговори про запуск залізничних маршрутів з Ужгорода та Мукачева до Словаччини та Угорщини.

Туристичний потік з України навряд чи виросте радикально, але в лояльні за ціною Грецію, Іспанію або Чехію народ поїде, зокрема й недорогими автобусними турами. Виросте і туризм вихідного дня в країни ЄС, хоча теж неістотно — лише 5% українців можуть собі дозволити подорожі, адже середня зарплата в нашій країні становить близько 250 дол.

Крім того, люди дедалі частіше відмовлятимуться від посередників під час організації власних подорожей — туроператорів і візових консультантів, які працюють або при турагентствах, або автономно з клієнтами. Візові центри, ймовірно, залишаться — наприклад, для допомоги в отриманні робочої або студентської візи, але потік звернень до них скоротиться на порядок.

Українці отримували понад мільйон шенгенських віз на рік і витрачали на це більш як 50 млн євро, тепер ці гроші залишаться в Україні. Окрім економії 35–60 євро, що віддавалися за візу, людина зберігає час і нерви.

Знайдуться й ті, хто спробує використати безвізовий режим для пошуку роботи в європейських країнах, хоча на значне зростання трудових емігрантів очікувати не варто — хто бажав працювати на Заході, давно для себе це влаштував. Але пропозицій щодо пошуку роботи в Європі, ймовірно, побільшає, зокрема для сезонних робіт.

Люди, що працюють за кордоном, найчастіше пересилають гроші додому. Кількість переказаних коштів в Україні коливається за різними оцінками від 2,5 до 4 млрд дол. на рік. Трудова еміграція продовжить поступово зростати, і в найближчі роки країна може втратити кілька мільйонів працездатних громадян. Українці посідають перші місця в Європейському Союзі за кількістю легальних трудових мігрантів, і майже три чверті осіб, які мають досвід трудової міграції, схильні повторювати свої поїздки. І триває це з нашими співвітчизниками не один десяток років.

Відкритися світові

Безвізовий режим з ЄС — це також важіль впливу на українське керівництво як з боку суспільства, так і з боку європейської бюрократії. А подібні інструменти впливу на чиновників не завадять ніколи. Тим більше що за розмовами про лібералізацію візового режиму з Європою зовсім зник з поля зору той момент, що Україна досі залишається закритою країною для багатьох іноземців: отримання нашої візи є перешкодою для поїздок сюди, наприклад, жителів Індії та Китаю. Дедалі гучніше лунають побажання про введення віз громадянам Росії.

Слід нагадати, що з 2004 року, коли Україна скасувала візи для громадян 37 держав, за наступні роки наша держава практично не просунулася в цьому напрямі. Але ж кожен турист приносить в економіку країни в середньому 1000 дол. — ця цифра складається з вартості авіаквитків, трансферів і готелів, ресторанів та інших інфраструктурних елементів. Крім того, важливі навіть не прямі гроші від туристів, а лібералізація бізнес-клімату та створення умов для знайомства з можливостями приймаючої країни. А це якраз те, що постійно декларується різними українськими чиновниками.

Частка туристичної галузі у ВВП України — 1%. Люди не їдуть в нашу країну і не везуть сюди гроші. У Малайзії частка туризму у ВВП — 14%, і вона не вимагає віз для 164 країн, адже є безвізовою для багатьох, зокрема для України, в односторонньому порядку. У сусідній Туреччині частка туризму у ВВП — 12%. Нам є чому і у кого вчитися.

Дія безвізового режиму сприятиме зростанню мобільності з багатьох напрямів: бізнес і туризм, родинні зв'язки та наукове співробітництво, міжкультурний діалог і розвиток ділових контактів, зміцнення рівня довіри між прикордонними службами України та європейських держав, обмін інформацією та спільний аналіз ризиків.

Безвізовий простір з Європою, безумовно, гарна річ, але нашій країні є над чим працювати. Захоплені крики українських політиків «з кожної праски» щодо можливості безперешкодно виїхати з країни вбачаються трохи дивними. Чиновники, обов'язок яких — дбати про зростання добробуту і спокою громадян, теж виглядають дивно в цьому хорі загального схвалення. У відчинені двері можна не тільки вийти — для нашої країни важливіше, щоб у них входили.

У продовженні статті — про те, як привернути іноземних туристів до України.