Хто провалив переговори з Ryanair

Голосно оголошений вихід на український ринок найвідомішого європейського авіаперевізника відкладається. «Ryanair оголошує про скасування запланованого виходу в Україну після того, як київський аеропорт не виконав угоду, досягнуту в березні цього року», — таке рішення гендиректора Ryanair Майкла О'Лірі було озвучено 10 липня.

Навесні 2017 року було опубліковано копію меморандуму, підписаного міністром інфраструктури Володимиром Омеляном і комерційним директором Ryanair Девідом О'Брайаном, яким передбачалося, що Мінінфраструктури спільно з аеропортом «Бориспіль» мають вжити заходів, що дозволяють застосовувати ставку збору для ірландського лоукостера 7,5 дол., що включає знижений збір за безпеку в 3 дол. за відправленого пасажира протягом чотирьох років після запуску нового маршруту.

Ryanair вже давно має репутацію жорсткого перемовника, який дотримується тільки своїх стратегій і відштовхується тільки від власних інтересів. Проте український міністр планував переграти ірландців на їхній території.

Три місяці, з березня по червень, узгоджувався наказ Мінінфраструктури, що дозволяє знизити ставку пасажирського збору для міжнародних рейсів у Борисполі з 17 дол. до 13 дол. і застосувати знижку для авіаперевізників до 80% — тільки так можна було вийти на зазначені в меморандумі цифри. 20 червня наказ набув чинності. Це був основний стримуючий фінансовий фактор, який не дозволяв підписати договір з української сторони. Менш ніж за два тижні договір був погоджений з усіма службами аеропорту і з зовнішніми аудиторами, які візують вихідні фінансові документи. 5 липня договір передали ірландській стороні. А вже за кілька днів Ryanair не погодився на умови обслуговування, які йому запропонував аеропорт «Бориспіль» у своїй версії двостороннього договору. Авіакомпанія і аеропорт не домовилися: другий розписався у своєму невмінні й нездатності заробити на першому.

У своїй версії договору ірландці обумовили для себе безліч преференцій, виконання яких є цілком можливим за умови, що лоукостер давно працює з аеропортом і показує стабільно зростаючі результати. Ryanair обслуговує понад 1600 напрямків між 180 аеропортами у 28 європейських країнах і Марокко, здійснюючи 1800 рейсів на добу. І всі це розуміють, але як це працюватиме в наших умовах — неясно. Знижки можливі за обсяг пасажиропотоку, за нові напрямки — на таке може претендувати будь-яка авіакомпанія. Але ірландський лоукостер їх вимагає тільки за своє ім'я і за заслуги поза нашої країни.

Підписати меморандум про співпрацю, голосно про це сказати — справедливо. Перекласти відповідальність з міністра на керівника аеропорту — теж правильний крок. Ось тільки відповідальність логічніше не делегували, а розділяти.

Переговори з перевізником — справа не лише аеропорту, але й, насамперед, міністерства. Міністр інфраструктури Володимир Омелян звинувачує свого підлеглого — керівника Бориспільського аеропорту Павла Рябікіна — у власному невмінні організувати робочий процес, тим більше що більша частина ірландських вимог (наприклад, про надання безкоштовних послуг) просто не відповідає українським законам. А це вже точно не рівень відповідальності директора аеропорту. Зате він легко порахував приблизні щорічні збитки від підписання ірландської версії договору — 2 млрд грн, — розуміючи, що коли вони виникнуть, йому доведеться за це відповідати.

Головний противник виходу Ryanair на український ринок — авіакомпанія МАУ. Якщо європейський лоукостер повноцінно зайде в Україну, МАУ протягом року або перестане існувати, або буде вимушена докорінно змінити стратегію. Згадаймо також про багатомільйонні борги МАУ перед тим же Бориспільським аеропортом — ще один напрям для докладання міністерських зусиль.

Жорсткі вимоги, які важко реалізувати, — це лише відправна точка для будь-яких переговорів, а процес узгодження й уточнень — звичайна робота. Тільки займатися всім цим від імені держави мають люди, які ухвалюють рішення, а не відфутболюють їх від себе.