На МОЗ чекає перезавантаження, або Перший пішов

Як стало відомо «Ракурсу» з перевірених джерел, заступник міністра охорони здоров'я Оксана Сивак вчора написала заяву про звільнення. На цій посаді вона пропрацювала майже рік — з 31 серпня 2016-го. У міністерстві Сивак опікувалася питаннями європейської інтеграції та її медичними компонентами: громадським здоров'ям, службою крові, біобезпекою, трансплантацією, а також реформуванням апарату міністерства і підвищенням професійного рівня держслужбовців.

Що стало причиною такого рішення — можна лише здогадуватися. Навряд чи приводом послужив не зовсім коректний звіт у Всесвітній організації охорони здоров'я (ВООЗ) щодо біобезпеки. Ситуація зі стримуванням інфекційних патологій у нашій країні дійсно патова. Як кажуть інфекціоністи, не потрібно бути провидцем, щоб спрогнозувати, наприклад, спалах ботулізму цього літа. Є постулат: чим нижчий рівень життя людей, тим вищий рівень інфекційних захворювань. Не так давно в кожному інфекційному відділенні були стратегічні запаси сироваток — протиправцевої, протиботулінічної, протидифтерійної... Як так сталося і хто винен, що останніми роками в Україні вони стали дефіцитом?

На жаль, прагнучи швидше впровадити те, що назвали медреформою, влада та профільне міністерство, напевно, забули, що біологічна безпека — один з найважливіших складників національної безпеки країни. Благополучні в плані інфекційних хвороб країни є такими не тому, що там люди інші й немає інфекцій, а тому, що чим більше виділяється грошей, чим сильнішими є системи епіднагляду та реагування, тим відчутніший результат.

Скоріш за все, заява заступника міністра про звільнення — перша ластівка, і найближчим часом реформаторів у кабінетах МОЗ поміняють. Напевно, зверху почули, що довгоочікувана реформа української медицини в інтерпретації нинішньої команди профільного міністерства більше схожа на (пара)реформу, яка не має нічого спільного з очікуваннями наших співгромадян і не враховує українські реалії.

Думку прем'єр-міністра Володимира Гройсмана про те, що Україна зловживає кількістю залучених іноземних фахівців у сферу держуправління, можна розцінювати як інформаційну підготовку до їх відставки. «Я думаю, ми колись, у певний період часу, почали цим зловживати. Я вважаю, що Україну мають будувати українці. Не без того, що ми можемо запрошувати тих чи інших фахівців, які є знаними. Але, за великим рахунком, ми маємо побудувати свій власний дім самостійно, і це дуже важливо. Так, ми будемо помилятися, так, ми можемо щось зробити не так, як це робили інші країни, але я глибоко переконаний, що все, що ми маємо зробити, ми маємо пропустити через своє серце — тоді ми будемо це цінувати», — заявив Гройсман.

Безумовно, вдалий іноземний досвід переймати потрібно. Тільки з розумом. Множити (або ділити) на реалії нашої країни. І пам'ятати, що Україна не футбольне поле. Іноземні легіонери можуть допомогти виграти чемпіонат, та правила гри в кожній країні, на відміну від футболу, свої.

Прем'єр-міністр неодноразово обіцяв, що уряд зробить все для того, щоб медична допомога стала доступною для наших співгромадян. Широко анонсувалося запровадження референтних цін на лікарські препарати, реімбурсація (компенсація вартості ліків), підвищення зарплат... Стрілочником краху нездійснених надій стане, скоріш за все, Уляна Супрун — міністр з хронічною приставкою в. о. — та її команда. Звичайно, прорахунків у нинішніх реформаторів багато, але чи можлива системна реформа медицини за умов мізерно низького її фінансування? Голосно анонсуючи медреформу, бюджет охорони здоров'я з кожним роком урізали.

Нагадаю, що крісло під Супрун хиталося ще в листопаді минулого року, коли перші 100 днів її діяльності не порадували вище керівництво помітним проривом у медичному відомстві. Претенденти, які не приховують міністерських амбіцій, тут же оперативно, немов коршаки, злетілися на співбесіду.

Експерти висловлювали припущення, що МОЗ збираються і зовсім закрити, а його об'єкти (відомство володіє величезною нерухомістю по всій країні) передадуть Мінсоцполітики. Чи слід нагадувати, що в українських реаліях під час передачі майна з одного балансу на інший частина розчиняється? Тоді не ризикнули. А зараз? Злиття міністерств можна виправдати не лише численними невдалими спробами реформування української медицини, але й кивнути на інші країни, де ці відомства вдало об'єднали.

Відповіді на запитання, чи вдасться Супрун утриматися в кріслі міністра охорони здоров'я цього разу і кого пророкують на її місце, знає той, хто так несподівано призначив її на цю посаду. Важливо інше. Черговий провал медичної реформи дискредитує саму ідею реформування і веде до подальшого розчарування в суспільстві.