Держбюджет-2018: ні добре ні погано

Влітку нинішнього року український уряд вирішив перейти до середньострокового планування своїх дій. Підставою для цього послужила макроекономічна стабілізація у 2015–2016 роках і перші ознаки зростання ВВП наприкінці 2016-го і в I кварталі 2017 року. Подібних кроків Україна не робила ніколи за свою історію. На засіданні уряду в червні було ухвалено документ, що отримав назву бюджетна резолюція. Він базується на коаліційній угоді стратегічного розвитку «Україна-2020» і, що дуже важливо, на програмах співробітництва з міжнародними організаціями. Зараз уряд оприлюднив показники державного бюджету на 2018 рік, і найближчими днями Верховна Рада працюватиме над ухваленням цього документа як закону.

У річному бюджеті згідно з літньою резолюцією змінено філософію розподілу коштів. У працівників реформованих галузей — а це освіта і медицина — мають вирости зарплати. Більш значні кошти виділяються на оборону і соціальну підтримку. Бюджет наступного року можна назвати планом зростання, адже уряд не має наміру підвищувати податки і збирається збільшувати фінансування ключових галузей. Цифри всіх фінансових планів держави перевищать 1 трлн грн — рекордну суму з моменту введення гривні (рекорди, звісно, пов'язані насамперед з більш як десятиразовим падінням вартості національної валюти з вересня 1996 року, коли її було введено).

До бюджету-2018 закладено доволі реалістичний середній курс — 29,3 грн/дол. (в бюджеті нинішнього року ця цифра була 27,2). Планована річна інфляція в розмірі 7% теж не виглядає цифрою, взятою зі стелі. Спираючись на сьогоднішні надходження до бюджету, прогнозується дохід в розмірі 1 трлн 118 млрд грн. Щодо місцевих бюджетів, то в них передадуть на 10% більше, ніж нинішнього року, — 521 млрд грн. Доходи місцевих бюджетів загалом мають вирости на 21%. Це основні цифри річного фінансового плану.

Головна новація — трирічний план формування бюджету, в якому кошти розподіляються не між галузями, а орієнтуються на фінансування реальних програм і надання послуг. За такого підходу з'являється можливість завершити багато довгих запланованих програм, рятуючи проекти від заморожування на той час, доки депутати не проголосують за нові щорічні гроші. Саме ці зміни потрібно провести через парламент — тоді трирічним планом можна ефективно користуватися. Ми знаємо, як важко сприймають законодавці радикальні ідеї, і бачимо, як багато здорових починань гальмується в Раді роками.

Іншою важливою проблемою виконання фінансових планів у нашій країні є абсолютна відсутність реальних програм розвитку — як всієї держави, так і окремих її територій. Між зростанням доходів бюджету і зростанням економіки немає лінійної залежності. Гроші, навіть коли вони є, держава не завжди знає, як використовувати. У світі повно програм, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу або перспективних галузей, здатних створювати додану вартість. У нас же ситуація вкрай глуха.

Ще одна українська проблема, що свідчить про бездарність управління бюджетними коштами, полягає в тому, що в місцевих казначействах зосереджено десятки мільярдів гривень, які сьогодні ніяк не використовуються. Коли, наприклад, у першій половині року у держави є тільки витрати й реалізація багатьох проектів гальмується. Реальні надходження на рахунки держструктур починаються у другій половині року, до кінця року їх просто не встигають освоїти — і кошти знову повертаються до казначейства. Неодноразово пропоновані у зв'язку з цим «короткі» — до 90 діб — казначейські облігації, які здатні вирішити проблему нерегулярності грошових надходжень і нерозумного використання бюджетних коштів протягом року, ніяк не можуть знайти розуміння і нормальної оцінки.

Незвичайність фінансового плану на наступний рік ще і в тому, що раніше завжди під час верстки бюджету в нього вписувалися статті, на котрі просто немає грошей. Тоді зацікавлені люди зверталися до посадових осіб для отримання фінансування на потрібні сфери застосування. Бюджетні кошти традиційно розподілялися корупційно. Тепер в бюджеті закладені дотації на конкретні напрями.

Хоча дотації в нашій країні — все одно річ слизька і неоднозначна. Наприклад, гроші, які виділяються фермерам, нахабно розподіляють між собою «курячі» виробники. Такі дотації заплановані й на наступний рік.

Бюджет 2018 року можна назвати бюджетом зростання, але для нашої країни потрібно формувати й виконувати бюджет прориву. Ми перебуваємо в самісінькому низу всіх загальносвітових економічних показників, і рости з цієї точки потрібно тільки вибуховими темпами. Схеми поступального розвитку не годяться.