Резонансні «теракти» та інші вбивства в Україні. «Азовський» слід

Два тижні тому глава СБУ відзвітував у Верховній Раді про те, що в розслідуванні замаху на народного депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука намітилися «значні зрушення». Трохи пізніше слова Василя Грицака підтвердив і сам нардеп. Однак жодних подробиць не розкривалося, попри гучні заголовки в низці ласих до сенсацій ЗМІ.

Тим часом з'являється дедалі більше підстав припускати, що вибух біля входу в студію «Еспресо TV», а також ціла низка інших досі нерозкритих резонансних злочинів пов'язані між собою цілком конкретними іменами організаторів і виконавців. І йдеться зовсім не про «кремлівський слід», наявність якого в цьому випадку якщо і проглядається, то вельми опосередковано.

Спробуємо зіставити й проаналізувати факти, що є в публічному доступі, а також невідомі широким верствам громадськості.

Вже на другий день після вибуху в будівлі телеканалу український журналіст-розслідувач Володимир Бойко на своїй сторінці в Facebook повідомив про можливу причетність до замаху на Мосійчука колишнього бійця «Азова» Сергія Коротких і сина міністра МВС Арсена Авакова, яких пов'язує міцна дружба. Ба більше, Бойко провів паралель між цим замахом і вибухом авто з журналістом Павлом Шереметом.

Попри те, що повідомлення авторитетного журналіста викликало чималий інтерес у соцмережах, вітчизняні ЗМІ не сприйняли його серйозно. Не було жодної реакції і з боку офіційних осіб.

Кожен має право вибирати — довіряти інформації з інсайдерських джерел чи ні. Нижче я наведу факти, які, на мій погляд, свідчать на користь версії про причетність до вибуху Сергія Коротких, оприлюдненої моїм колегою.

Відразу обмовлюся, що жодних підтверджень того, що Олександр Аваков мав стосунок до злочину, я не виявив. Незаперечним є лише те, що Боцман і син міністра МВС водять дружбу. Про це свідчить вже хоча б відоме фото, що зафіксувало першого і другого в одній компанії. Багато хто також може пригадати історію з крадіжкою грошей у міністерського синка в столичному ресторані, де той відпочивав разом з Коротких.

«Коли в товаришів на згоду не іде...»

Почнемо з питання про те, чи мав Боцман мотив підривати свого колишнього «побратима» по службі в тоді ще міліцейському спецбатальйоні «Азов». Безсумнівно, мав. Питання лише в його вагомості.

Жорстокому протистоянню між Мосійчуком та Коротких от уже кілька місяців, і триває воно до сьогодні. Формально початок конфлікту було покладено масовою перестрілкою в Харкові 31 серпня поточного року, про яку автор цих рядків докладно писав раніше. Того дня криваве зіткнення сталося між двома радикальними угрупованнями, лідерами яких є колишні азовці й соратники по організації «Патріот України» наприкінці 2000-х Олег Ширяєв і Олег Однороженко.

Силова фаза конфлікту перейшла в словесні баталії на сторінках соцмереж після того, як Однороженко виступив з різкою критикою Ширяєва, який сьогодні є не останньою людиною в «Азовському русі», а також пролив світло на деякі з грішків його керівництва, зокрема екс-командира однойменного полку і народного депутата Андрія Білецького. Одну з протиборчих сторін активно підтримав народний депутат Ігор Мосійчук. Взяті ним під захист Олег Однороженко та Ігор Криворучко навесні цього року відродили Соціал-національну асамблею, яка припинила була своє існування у 2014-му, перетворившись на Цивільний корпус «Азова».

Цікаво, що Мосійчук з Однороженком і Криворучком, так само як Білецький з Ширяєвим, є вихідцями із СНА і її тодішнього бойового крила «Патріот України». На відміну від колишнього командира розвідки «Азова» Сергія Коротких, донедавна білоруського неонациста, про якого я вже писав у своїх статтях. У свою чергу Боцман і його найближче оточення, в якому багато хто є вихідцем з фашистських рухів Росії та Білорусі, стали на бік Білецького і Ширяєва.

Певне уявлення про взаємні погрози й гостроту неприязні, що виникла між колишніми побратимами, здатні дати фейсбучне звернення Ігоря Мосійчука до Боцмана (у Facebook — Захар Лаврентьєв), а також одне з цікавих листувань у цій соцмережі нардепів від РПЛ і члена Радикальної партії Олексія Кошевця з людьми Коротких, скріншоти якого  додано нижче.

Звертають на себе увагу і звинувачення «радикалів», висунуті «боцманятам» (так називають в «Азові» бійців Коротких) в начебто роботі останніх на боці сирійського мільярдера Аднана Ківана, який промишляє зокрема й незаконними забудовами в Одесі. На думку перших, саме ця обставина передусім стала основною причиною інформаційної кампанії проти РПЛ, а зовсім не колишні ідеологічні розбіжності. Адже у вересні 2017 року Дмитро Лінько на своїй стіні в Facebook звинуватив арабського бізнесмена в антиукраїнській діяльності, сепаратизмі й спонсорстві Михайла Саакашвілі. З іншого боку, давно відомо, що однією зі сфер інтересів «Азовського руху» є боротьба з незаконними забудовами у великих українських містах. Справедливості заради зазначу, що ЗМІ зараховували активістів до опонентів фірми Ківана Kadorr Group, а не навпаки. Хоча подейкують, що, влаштовуючи свої акції протесту, азовці часто заробляють гроші як на організаторах будівництв, так і на їхніх супротивниках.

Так чи інакше, але інсайдерські джерела журналіста Володимира Бойка назвали мотивом замаху на Мосійчука саме бандитські розборки. У політичному підґрунті злочину неодноразово сумнівалися і деякі громадські працівники, прозоро натякаючи на інтерес нардепа-«радикала» до всіляких корупційних схем і рейдерства, а також його зв'язки з кримінальним елементом. У мас-медіа озвучувалася також інформація про рейдерські захоплення за сприяння колеги Мосійчука Лінька. Таким чином, розподіл сфер впливу між скандальним нардепом і азовцями Боцмана, які давно славляться своїми хижацькими апетитами, цілком може розглядатися як один з можливих мотивів замаху.

«Збіг? Не думаю»

Двома місяцями раніше замаху на Мосійчука в центрі Києва біля Бесарабського ринку було підірвано автомобіль із загиблим у ньому Тимуром Махаурі — чеченським бійцем неофіційного добровольчого батальйону імені Шейха Мансура, який давно перебрався із зони АТО до столиці. Нещодавно Мосійчук у своєму Facebook прямо заявив, що за підривом Махаурі, як і за замахом на Адама Осмаєва та Аміну Окуєву, стоїть одна й та сама група осіб. З усіма трьома чеченцями депутат-«радикал» був дуже добре знайомий, а загибла жінка навіть вважалася помічницею народного депутата. Дружні стосунки пов'язували Махаурі також з Ліньком і Кошевцем.

Виходячи з цілої низки журналістських розслідувань щодо персони Махаурі, можна зробити висновок, що загиблий боєць був тим, кого зазвичай заведено відносити до солдатів удачі й військових авантюристів. Свого часу за кордоном його підозрювали в роботі на спецслужби РФ, а також у війні проти своїх земляків — прихильників вільної Ічкерії та вбивстві Шаміля Басаєва. Мав із собою кілька паспортів на різні імена та громадянства, а також незареєстровану зброю, з якою його було одного разу затримано українськими правоохоронцями. При цьому зовсім недавно він воював проти російської агресії в Донбасі. За твердженням одного з українських журналістів, Махаурі в минулому мав справу з контрабандистами, а характер його бізнесу в Україні ніхто чітко не пояснив.

За версією експертів, іномарка Махаурі піддалася радіокерованому вибуху спрямованої дії. В такому разі вбивця мав перебувати неподалік від місця вибуху.

Чималий інтерес для вдумливого читача становить нещодавно викладене хакерами в мережу приватне листуванняСергія Коротких (Захар Лаврентьєв) з громадянином рідної Боцманові Білорусі Олександром Усовським, який значиться на сайті «Миротворець» не інакше як «організатор проросійських і антиукраїнських акцій у країнах Східної Європи».

Окрім того, що листування вказує на явну співпрацю Коротких з російськими спецслужбами з 2014 року, в ньому Боцман також зізнається своєму співрозмовникові в тому, що, мовляв, «ганяє контрабанду» в районі Бессарабії під Одесою.

Шеремет і всюдисущі тіні «Азова»

Майже за рік до вбивства Махаурі, влітку 2016-го, у своєму автомобілі в Києві було підірвано відомого журналіста Павла Шеремета. За даними слідства, розрахунок злочинців під час закладання вибухівки був суто на ураження водійського місця, як і у випадку з підривом чеченця, а вибуховий пристрій був теж радіокерованим. Ба більше, в ході подальшого розслідування і тут засвітилася постать Боцмана. Разом з іншими бійцями «Азова».

Щоправда, йдеться не про слідство правоохоронців, а про журналістське розслідування. Справжніми героями гучного документального фільму «Вбивство Павла» стали екс-комбат «Азова» Андрій Білецький, колишній розвідник полку Сергій Коротких і такий собі азовець Костя, які розповіли про свою зустріч з Шереметом за кілька годин до вбивства останнього (див. з 18:25). Причому, як виявилося, під час свого походу до Шеремета бійці неподалік будинку журналіста спромоглися виявити зовнішнє спостереження, про що й розповіли журналістам у подробицях і зі знанням справи.

Характерно, що все це розповідається Білецьким та його товаришами в коментарях тележурналістам майже рік по вбивству Шеремета, у травні 2017-го. Що ж стосується перших днів після злощасного вибуху, то екс-комбат, який називає себе другом загиблого, жодного разу не обмовився про якісь стеження і зовнішнє спостереження. Хоча коментував вбивство безлічі журналістів і телеканалів.

Можливо, азовці побоялися оголошувати відомі їм подробиці публічно, доки не закінчено слідство? Безумовно, ні, адже слідство досі не закінчено, а підозрюваних так і не затримано. За визнанням прес-секретаря МВС Артема Шевченка, за рік слідства правоохоронці навіть не встановили підозрюваних.

Є також сумніви в тому, що азовці зголосилися виступити свідками у кримінальному провадженні відразу після вбивства. Наприклад, колишнього співробітника СБУ Ігоря Устименка, якого автори журналістського розслідування запідозрили в причетності до вибуху, викликали на допит лише після виходу фільму.

Раніше на «Ракурсі» вже звучала версія про те, що вбивство Шеремета було вигідно насамперед чинній українській владі — кланам Порошенка та Авакова-Яценюка в рівній мірі. Зокрема, автор статті дійшов подібного висновку, взявши до уваги відвертий саботаж слідства правоохоронцями, зовнішнє спостереження, встановлене поліцією за будинком Шеремета задовго до вбивства, і прослуховування телефонів колег журналіста по виданню, а також проаналізувавши поточну політичну ситуацію в країні.

Показовим також є те, що, за даними ЗМІ, стеження за Шереметом організував тодішній перший заступник голови Нацполіції, фаворит Авакова, близький друг Білецького та екс-боєць «Азова» Вадим Троян. Тим часом про встановлення зовнішнього спостереження біля будинку журналіста і його цивільної дружини було наперед відомо як кишеньковому депутатові міністра МВС Антонові Геращенку, так і Сергію Коротких, за його ж власним визнанням.

До слова, ніхто інший, як Геращенко, більше за всіх відбілював одіозну репутацію неонациста Боцмана і радів отриманню ним українського громадянства.

А от версія про зацікавленість російських спецслужб у підриві Шеремета, яка часто-густо озвучувалася Антоном Геращенком, Зоряном Шкіряком, Юрієм Бутусовим та іншими спікерами міністра Авакова, явно не витримує критики. Та й на яких тоді підставах СБУ передала матеріали кримінального провадження поліції? Подив у адвокатів викликає і те, чому Нацполіція за рік по вбивству журналіста вирішила засекретити всі рішення судів у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, рішення про надання поліції інформації про мобільні переговори ймовірних фігурантів справи.

Дивна дружба

Але чи мали конкретно азовці мотив усувати Шеремета?

Останній запис журналіста у власному блозі, який Білецький зі своїми товаришами наводять як мало не доказ благого ставлення журналіста до «Азову», було написано на другий день після того, як «Альфа» знешкодила банду грабіжників інкасаторів, що орудувала з 2014 року. Як з'ясувалося, до її складу входили представники улюбленого полку Арсена Авакова. Замітка Шеремета стосувалася цього інциденту й нічого втішного щодо «Азову» в ній не було і близько. Журналіст просто оцінив розсудливість екс-комбата Білецького, який дозволив слідчим СБУ і військової прокуратури зайти в розташування полку для проведення слідчих дій замість того, щоби збирати добровольців у центрі столиці.

При цьому Шеремет констатував: «За Андрієм Білецьким, звісно, треба продовжувати уважно спостерігати». І, можливо, за два дні після своєї останньої публікації, напередодні вибуху, Шеремет щось таки відстежив. Адже вже за місяць по ліквідації банди грабіжників інкасаторів у рамках цього кримінального провадження затримувався не якийсь випадковий азовець, а тодішній командир полку Ігор Михайленко (Черкас), про що я одразу ж повідомив у своєму блозі. Не виключено, що Шеремет міг дізнатися про причетність перших осіб цього підрозділу Національної гвардії до відвертого бандитизму ще раніше і, з урахуванням особистого знайомства з Білецьким і Боцманом, звернутися до них по роз'яснення. Ті ж цілком могли спрацювати на випередження, щоб уникнути витоку важливої інформації.

Шеремет, який був журналістом з Білорусі, чудово знав і про темні деталі біографії тамтешнього неонациста Коротких. За власним визнанням Шеремета, він спочатку був просто шокований присвоєнням Боцманові (в Білорусі відомому як Малюта) українського громадянства. Тим більше що журналіст вкрай негативно ставився до будь-яких проявів фашизму, що повністю підтверджується в його першій статті про «Азов».

Очевидно, Коротких зумів таки тимчасово переконати Шеремета повірити в свою непричетність, наприклад, до побиття противників режиму Лукашенка в 1999 році або ж ножових поранень і стрільби по білоруських антифашистах у 2013-му. Всі виправдання Боцмана в інтерв'ю своєму земляку-журналісту є непереконливими, оскільки базуються лише на словах опитуваного. Ця бесіда за своєю суттю — такий собі кредит довіри, авансом виданий Шереметом неонацистові, який нагрішив за бурхливої молодісті, а не «амністія», як вважає відома в Білорусі опозиційна журналістка і близький друг загиблого Світлана Калінкіна.

Назад до витоків

Про темне довоєнне минуле Малюти-Боцмана-Коротких досі можна багато чого цікавого знайти на просторах інтернету. Раніше я неодноразово робив спроби узагальнити цю інформацію у своїх статтях. У світлі всього вищевикладеного мені видається вкрай цікавим ще один факт.

У 2012 році російська поліція повідомила, що ними було встановлено головного організатора вибуху на Манежній площі в Москві 27 грудня 2007 року. Ба більше, радіокерований дистанційний вибуховий пристрій, за версією слідства, привів у дію він же — особисто Сергій Коротких. Однак допитати його тоді не вдалося через перебування останнього в рідній Білорусі. У день вибуху лише дивом ніхто не постраждав, а одного з подільників Малюти у 2009 році було засуджено за цей злочин до шести років позбавлення волі.

Те, що Боцман легко здатний на вбивство, сьогодні визнає багато хто як за кордоном, так і в Україні. Зокрема, і його колишні товариші по службі в «Азові».

Не так давно Малюта-Боцман став головним героєм відомого на Заході документального фільму-розслідування ізраїльського кінорежисера Владі Антоневича «Кредит на вбивство». Стрічка пролила світло на скандально відоме подвійне вбивство російськими неонацистами таджика і дагестанця в серпні 2007 року. У своєму інтерв'ю журналістам лауреат міжнародних кінопремій Антоневич прямо сказав, що голову одному з убитих відрізав саме Коротких.

Сумнівні суїциди

Після перегляду стрічки й настільки відвертого визнання автора картини зовсім в іншому світлі постає і версія про причетність Боцмана до вбивства юриста й одного з ідеологів «Азова» Ярослава Бабича, яку я вже неодноразово озвучував, посилаючись зокрема й на окремі висловлювання в українських соцмережах.

Між тим з часом в мережі з'являються все нові й нові повідомлення про насильницький характер смерті Бабича і причетність до вбивства саме Коротких. Як можна було помітити раніше в листуванні Мосійчука з групою підтримки Боцмана, народний депутат також вельми прозоро натякає на цю обставину. Водночас після опублікування зазначеного повідомлення журналіста Бойка про сина Авакова і Коротких у Facebook з'явилася чергова порція інформації для роздумів.

Окрім Боцмана її джерело називає з-поміж виконавців злочину колишнього начальника охорони екс-комбата «Азова» Білецького і нинішню праву руку Коротких Сергія Коровіна (Хорст), про якого я вже згадував у своїх статтях. Також мені достеменно відомо, що анкета користувача Facebook Тараса Мельничука є реальною, а не фейковою.

Вдова загиблого Бабича Лариса так прокоментувала мені це повідомлення з соцмережі: «Коровін — колишній кримський мент. Саме йому Андрій Білецький про людське око доручив проведення внутрішнього азовського розслідування за фактом смерті їхнього побратима. Комбат тоді клявся і божився перед рядовими бійцями, що докопається до істини. Але насправді Хорст працював у протилежному напрямку, а саме переконував бучанського патологоанатома (точніше, давав чіткі вказівки), щойно тіло Ярослава доставили в морг, в тому, що загиблий — «збоченець». Нібито він ще по роботі в Криму слідчим уже стикався з подібними випадками (фахівець у цьому, судячи з усього...). Тому він, мовляв, на сто відсотків упевнений, як колишній слідчий (без суду та слідства), що Бабич просто вирішив поекспериментувати, але оскільки був новачком у цьому, то випадково самоудушився. При цьому Хорст детально розповів патологоанатому, яка саме атрибутика була змонтована в дитячій кімнаті. Згодом все це разом зі специфічними морськими вузлами зникло з переліку речових доказів, вилучених на місці вбивства, як і фотографії пристосувань з матеріалів кримінального провадження. Тобто замість того, щоби провести об'єктивне розслідування, за прямою вказівкою керівництва «Азова» здійснювався тиск на патологоанатома, яка особисто у присутності свідків у цьому зізналася і наполегливо попереджала мене, що краще буде не піднімати шуму і змиритися з тим, що це "самогубство"».

За словами Лариси Бабич, незадовго до смерті у Ярослава дуже зіпсувалися стосунки з Коротких. Вони навіть перестали ручкатися. В надрах «Азова» також існує версія про те, що Ярослав готувався дати термінову прес-конференцію з оприлюдненням даних про співробітництво Боцмана зі спецслужбами РФ і торгівлю зброєю з протиборчою стороною, але на день запізнився.

Публікаціями про можливий зв'язок Боцмана-Малюти зі спецслужбами наших північних сусідів інтернет повнився і до і після вторгнення Росії в Донбас. Що ж стосується торгівлі зброєю, то раніше я вже згадував про зникнення величезної кількості зброї в «Азові», як і про невгамовне прагнення керівництва полку робити гроші на всьому, що погано лежить, навіть на власних бійцях.

До слова, на сьогодні мені достеменно відомо щонайменше про чотири позови колишніх бійців-азовців, спрямованих до судів з вимогами зобов'язати МВС повернути невиплачені їм зарплати, а також компенсувати суми моральної шкоди.

16 жовтня поточного року в харківській лісопосадці знайшли тіло одного із засновників полку «Азов» Віталія Княжеського (позивний Вітус). У минулому Княжеський був одним з провідних активістів згадуваної вище організації «Патріот України», а також входив до числа політв'язнів режиму Януковича по так званій справі «Захисників Римарської» і був звільнений постановою ВРУ у 2014 році. Цікаво, що під час розслідування цього кримінального провадження Княжеський пішов на угоду зі слідством і дав свідчення проти свого лідера Білецького, за що і був побитий останнім в автозаку. Але за деякий час соратники помирилися.

Так ось, коментуючи самогубство Княжеського, прес-служба «Азова» заявила, що Вітус давно відійшов від справ і їм невідомо, чим він останнім часом займався. При цьому ті, хто добре знав покійного азовця, включно з Мосійчуком та Криворучком, не вірять у версію про самогубство. Багатьом в «Азові» смерть Вітуса нагадала не менш загадкову смерть Бабича. Тим більше що не зовсім зрозуміло, чому Вітус стрілявся саме в лісі й використовував для цього рушницю, а не пістолет, наприклад.

Але найбільш показовим, на мою думку, є те, що під час активної фази АТО Княжеський завідував у полку «Азов» зброєю, а значить, йому було багато що відомо.

Взагалі ж «Азов» починаючи з 2015 року відзначився цілою низкою «самогубств», які дуже складно пояснити. До Бабича і Княжескього доречним буде додати і смерть 16 серпня 2016 року азовця, військово-історичного реконструктора з Росії Олександра Аляб'єва (Ервін Корф), який так і не встиг взяти участі в бойових діях. Тіло росіянина було виявлено в розташуванні військової частини 3057 з кулею від автомата, до того ж у грудях. До свого відправлення в АТО Аляб'єв працював у відомій мережі магазинів «Мілітарист», і всі закупівлі військової форми та амуніції проводилися «Азовом» через нього. Люди, які добре знали Ервіна, відмовилися вірити у версію про самогубство. Але родичі загиблого з Росії, ясна річ, галасу піднімати не стали. Підозрюю, що на це і розраховували можливі вбивці.

На сьогодні слідчі дії у всіх перерахованих кримінальних провадженнях, окрім справи про замах на Мосійчука, або припинені, або ведуться Національною поліцією, що в цьому випадку майже рівнозначно.

Насмілюся припустити, що доти, доки біля керма МВС залишатиметься Аваков, а в кріслі першого заступника голови Нацполіції — його фаворит в особі вихідця з «Азова» Трояна, успішне розкриття всім цим злочинам не загрожує. Так само, як ніщо не загрожує і фактичним керівникам «улюбленої армії» міністра — сірому кардиналу «Азова» Сергію Коротких і голому королю Андрію Білецькому.