Україна рухається від євроінтеграції до євроізоляції

У 2017 році сталася подія, яку можна назвати найзнаменнішою після Революції гідності. Українцям дозволили спокійно пересуватися Європою — за умови наявності біометричного паспорта і грошей на подорож. Нам відкрили кордони, чого не було ніколи за всю історію української державності.

Ми пам'ятаємо, що головні події 2013–2014 років відбувалися в ім'я української євроінтеграції. Наше суспільство боролося з пострадянською невизначеністю і почало рухатися в бік звичайних людських цінностей. Однак у нашій державі почалися спровоковані дії, що призвели до втрати частини територій і участі у збройному конфлікті із сильнішою стороною.

Захід оцінив кроки географічно найбільшої, але такої, що перебуває у складному становищі, європейської держави, спрямовані на зміну своїх парадигм, і рішуче зібрався допомагати у розв'язанні більшості наших проблем. Нам запропонували насамперед гроші, з нами поділилися методиками існування сучасних цивілізацій, вказали дорожню карту щодо перетворення колишнього радянського непорозуміння на європейську спільноту.

Природно, в світі не залишили без уваги агресію східного українського сусіда, запровадивши комплекс санкцій проти нього і надаючи постійну підтримку Україні. Росія втратила багато інституційних можливостей у світі; проти великої кількості фізичних осіб з оточення Путіна і деяких російських юридичних осіб запроваджено обмеження, що закривають їм доступ до західних грошей, технологій і можливостей. Минулий рік можна вважати часом перетворення Росії на недруга всієї цивілізації.

1 вересня 2017 року набула чинності Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Величезний документ на сім розділів і тисячі сторінок, що регулює поступове політичне та економічне зближення сторін. В Угоді немає гарантій вступу України в ЄС, навіть надання безвізового режиму нашій країні не є частиною цього документа. Найважливіші розділи стосуються економічного співробітництва і передбачають запуск зони вільної торгівлі, проти якої у 2013 році виступила Росія, що, власне, і стало причиною революційних подій у Києві.

Торгівля: перші безрадісні підсумки

Зона вільної торгівлі передбачає лібералізацію взаємного доступу на ринки товарів і послуг, плюс узгодження українських правил і регламентів з нормами ЄС, а також зменшення або зняття мит і тарифів на більшу частину товарів у взаємній торгівлі, зі збереженням квот на важливі для України товари.

Перші розділи Угоди, що стосуються загальних принципів, політичного діалогу і реформ, зближення зовнішньої та безпекової політики, а також юстиції, почали тимчасово діяти ще з 1 листопада 2014 року, а економічний розділ — з 1 січня 2016 року. У перший рік вільної торгівлі з ЄС український експорт в ці країни зріс на 3%, а взаємний товарообіг — на 6%. За перші 11 місяців минулого року товарообіг з ЄС зріс на 27,6% і досяг 29,28 млрд дол.

Підписання Угоди збіглося з анексією Криму і початком конфлікту на Донбасі. Україна і Росія запровадили низку взаємних санкцій, багато українських підприємств залишилися без ринку збуту. 2015 рік був найскладнішим для нашої держави. Для низки вітчизняних галузей Європа стала основним торговим партнером — наприклад, для аграріїв і виробників харчових продуктів. Однак безмитні квоти на багато видів товарів дуже швидко вичерпуються, вже в перші місяці року. Збільшення цих квот з турботою про українських експортерів і є сьогодні головним зовнішньополітичним економічним завданням нашої країни.

Товарообіг складається з експорту та імпорту. Товарообіг з Росією за 11 місяців 2017 року зріс на 28,6% — до 9,36 млрд дол. Значить, темпи зростання торгівлі у нас на сьогодні є вищими з Росією, ніж з Європейським Союзом. В Європу швидше зростає експорт, повільніше — імпорт. З Росії збільшується імпорт, а експорт дещо скорочується.

Різницю між експортом та імпортом, як між надходженнями та витратами, називають сальдо. Цей показник у нашій країні є постійно негативним. Ми витрачаємо на зовнішніх ринках більше, ніж туди постачаємо. Загалом, за даними НБУ, експорт товарів з України за січень-листопад 2017 року зріс на 20,1% — до 36,19 млрд дол., імпорт — на 21,8%, до 44,03 млрд дол., а негативне сальдо погіршилося на 30,2% — до 7,84 млрд дол.

Сьогодні у нас відбувається пожвавлення зовнішньої економіки, проте швидше зростає імпорт — євроінтеграційною таку динаміку можуть назвати хіба що сита Європа та Росія, яка продає свої товари й активно нам протидіє. Це перші, безумовні підсумки дворічної дії економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

«Східне партнерство»: не так все райдужно

Найважливіша річна євроінтеграційна подія відбулася наприкінці листопада 2017 року в Брюсселі — п'ятий європейський саміт «Східного партнерства». Це була звичайна робоча зустріч, необхідна для підбиття підсумків між самітами та фіксації намірів. Хоча українська делегація покладала на неї якісь інші надії. Наш лідер повідомив європейцям, якою саме він бачить співпрацю. «Україна розраховує насамперед на так звані чотири союзи — Енергетичний союз, Цифровий єдиний ринок, Митний союз та асоціація з Шенгенською зоною. Ми хочемо більше Європи в Україні. Ці чотири напрями видаються нам вірним шляхом на цьому етапі», — заявив на форумі Петро Порошенко.

Президент нашої країни схильний робити нереалістичні заяви, але переборщувати з власними амбіціями все-таки не варто. Розглянемо «асоціацію з Шенгенською зоною» на прикладі трьох країн, що мають такі відносини з ЄС — Швейцарії, Ісландії та Норвегії. Ця пропозиція фактично означає зникнення західного українського кордону, а поставлена мета виглядає ще складнішою за наше членство в ЄС. Навіть країни, які нещодавно приєдналися до Європейського Союзу — Хорватія, Румунія, Болгарія, — досі не отримали членства в Шенгені, між ними та іншими країнами діє прикордонний контроль. Напевно, президенту нашої країни варто більш виважено ставитися до своїх слів.

Хоча ще за кілька днів до початку форуму єврокомісар з питань європейської політики сусідства і переговорів щодо розширення Йоганнес Хан остудив гарячих східних хлопців, заявивши представникам України, Грузії та Молдови: «Якщо ви кажете, що негайно станете членами ЄС, то це нереалістично».

Європа дедалі більше втомлюється від того, що відбувається в Україні. Розуміючи, що наші обіцянки не виконуються, європейці ігноруватимуть навіть найяскравіші заклики з боку українських чиновників. Європа знає, що у 2017 році в Україні завели справу на НАБУ, пачками відправляли одних грузин і не пускали в країну інших, ну і призначили жінкою третього тисячоліття куму президента. Дуже дивно розраховувати на лояльність в той час, коли за показниками корупції держава посідає топові місця, а інвестиційний клімат асоціюється з летаргічною відмороженістю. За чотири роки стараннями вищих українських чиновників ставлення Європи до нас радикально змінилося. Якщо спочатку це була рука допомоги, то тепер наші революційні пропозиції навіть слухати не хочуть.

У підсумковому документі учасники саміту закликали розв'язати існуючі конфлікти в Європі мирним шляхом на основі норм міжнародного права. Подібним прикладом може служити угода між Бельгією та Нідерландами, яка набула чинності 1 січня 2018 року, щодо безлюдних островів уздовж річки Маас у прикордонній зоні. Бельгійські й голландські керівники підписали договір у листопаді 2016 року, через 170 років після того, як кордони країн було узгоджено в 1843 році. Амстердам отримав 16,4 га, Брюссель — катастрофічно малі 3 га. Радикальна різниця в розмірах отриманих територій до конфлікту не призвела. Європейці схильні коригувати неактуальні дрібниці, а за чинними правилами живуть століттями.

Дуже важливою і демонстративною подією форуму для України стало підписання Вірменією угоди з ЄС. Ця країна, яка залишається членом вигаданого Росією Євразійського союзу, є головним військовим союзником РФ на Кавказі, зуміла підписати договір з ЄС, економічну частину якого було лише адаптовано під членство Єревана в Євразійському союзі. Інший пам'ятний для України момент — на саміті було спрогнозовано діалог про спрощення візового режиму з Вірменією. З'ясувалося, що протиріччя з ЄС можна поміняти на співпрацю, навіть в умовах радикального впливу Росії на абсолютно слабку країну.

Курс на тотальну українізацію, обраний нинішнім керівництвом нашої країни, призвів до внесення поправок у підсумковий документ саміту, який не сподобався команді Порошенка. Їх було внесено Угорщиною, там ідеться про мову освіти. А ще недавно стався черговий польсько-український конфлікт, який дивом не був винесений на європейський рівень. Яскраві заяви різних маргіналів про власну автентичність та верховенство своєї національності можуть призвести лише до самоізоляції нашої слаборозвиненої держави. А відсутність у влади нормальної оцінки подібних витівок викликає подив. За останні роки влада примудрилася перетворити навіть найближчих союзників у нашому русі на Захід на добре мотивованих відкритих супротивників. Це теж один з підсумків минулого року для євроінтеграції України.

Останнім інтеграційним підсумком можна назвати звіт Єврокомісії, опублікований 20 грудня 2017 року, в якому йдеться про можливість призупинення безвізового режиму. Для України було вказано конкретні вимоги, які мають бути виконані. І стосуються вони всіх гілок влади. Залишилося зараз провалити виконання вимоги щодо створення антикорупційного суду, системи верифікації електронних декларацій і проігнорувати ще кілька елементарних напрямів. Коли постане питання про скасування безвізового режиму, дуже важко буде щось пояснити населенню з трибуни Верховної Ради, з міністерського крісла або в рамках президентського виступу.

Європейська інтеграція для України є можливою, реальною, зрозумілою і справедливою. Людям, які представляють нашу державу, важливо не лише декларувати свої мрії, бажання і амбіції, але й виконувати взяті на себе зобов'язання. Якщо це зробити важко, то потрібно відмовитися від настільки непосильної ноші на користь більш талановитих виконавців, які в Україні легко знайдуться.