Прибудинкова територія: тільки для членів клубу, стороннім В.?

Повертаючись додому пішки одним зі звичних маршрутів, люблю (точніше — любила) зрізати кут через двір одного новенького житлового комплексу. Про дворик між двома висотками в рекламному буклеті сказано, що його, мовляв, відрізняють «продуманість і естетика — все для того, щоб вам подобалося проводити тут час, прогулюватися, та й просто бути». Щоправда, наразі мощений акуратною плиткою і просвистуваний усіма вітрами двір скоріше схожий лише на невеличку закриту парковку.

Двір має два входи, що являють собою відкриті ворота, збоку від яких приткнулися будки охоронців. Пам'ятається, з першого погляду я про себе схвалила це, адже в охоронців, напевно, має бути список «своїх» машин, значить, власники можуть порівняно безпечно паркуватися у дворі — практично як на стоянці, що охороняється. І ось одного разу по дорозі додому, вже зайшовши на подвір'я, я почула за спиною: «Зачекайте!». До мене підійшов охоронець: «Ви куди?» — «Та йду собі» — «До кого і навіщо?» — «Ні до кого, просто кут зрізаю» — «Поверніться! Не можна!» — «Чому?» — «Не можна, і все!»

Можливо, більш винахідлива людина сплела би байку, що йде, наприклад, до Ізольди Карлівни з 539-ї квартири, але я розгубилася і вийшла — не сперечатися ж із цим стражем воріт. Вже за територією витягла телефон і почала фотографувати — вивіску житлового кварталу, будку і самого охоронця. Він сіпнувся до мене, але я заявила, що тут вже точно не його територія і я маю право витворяти зі своїм телефоном все, що захочу, а якщо він сунеться — негайно викличу поліцію.

Фотографії я робила для їдкого поста в Facebook, через який хотіла випустити пар, але фото через нічний час вийшли зернистими, та й перегоріла я, поки дісталася дому.

Однак питання залишається відкритим: чи дійсно на «прибудинкових територіях» працюють інші правила? Це якась «приватна власність», ступивши на яку, ризикуєш, щонайменше, потрапити на допит до охоронця?

Отже, згідно із Земельним кодексом, прибудинкова територія — це особливий об'єкт права власності на землю, а порядок використання земельних ділянок біля багатоповерхівок регулюється ст. 42 Кодексу. У ній сказано, що ці ділянки передаються в постійне користування організаціям, що керують будинками.

У тому випадку, якщо мешканці будинку або житлового комплексу створили об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), то земельна ділянка біля будинку «може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників». Тобто, по суті, правовий статус усіх цих двориків біля «елітних комплексів» не визначено. Тим більше що ані в Житловому, ані в Земельному кодексах немає чіткого визначення поняття «прибудинкова територія». Практично в жодному нормативно-правовому акті немає вичерпного пояснення — що це таке, прибудинкова територія.

Більш-менш чітке визначення є хіба що в Податковому кодексі:

«Прибудинкова територія — територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності):

— вимощення навколо житлового будинку;

— смуга озеленення вздовж стін житлового будинку, місцевий проїзд, тротуар та смуга вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин;

— майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою;

— майданчики для сміттєзбірників;

— майданчики для господарських будівель та споруд;

— спеціально обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку;

— в’їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності)».

Однак мене як обивателя цікавило просте питання: чи можна мені, не мешканцеві будинку, ступати на цю територію? Виявляється, поки ОСББ не приватизувало ділянку, перекривати пішоходам дорогу через двір не можна. Адже згідно з генпланом, це зони загального користування, через які проходять пішохідні маршрути — до магазинів, шкіл. Ну або дорогу зрізати, як у моєму випадку. Виходить, якщо на території так вже не люблять чужинців, на вході має висіти плакат: «Ділянка приватизована, стороннім не входити!». Якщо, звичайно, приватизована.

...До речі, про чужинців і тих, хто «понаїхали». Нещодавно в Новобіличах виник скандал: мешканці приватного сектора і висотки виставили бетонні блоки на проїжджій частині вулиці Обухівської. Логіка організаторів «контрольно-непропускного пункту» така: «Ми тут живемо, і нам не подобається, що вулицею їздять машини». Новобіличі — північно-західна околиця Києва, і через мікрорайон іде транспортний потік з передмість, мешканці яких зазвичай працюють у столиці. Товариші, які виставили рогатки, не подумали про те, що заодно перекривають доступ до поліклініки, школи та виїзду до станції метро «Академмістечко» півтори тисячам жителів новобудов, а також можливість доступу швидких і пожежників. Ну а що, правова розмитість навколо «прибудинкових територій» дає привід думати, що кожен має право встановлювати біля свого будинку власні правила.

...І останній момент, психологічний. Коли мій старший син ходив до першого класу хорошої модної школи, я була сильно вагітна другою дитиною. Несучи поперед себе неабиякий живіт, заходила в шкільний вестибюль, зустрічаючи свого першокласника, і суворий охоронець неодмінно перекривав мені шлях: «Куди?! Навіщо?!». Охорона в школі — річ хороша, батькам з нею спокійніше. Але чомусь коли за дитиною приходив тато, міцний, майже наголо поголений молодий чоловік у шкіряній куртці, його охоронець не зупиняв жодного разу. Я про що? На закриту територію легко не пускати інтелігентного вигляду дамочок, на зразок мене.

P. S. А ось забудову на прибудинкових територіях дійсно не можна починати. Як, втім, не можна влаштовувати кабаки, стоянки вантажівок та інше. У цьому сенсі прибудинкова територія — велике благо для мешканців. Але це тема окремої розмови.

Коментар юриста:

«Прибудинкова територія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою, призначена для обслуговування багатоквартирного будинку, і має задовольняти інтереси його мешканців, — пояснила юрист Олеся Прудивус. — Останнім часом доволі часто трапляються ситуації, коли співвласники багатоквартирних будинків встановлюють огорожі, що не дозволяють стороннім особам проходити на територію двору. Слід зазначити, що право на пересування інших осіб територією двору не може бути обмежено, якщо двір перебуває у власності територіальної громади. Щоби встановлювати такі огорожі прибудинкової території, співвласники будинку спочатку мають отримати право власності на цю земельну ділянку».