Теорія ігор в побуті: життя замість переживання

Народжені бути бездарними боягузами… 

Як жити, коли тривога з’їдає кожного дня, при цьому майже завжди дарма? Використовувати теорію ігор, звичайно. Це далеко не так складно, як може здатися.

Велике «Чому?»

Почнімо з тривог: відповідно до результатів дослідження 2020 року 91,4% наших страхів не здійснюються¹. Ви можете не погодитися зі мною, вказавши на той факт, що працювали не із «здоровими» людьми, а з тими, що мають діагностований ГТР (генералізований тривожний розлад), але насправді це жодним чином не робить дослідження нерелевантним для інших.

Справа в тому, що є ще одне дослідження, цього разу 2001 року², яке пояснює, що тривожність — це спектр, не можна сказати, що одна людина — «тривожник», а інша — ні. Тобто все, чим відрізняється тривожна людина від не тривожної — кількість переживань за певний відтинок часу. Механізм залишається незмінним. Люди з ГТР хвилюються не якимось іншим, загадковим чином, ні, вони просто роблять це частіше, ніж інші, відповідно, їм це відчутно заважає жити, тому вони і лікуються.

Словом, результати дослідження 2020 року цілком допустимо перекладати на всіх людей, принаймні зробити висновок, що більшість наших страхів ніколи не справдяться, однозначно можна.

В цьому контексті новими барвами починає грати той факт, що насправді ми всі дуже тривожні. Про це свідчить дослідження 2007 року³. У ньому вимірювали тривожність у студентів (знову ж таки, не думайте, що вони якісь особливі, просто студенти, «дешеві» або й «безкоштовні», завжди під рукою і перебувають в доволі контрольованому середовищі, тому на них постійно щось досліджують). Виявилося, що 98% людей хвилюються приблизно 5 із 6 днів і витрачають на це в середньому близько півгодини (у деяких випадках понад годину) щодня.

Маємо цікаву картину: 98% людей майже кожного дня протягом приблизно 30 хвилин «трясеться» через те, що із 91,4-відсотковою імовірністю не здійсниться. Особисто мені здається, що це не та ситуація, з якою варто миритися. Тому я підготував практичні і прості для використання поради, що за коректного застосування дадуть змогу відчутно зменшити щоденні інвестиції в безглузді тривоги.

Не менше «Тому»

Почнімо, знову ж таки, з наукової бази: дослідження 2019 року свідчить про дещо контрінтуїтивне: сама віра в те, що людина здатна контролювати свої хвилювання, дає змогу, ви не повірите, менше хвилюватися і полегшує проведення терапії для людей з ГТР.

Але питання віри для мене надто абстрактне. Я не пропонуватиму вам змиритися з тим, що майбутнє занадто складно передбачити, тому через це не потрібно хвилюватися. Це не так, його зазвичай цілком можливо передбачити, особливо коли йдеться про відносно стандартні життєві ситуації. Я не намагатимуся виходити на метарівні і пояснювати, що тривога може стосуватися… самої тривоги і таким чином псувати життя. Звісно, я не витрачатиму ваш час на ведення щоденників, в яких ви записуватимете свої переживання і визначатимете, як багато з них насправді збулося. Для цього вже є готове авторитетне дослідження, а ми не безсмертні, щоби витрачати свій час на подібні пере-перевірки. І можливо, найголовніше: я не пропонуватиму вам змиритися з тим, що можна вирішити.

Замість усього вищеперерахованого я пропоную одну струнку і чітку систему, яка не залежить від ваших суб'єктивних переживань, водночас легко може прибрати більшість із них. Ця система — галузь прикладної математики — теорія ігор.

Розумію, що словосполука «прикладна математика» може звучати доволі загрозливо, але на побутовому рівні, запевняю вас, нічого складного в ній немає. Наведу свій улюблений приклад: кивок незнайомцю (ті, хто читав мої попередні публікації про теорію ігор, можуть пропустити цю частину):

Уявіть собі ситуацію: ви йдете вулицею і бачите людину, яку можете знати. Проблема в тому, що ви не до кінця впевнені, чи знаєте її. Що робити? Якщо привітатися, а вона незнайома, виникне незручна ситуація, якщо не вітатися, а людина виявиться знайомою, вона може образитися. На цьому етапі має початися невеличка паніка, бо прийняти рішення потрібно швидко, розмірковувати часу немає, при цьому помилитися також не хочеться. То як же бути?

Пропоную варіант водночас елегантний і лінивий: вирішіть цю ситуацію один раз і назавжди, не виходячи за межі свого дивану. Тобто зробіть для себе інструкцію:

Оцініть тип гри: послідовна, одночасна чи змішана?

Оцініть можливі варіанти розвитку подій — як може відреагувати інша людина, що може зробити?

Побудуйте оптимальну стратегію або декілька стратегій, якщо не впевнені, як саме розвиватиметься ситуація.

Звичайно, цю систему можна деталізувати, теорія ігор не обмежується цими трьома кроками, але для багатьох ситуацій і цієї системи вистачить з головою.

То як же вирішити ситуацію із знайомим незнайомцем? Скажімо, що це буде послідовна гра, де ви робите перший хід, а ваш, умовно кажучи, опонент, робить другий хід, реагує на вас. Які варіанти ви маєте? Їх усього два: привітатися, просто кивнути або не вітатися. Що може статися, якщо ви привітаєтеся? Ви або влучите, або ні. Якщо влучите, чудово, можете, умовно, додати 1 бал до стосунків із цією людиною, якщо ні — нічого не станеться. Ніколи не бачив, щоби хтось когось зненавидів чи побив за недоречне привітання. Скажімо, це буде 0, людина може сама трошки зніяковіти, що нібито мала вас знати, та й усе, ви розходитеся.

Якщо вітатися, то результат буде або +1, або 0.

А що станеться в альтернативній реальності, де ви не віталися? Що ж, тут усе гірше. Якщо ви не привітаєтеся із незнайомою людиною, нічого і не станеться, тобто це такий самий 0. Але якщо ви не привітаєтеся з людиною, яка від вас цього очікувала, їй може бути неприємно, хтось може образитися. Тому оціню це в -5 балів.

Таким чином маємо:

• Якщо вітатися — +1 або 0.
• Якщо не вітатися — -5 або 0.

Висновок очевидний: якщо бачите людину і сумніваєтеся, чи знаєте її, — завжди вітайтеся, це домінантна, тобто найкраща стратегія.

Ця вкрай проста інструкція здатна назавжди позбавити вас необхідності хвилюватися, а потім згадувати і переживати подібні незручні ситуації знову.

Розберімо ще один схожий, побутовий приклад:

Ви побачили красиву людину на вулиці: робити їй комплімент чи ні? Загалом очевидно: сказати комусь на вулиці, що той або та мають класний вигляд — хороша справа. Тобто найімовірніший результат — позитивний, негатив у більшості випадків доволі сумнівний. Теорія ігор працює майже так само, як і в минулому прикладі, тільки програшний варіант тут не дія і її можливі наслідки, а бездіяльність і дискомфорт від втраченої можливості. То чому ж ми не діємо за цією стратегією?

Впевнений, що корінь проблеми такий самий: ми просто не маємо готової стратегії. Тобто немає продуманої фрази, яка лаконічно і природно передала би ідею і майже гарантовано зробила приємність іншій людині. А для того, щоби інтуїтивно придумати таку фразу, не вистачає практики взаємодії з незнайомими людьми. То що робити?

Нічого нового я не запропоную: підготуйте кілька фраз заздалегідь, а коли побачите людину, якій хотілося би зробити комплімент, використайте заготовку (в крайньому випадку — трохи адаптуйте її під ситуацію, вірю, що ви здужаєте).

Це ще один простий і вельми позитивний скрипт, який можна створити, не виходячи за межі комфоту свого дивану чи крісла. При цьому бонуси, які він дає, диспропорційно переважають ті кілька хвилин зосередженості, які вам доведеться витратити на продумування кількох компліментів і цієї стратегії в цілому. Ось декілька, які одразу спадають на думку:

1. Ви, скоріше за все, зробите людині дуже приємно, підвищите її самооцінку. Для когось це означатиме приємніший день і спогад у майбутньому, а хтось завдяки цьому знайде достатню впевненість, аби успішно пройти співбесіду чи провести побачення.

2. Ви самі виглядатимете як успішна, неймовірно соціально реалізована людина, яка навіть в епоху тотальної технологічної відчуженості все ще здатна легко, природно взаємодіяти із соціумом, проявляти себе в ньому. Зверніть також увагу на те, що цією взаємодією ви ні до чого нікого не зобов’язуєте, а просто «генеруєте» позитив, що також приємно для всіх навколо. Врешті, не часто почуєш комплімент від людини, яка нічого від тебе не хоче, окрім, максимум, посмішки.

3. Ви вчитеся говорити з незнайомцями. Може видатися, що це не така вже і важлива навичка, але це не зовсім так. Згадайте себе на співбесіді, вечірці або вулиці, коли ви намагалися познайомитися з людиною, яка вам сподобалася, на якійсь вечері, заході, куди вас запросили, щоби познайомити з кимось важливим. Жодна з цих ситуацій не асоціюється із комфортом, розслабленістю і очікуванням суто чогось хорошого, чи не так? Що ж, це можна змінити, якщо навичитися довільно взаємодіяти з незнайомими людьми. Щонайменше, ви пересвідчитесь, що зможете впевнено почати розмову, а це і є перший, найскладніший крок у людській комунікації.

При цьому найгірше, що може у трапитися у такій ситуації, — не зовсім адекватна реакція на комплімент. Людина може проігнорувати його, зніяковіти або якось безглуздо подякувати. Але це, м’яко кажучи, не біда, оскільки ніяк не ображає і не характеризує вас. Навпаки, така реакція багато говорить про того, хто не зміг витримати неочікуваний комплімент, тому не варто цим перейматися.

Звичайно, якщо спробувати зробити комплімент дівчині, яка йде поруч із своїм хлопцем, це може призвести до довгострокової зміни прикусу, але подібні небезпеки просто мають бути враховані під час створення вашої інструкції до дій.

Не беручи до уваги такі абсурдні приклади, аналогічно до минулого прикладу, можемо побудувати наступну схему:

• Зробити комплімент: +5/0
• Не робити комплімент: від -0.5 до -1

Діапазон в останньому випадку пояснюється тим, що для когось це буде дещо неприємною втраченою можливістю, а хтось може загнатися і почати тривожитися через те, що не може реалізуватися в соціумі так, як того хотів би.

Кінець кінцем, бажання зробити незнайомій людині комплімент — це ще один дискомфорт, іще одна тривога, яку можна не тільки прибрати з життя, а буквально перетворити із причини для занепокоєння душі на приємну і корисну для вас самих вправу. Потрібно лише виробити стратегію і звикнути діяти згідно з нею.

У наступній частині ми розберемо складніший приклад і так, для цього знадобиться ціла окрема частина. Питання стоятиме таке: «Що робити керівнику, який помітив, що один із підлеглих почав погано працювати?»

1. LaFreniere, Lucas & Newman, Michelle. (2020). Exposing Worry's Deceit: Percentage of Untrue Worries in Generalized Anxiety Disorder Treatment. Behavior Therapy. 51. 413–423. 10.1016/j.beth.2019.07.003.

2. Ruscio, Ayelet & Borkovec, Thomas & Ruscio, John. (2001). Taxometric investigation of the latent structure of worry. Journal of abnormal psychology. 110. 413-22. 10.1037//0021-843X.110.3.413.

3. Verkuil B, Brosschot JF, Thayer JF. Capturing worry in daily life: are trait questionnaires sufficient? Behav Res Ther. 2007 Aug;45(8):1835-44. doi: 10.1016/j.brat.2007.02.004. Epub 2007 Feb 22. PMID: 17382896.