Менеджмент 18+

Чоловіча зрілість: так називається віднайдення тієї серйозності, що була в дитинстві, під час гри
Фрідріх Ніцше, За межами добра і зла (пер. авт.)

Коли прагматизм перетворюється на лінивий догматизм і чому від таких менеджерів тікають таланти? Сильну і надійну команду не побудувати, механічно повторюючи дії експертів. Для цього потрібна зріла людина, готова взяти на себе відповідальність за інших, нібито дорослих людей.

Те, з чим ми звикли миритися, як із необхідним прагматизмом в бізнесі, втратило ознаки раціональності. Почнімо із самого слова, що таке прагматизм? Кембриджський словник каже: «вміння підходити до вирішення проблеми розсудливо, з урахуванням реальних умов, а не слідувати усталеним теоріям, уявленням чи правилам» (пер. авт.).

Звучить дуже «круто», дуже «по-дорослому», мені подобається. Ризикну навіть сказати, що це був би хороший спосіб працювати з людьми. Але практика показує, що частіше ми маємо справу не з прагматиками, а з догматиками. «Догма — незмінне, особливо релігійне, переконання або сукупність переконань, які люди повинні приймати без жодних сумнівів». (Кембриджський словник, пер. авт.).

Ось це вже ближче до правди, одразу уявляється, у нашому випадку, менеджер або модніший «HR-менеджер»/«Менеджер з персоналу»/«Рекрутер» чи більш нішевий, скажімо, «People partner». Він робитиме рівно те, що усталена норма від нього очікує, і команді залишатиметься тільки молитися, аби хоч подекуди ці дії відповідали її інтересам, закривали її потреби.

Проявлятися така поведінка може у низці помилок:

• намагання перетворити всіх працівників на копії єдиного «правильного» homo economicus-а;
• тімбілдінги, на яких всі змушені ніяково посміхатися і казати «правильні» речі, а результат — іще більше напруження в команді;
• заохочення щурячих перегонів замість пошуку кандидата, який прагне досягти майстерності саме на цій позиції;
• співбесіди-допити і періодичні рев’ю «для галочки» замість осмисленої і врівноваженої комунікації.

Це не вичерпний список помилок, адже некомпетентність породжує невичерпну їх кількість, але суть ви, я впевнений, вловили. 

Покритикували — тепер до продуктивного: зрілість і людяність як основа професійного менеджменту.

Що об’єднує всі описані помилки? Виконання менеджерських ритуалів без розуміння того, навіщо це насправді робиться. Навіть 10-річна дитина здатна зрозуміти, що рибку не потрібно намагатися навчити ходити по землі. Вона за своєю природою має бути у воді, там вона одразу стає спритною і самостійною. Нащо придумувати для неї екзокостюм із подачею води і вчити ходити по землі, якщо на це місце можна знайти якогось вже готового до бою зайця?

Так само із людьми — кожен має свої переваги і слабкості. Брак досвіду — не проблема, можна довчити. Якщо ж не пасує характер, сама модель мислення, то ніякі тренінги не окуплять себе, ще й можуть зашкодити, зламати людину. Нічого не змінюється і з винагородами. Вони також потрібні кожному свої. Для когось найприємнішим подарунком буде показове вручення грамоти із премією перед робочим колективом. Для когось — все те саме, але лише в тому випадку, якщо на привітанні будуть присутні, скажімо, дружина і діти. А комусь взагалі найкраще просто декілька днів відпустки.

У світлі цієї віковічної мудрості, доступної будь-якій мінімально емпатичній людині, здатній приборкати своє его і лінь, пропоную знайти кращі варіанти відповідей на ті помилки, які ми нещодавно критикували:

Форма каже: «Є трафарет ідеального співробітника, всі мають бути як один!». Експерт виправляє: «Ні, це не так, не лінуйся відділяти кукіль від пшениці. Кожна професія вимагає різних специфічних здібностей, рис характеру і легко пробачає багато недоліків».

Форма каже: «Якщо він не вміє працювати в команді або погано переносить тиск, ти маєш допомогти йому вирішити ці проблеми або звільнити!» Експерт виправляє: «Чи заважає йому ця проблема працювати?»

Форма каже: «Ти маєш винагороджувати, ставитися до всіх однаково, інакше ніякої рівності в колективі не буде!» Експерт виправляє: «За рівних умов риба мучитиметься у калюжі, а заєць не зможе присісти, щоби не захлинутися водою. Ми всі різні і потребуємо різного.»

Погодьтеся, нічого надприродного у цих міркуваннях немає, їх можна пояснити навіть дитині. Водночас далеко не кожен менеджер їм слідує. З власного досвіду можу сказати, що зі злим умислом це пов’язано значно рідше. Частіше проблема полягає в тому, що людина зі школи й університету була навчена лише механічно, ритуально повторювати завчені слова. Це впливає і на професійне життя, перетворюючи роботу із осмисленого і цікавого проведення часу на панічне намагання виконати всі пункти чужого плану, який влучає в реальні проблеми колективу ще рідше, ніж зламаний годинник показує правильний час.

Стаття написана на основі книги First, Break All the Rules Маркуса Бакінгема й особистого досвіду роботи з некомпетентними менеджерами.

Мати талант недостатньо: потрібен ще й ваш на це дозвіл, — так, друзі мої?
Фрідріх Ніцше, За межами добра і зла (пер. авт.)