Туберкульоз в Україні: чи варто відмовлятися від флюорографії

Весь попередній тиждень спільноту каламутило завдяки черговій «новації» від МОЗ. За словами в. о. міністра Уляни Супрун, проведення масових флюорографічних обстежень здорових людей з метою зупинити туберкульоз — це міф, породжений радянською системою охорони здоров'я.

«По-перше, флюорографія дозволяє виявити тільки розвинені форми захворювання. На ранній стадії хвороба не призводить до змін в легенях, тому навіть якщо пацієнт вже інфікований, то флюорографія цього не покаже, — зазначила Супрун. — Як наслідок, в Україні за рік від туберкульозу вмирає 4000 пацієнтів. Це 11 осіб щодня. Притому що держава закуповує необхідні ліки».

За її словами, для запобігання туберкульозу пацієнту слід проходити огляд у сімейного лікаря, який і має визначити проблему та ступінь вірогідності захворювання. Якщо лікар щось підозрює, то він пропонує пацієнту здати мокротиння на аналіз, який вже за дві хвилини покаже, чи є в організмі збудник хвороби. Саме тоді пацієнт зможе почати лікуватися.

Слід зазначити, що майже всі ми є носіями збудника цієї хвороби — річ у зовнішніх чинниках та внутрішніх особливостях організму. Спробуймо розібратися в питанні по суті.

Законодавство нашої країни (наказ МОЗ №233 від 29 липня 1996 року) передбачає необхідність для кожного повнолітнього громадянина раз на рік відвідати флюорографічний кабінет і отримати довідку про проходження флюорографії. Такі довідки найчастіше повинні додаватися до результатів щорічних медичних оглядів.

Що ж являє собою флюорографія? Насамперед зауважимо, що ця процедура є діагностичним методом, який вже доволі давно застосовується в медицині для виявлення на ранніх стадіях багатьох захворювань грудної клітки, а не лише туберкульозу.

Вперше метод флюорографічного обстеження легенів і серця був застосований у 1896 році під керівництвом дослідника Дж. Блейєра. Наразі флюорографію масово застосовують серед населення багатьох країн з огляду на необхідність протидії поширенню туберкульозу та раку легенів. Саме флюорографія дає можливість виявити ці недуги на етапах, коли вони ще піддаються лікуванню.

Попри те, що флюорографія досі залишається традиційним профілактичним способом обстеження в нашій країні, за останнє десятиліття ставлення фахівців до неї як до ефективного діагностичного методу істотно змінилося. Причина тому — жахливий стан обладнання, що тягне за собою низьку якість зображення, високе променеве навантаження на організм пацієнта і трудомісткий процес архівування отриманих даних.

Ба більше, рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я традиційна плівкова флюорографія заборонена в цивілізованому світі й не рекомендована до застосування у слаборозвинених країнах через її підвищений радіаційний вплив на пацієнта. Саме тому, щоб запропонувати альтернативу флюорографії, з 1996 року провідні розробники рентгенівської техніки вивели на міжнародний ринок медичного обладнання цифрові системи для діагностики захворювань легенів. У порівнянні з плівковою флюорографією цифрові рентгенівські системи дають можливість значно зменшити променеве навантаження, водночас забезпечуючи поліпшену якість зображення та підвищену точність діагностики.

Рентгенографія — дослідження, за якого рентгенівським випромінюванням впливають на чутливий до нього матеріал (фотоплівку) й отримують фіксоване зображення досліджуваного об'єкта. На сьогодні близько 70% медичних діагнозів встановлюється саме за допомогою рентгена. Рентген легенів є якісною альтернативою флюорографії: на рентгенограмі можна розрізнити тіні розміром у 2 мм, а при флюорографічному дослідженні — щонайменше 5 мм. Саме рентгенографія призначається при підозрі на такі захворювання легенів, як туберкульоз, пневмонія, рак легенів тощо.

До переваг скринінгової цифрової рентгенографії відносять:

— підвищення ефективності профілактичних рентгенологічних досліджень;

— можливість видачі лікарських висновків у реальному часі;

— зменшення в 10–15 разів променевого навантаження на пацієнтів; при цьому можливе зменшення на 30% і більше колективної дози на населення;

— скорочення кількості рентгенографічних досліджень органів грудної порожнини;

— зменшення кількості флюорографічних кабінетів у масштабах країни;

— відмову від плівкового архіву і шкідливого для здоров'я персоналу фотохімічного процесу.

Отже, електронний архів рентгенограм у 800 разів менший за плівковий та водночас є більш доступним та зручним.

Повертаючись до слів Уляни Супрун, пропускаючи тезу про направлення за опитуванням до сімейного лікаря, тобто за бажанням, що взагалі не варто коментувати внаслідок абсолютно безглуздя формулювання, слід зазначити:

1. Призначення дослідження мокротиння сімейними лікарями або фтизіатрами є наслідком попереднього виявлення затемнень на плівці рентгенівського дослідження, а отже, флюорографія або рентгенографія первинні перед таким призначенням.

2. Флюорографія дозволяє проводити комплексну діагностику стану легенів та має безпечну альтернативу — рентгенографію.

3. На сьогодні флюорографічною апаратурою обладнано чимало поліклінічних відділень по всій країні, а отже, доступність цього методу дослідження не викликає сумнівів. Тому варто сконцентруватися на питанні фінансової спроможності закладів охорони здоров'я щодо оновлення їхніх технічних можливостей для переходу на більш сучасні рентгенографічні методи діагностування.

4. Флюорографічне або рентгенівське дослідження дає можливість не лише побачити прояви туберкульозу, а й діагностувати захворювання інших органів грудної клітки.

Тож з огляду на невтішні дані про поширення туберкульозу в Україні, тільки комплексний підхід зможе змінити ситуацію на краще. А точковими заборонами та свавільним перекладанням відповідальності за власне здоров'я виключно на пацієнта ми тільки погіршуємо й без того загострену епідеміологічну ситуацію в нашій країні.