Підвищення мінімальної зарплати — цирковий блеф у спробі справити враження на електорат

Президент Петро Порошенко ще на початку грудня минулого року відзначив, що економічні процеси в Україні дозволяють казати про підвищення мінімальної зарплати до 4100 грн. Про це він заявив на другому Всеукраїнському форумі об'єднаних громад у Києві. Люди, які працюють, їдуть масово з країни, і підприємці скаржилися йому на дефіцит робочих кадрів. «Цей дефіцит означає, що в Україні почала зростати вартість робочої сили», — зробив несподіваний висновок глава держави й нагадав, що показник мінімальної оплати праці зріс з 1600 до 3200 грн.

«Це було правильне рішення, і його слід продовжувати. Тому я написав листа до Кабінету міністрів і тепер публічно звертаюся до прем'єр-міністра з пропозицією наступного року вийти на рівень мінімалки в 4100 грн», — сказав гарант.

Ще тоді хотілося запропонувати дбайливому президентові зробити мінімалку відразу 10 000 грн: за його логікою, ми б миттєво зажили багато і щасливо. Настільки кричуща зневага до економічних реалій цілком відповідає далекосяжним політичним амбіціям людей, які керують країною.

Є таке поняття — державний бюджет. За підсумками першого кварталу 2018 року державна скарбниця недоотримала понад 6 млрд грн, бюджет недовиконано більш як на 3%, а для розмов про зростання мінімальної заробітної плати треба було перевищити планові показники хоча б на таку ж саму цифру.

Зграя, яка перебуває при владі, набирається нахабства й навіть у важкі для країни часи намагається проштовхувати популістські, ні на чому не засновані демагогічні ідеї. Міністр соціальної політики Андрій Рева на ток-шоу «Свобода слова» сміливо казав, що «резерви і підстави для підвищення мінімальної заробітної плати є вже сьогодні». Хоча цьому спікеру подібне можна пробачити: його обов'язок — витрачати гроші держави, за заробіток відповідають інші чиновники.

Прем'єр-міністр Володимир Гройсман у лютому нинішнього року теж казав про 10 000 грн, щоправда, він обіцяв, що так виглядатиме показник середньої заробітної плати по країні у 2018 році. Його оптимістичні підлеглі з Міністерства економічного розвитку і торгівлі розробили сценарій, згідно з яким середньорічна мінімальна зарплата в Україні виросте з 3900 грн у 2018 році до 6200 грн у 2021 році.

У Верховній Раді складніше відносяться до зростання мінімальної зарплати. Наприклад, член комітету ВР з питань правової політики і правосуддя Геннадій Ткачук в ефірі «112 Україна» зазначив, що «заробітні плати треба підвищувати однозначно, аби люди не виїжджали працювати за кордон». «Інша справа — це має бути обґрунтовано, тобто підтверджено матеріальною базою. Це серйозна сума, приблизно до 30 млрд грн потрібно знайти в бюджеті. Я впевнений, що Кабмін це зробить, бо підвищення зарплат є чітким курсом прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Інша справа, на яку суму підвищаться зарплати і коли це буде. Можливо, це станеться трохи пізніше», — обережно перевів стрілки на Кабмін досвідчений депутат, надаючи іншим можливість пошуку мільярдів для зростання.

Але все це — внутрішні прогнози, тоді як міжнародне бачення українських проблем є дещо іншим. В оприлюдненому у вівторок, 17 квітня, огляді світової економіки (World Economic Outlook) прогноз середньорічної інфляції погіршено на 4 процентних пункти — до 11%. Цей показник свідчить про те, що українські гроші мають знецінюватися в півтора раза швидше за плановане раніше, і, відповідно, в півтора раза швидше зростатимуть ціни.

Інфляція — неоднозначний показник, який часто розглядається як елемент зростання, що дозволяє стимулювати й модернізувати структуру. Однак коли відбуваються різкі зміни, то вони є небезпечними для економіки й потребують антиінфляційних заходів, до яких підвищення рівня мінімальних зарплат відноситися аж ніяк не може.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) погіршив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України на 2019 рік з 4% до 3,3%. Це ще один показник, який не дозволяє обговорювати зростання мінімалок, адже загальний продукт, вироблений нашою країною, коштуватиме менше за плановане. Тож чому не забезпечений нічим показник має зростати саме зараз — неясно.

Підвищувати зарплати, звичайно, потрібно, але це повинно мати під собою якісь економічні підстави. Якщо роботодавець розуміє, що він може додатково винагородити людину, яка віддає свою працю, він це спокійно робить. Коли держава мріє допомогти найменш забезпеченим, вона підвищує мінімальну зарплату (базову ставку) на підставі реалістичних розрахунків, а не політичних рішень. Ба більше, має бути призначено конкретну людину, яка відповідає за подання та реалізацію такого проекту. У нас же відповідальні особи традиційно відсутні.

Державі, яка за всіма основними параметрами перебуває в стагнації, ухвалювати проривні рішення необхідно. Але без обґрунтування такі рішення виглядають як цирковий блеф, заснований на моментальному бажанні справити враження на незміцнілі уми електорату.