Справа психіатричної лікарні як приклад порушення прав людини

Ця історія почалася в грудні 2016 року. У Сумській області в психіатричній лікарні №2 виникли серйозні проблеми з опаленням. Головний лікар Лілія Неофітна намагалася достукатися до чиновників, відповідальних за утримання та ремонт опалювальної системи. Своїми силами персонал лікарні відновити опалення не міг.

«Стрілочника» знайшли швидко: проти Лілії Неофітної було порушено кримінальну справу. Її було заарештовано. Але справа незабаром розсипалася. Суд першої інстанції повернув обвинувальний акт до прокуратури для усунення недоліків. Подробиці самої справи проти Неофітної, зокрема й прямі порушення закону та фальсифікації, давно відомі громадськості.

Зараз хочу зупинитися на іншому аспекті цієї кримінальної справи, що блискуче характеризує ступінь професійної грамотності наших прокурорських працівників. Так, в обвинувальному висновку всіх пацієнтів лікарні — 451 особу — названо потерпілими. Всіх і по іменах! Зрозуміло, без письмового дозволу на те пацієнтів або їх законних представників. Так у нас в країні дотримуються медичної таємниці. Так дотримуються конкретної вимоги закону про психіатричну допомогу.

Але порушено й інші вимоги законодавця. Згідно з положенням ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України, отримання статусу потерпілого передбачається тільки в разі подання громадянином заяви про визнання його потерпілим. Подання заяви тільки слідчому і прокурору. А ось реалії справи Неофітної: з 451 пацієнта тільки двоє (їхні родичі) вважають себе потерпілими. Двоє — з 451!

Водночас конфіденційну інформацію, а саме лікування у психіатричній лікарні, було розголошено прокуратурою щодо всіх пацієнтів. Ба більше, не маючи жодних правових підстав, прокуратура Сумської області вилучила особисті справи пацієнтів, які лікувалися в цій лікарні. На зауваження під час обшуку про неприпустимість вилучення документів і розголошення конфіденційної інформації слідчий спокійно запропонувала «написати заяву». Це, до речі, зафіксовано на відеозаписі, що є у справі.

Розумію, фіксую свою увагу на дрібницях. Але... Яке може бути дотримання конфіденційності в нашій далеко не правовій державі, якщо так поводиться прокурор? З подібних дрібниць складаються масиви таких, що вже давно стали для нас звичними, суттєвих порушень прав людини. І звичні виплати нами, платниками податків, відповідних компенсацій постраждалим, яких визнано такими згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини.

Отже, резюме: співробітники прокуратури Сумської області, які в ході розслідування припустилися грубого порушення прав громадян, розголосивши їхні конфіденційні життєві ситуації, продовжують здійснювати законність. А доктора Неофітну досі не виправдано.