Дірявий бар'єр: заборона на ввезення антиукраїнських книг запізнилася… на чверть століття

У середу, 16 серпня, Державний комітет телебачення і радіомовлення вніс на розгляд Кабміну проект розпорядження про санкції проти російських видавництв, які поширюють у нас продукцію антиукраїнського змісту. Про це повідомила прес-служба Держкомтелерадіо. Там само, на сайті відомства, йдеться про те, що останні три роки воно здійснює моніторинг друкованої продукції, виявляючи, так би мовити, ворожі підступи, і станом на 15 серпня нинішнього року до чорного списку внесено 192 видання 35 російських видавництв.

«Мета проекту — захистити національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну самостійність, — ці слова заступника голови Держкомтелерадіо Богдана Червака сьогодні розійшлися новинними сайтами. — Санкції стосуватимуться російських видавництв, в діяльності яких випуск літератури антиукраїнського змісту посідає помітне місце і має систематичний характер».

Ну, нічого нового в цій ідеї немає. Про те, що книжки (і, кажучи ширше, будь-яка розважальна продукція) в умовах гібридної війни стає потужною зброєю, тільки ледачий не згадував. На державному рівні ідею про квоти на імпорт книжок із Росії озвучив ще в середині 2014 року віце-прем'єр Олександр Сич. У грудні 2016-го Порошенко підписав законопроект про обмеження доступу в Україну іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту. За поширення таких книжок було передбачено страшне покарання — до 50 мінімальних зарплат, жах!.. У квітні 2017 року Кабмін затвердив порядок вилучення з обігу «нелегальної» російської продукції (тобто такої, яка поширюється без дозволу Держкомтелерадіо). До речі, з кінця травня 2017-го до початку серпня нинішнього року Держкомтелерадіо дозволило ввезення майже 19 тис. найменувань книжок з території Росії і тимчасово окупованих територій (!). Водночас відомство видало 63 відмови й анулювало один дозвіл.

Все це — дані з відкритих джерел. А тепер спробуймо оцінити, наскільки дієвим є цей потужний заслін від ідеологічних диверсій. Отже, чи потрібно забороняти пропагандистську друковану продукцію з сусідньої держави? Безумовно, так. Зрештою, це трохи обріже їм ринки збуту і зменшить прибутки, що не може не радувати. Що ж стосується ідеологічного ефекту, то, на мій погляд, він прагне до нуля — на жаль.

По-перше: кому зараз потрібні паперові носії, якщо всю цю імперську лабуду можна легким рухом руки завантажити з мережі?

По-друге: всі ці заборони та ліцензії на ввезення потрібно було вводити не зараз, і навіть не в 2014 році, а... в 1991-му. Ще тоді треба було будувати політику максимального сприяння вітчизняному книговидавництву та книготоргівлі. Тоді книжкові ринки не були б майже повністю забиті російською продукцією.

По-третє: який сенс забороняти сотню-другу антиукраїнських книжок, якщо одночасно по телевізору йде вал фільмів і передач, заточених під промивання мізків і антиукраїнську пропаганду? На мій погляд, якась телепередачка на кшталт «Говорить Україна», герої якої — дебільні опереткові «хахли», експерти — російськомовні інтелігенти і ведучий родом з Іваново, — є набагато більш руйнівною зброєю в інформаційній війні за якісь паперові книжки.

Наведу простий приклад. Держкомтелерадіо заборонило, наприклад, ввезення з Росії дитячої енциклопедії, де Київ назвали «руською столицею». Молодці, пильно спрацювали. Водночас в Україні по ТБ роками (!) йдуть дурні мультики студії «Мельница» про богатирів, де ці самі богатирі розгулюють в косоворотках, танцюють під балалайку камаринського мужика, а відбувається все в центрі «руської столиці — Києва». І цим Держкомтелерадіо чомусь не переймається.

...Поки писала, на сайті Держкомтелерадіо з'явилася свіжа новина: СБУ провела рейд на київському книжковому ринку Петрівка й оштрафувала двох підприємців, які торгували російською продукцією без дозволу. Це, звичайно, масштабна перемога.