Новини
Ракурс
Мирослав Маринович (ліворуч) і Семен Глузман. Фото: Robert van Voren / Facebook

Приклад Львова для українських психіатрів

Ідея, що спала нам на думку вісім років тому, полягала у створенні іншого формату, більш вільного у виборі своєї тематики, проведення конференцій у сфері психіатрії.

Loading...

Мій табірний друг Мирослав Маринович розповів мені про небезпеку, що нависла над Українським католицьким університетом: міністр освіти Дмитро Табачник і Ко агресивно домагалися закриття цього навчального закладу. Я розумів, що хоч якась моя неформальна участь у житті УКУ дещо ускладнить дії Табачника.

Ось ми і придумали: організовуємо на базі УКУ щорічні Львівські психіатричні зустрічі. Вийшло. Одним з основних організаційних принципів цих конференцій було вільне формування теми, з огляду на її професійну, соціальну, філософську, релігійну чи політичну актуальність.

 

Всі учасники наших зустрічей повинні самі оплатити проїзд і житло у Львові. Так ми встановили свою повну незалежність і від бізнесу, і від чиновників. Анітрохи не борючись з консервативними вимогами різних міністерств.

Зустрічі наші були тематично різноманітними. Від історії психіатрії до історії зловживань психіатрією. Від психіатричної етики і права до психіатричної соціології (епідеміології). До нас із задоволенням приїжджали (за власні гроші!) колеги з США, Німеччини, Нідерландів, Великої Британії...

У всіх наших зустрічах брали участь не лише львів'яни, зокрема священнослужителі, а й лікарі та психологи з Миколаєва, Вінниці, Києва, Івано-Франківська, Тернополя, Чернігова, Чернівців тощо. Кількість людей в аудиторії часто перевищувала 300 зацікавлених слухачів. Наша романтична мрія здійснилася!

І ось 5 і 6 жовтня 2018 року відбулися чергові, вже VIII Львівські психіатричні зустрічі. Там само, в конференц-залі гостинного УКУ. Їх відкрив ректор УКУ отець Богдан Прах. Потім до мікрофона підійшла доктор Ірина Микичак, директор Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації. Промовила теплі слова... і залишилася в аудиторії, була з нами два повних дні! Зазвичай буває інакше: начальство каже привітання і відразу йде, мотивуючи реально щільним робочим графіком.

VIII Львівські психіатричні зустрічі.Фото: Robert van Voren / Facebook

Програму нашої зустрічі було розміщено на сайті Асоціації психіатрів України. Дозволю собі на свою суб'єктивну думку відзначити найяскравіші, найемоційніші повідомлення. Відомий британський журналіст Джон Свіні, він працює в Лондоні в Бі-Бі-Сі, розповів нам про характер діяльності секти саєнтологів, що активно просувають свою доктрину і в Україні. До речі, ми, Асоціації психіатрів України, зараз перекладаємо всесвітньо відому книжку Свіні про саєнтологію. Нас, психіатрів, це «вчення» турбує особливо, оскільки воно заперечує саме існування психічних хвороб. Крім цього, саєнтологи заперечують необхідність імунопрофілактики, тобто щеплень.

Віце-ректор УКУ Мирослав Маринович розповів про деякі психологічні аспекти життя в політичному таборі брежнєвських часів.

Відомий активіст кримськотатарського визвольного руху доктор Ільмі Умеров поділився з аудиторією своїми переживаннями про нещодавній досвід перебування в жахливих умовах психіатричної лікарні в окупованому Криму.

Литовський психіатр Бригіта Бакс розповіла про серйозне, смертельно небезпечне захворювання — розлади харчової поведінки — і показала трагічний фільм про одну з жертв цієї хвороби.

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос розповів, відверто та емоційно, про психологічні та психіатричні проблеми в українській армії. Його виступ, за оцінками слухачів, був найяскравішим з усіх.

Професор Роберт ван Ворен повідомив об'єктивні дані про ситуацію в українських психоневрологічних інтернатах та показав фільм, який було знято в них. Обговорювалася можливість повернути підопічних додому після перегляду питання про їх недієздатність.

Доктор Ірина Микичак розповіла про ситуацію у львівській психіатрії та про місце психіатрії в реформах у галузі охорони здоров'я України. Від себе можу сказати: ситуація там дійсно важка, соціальна хвороба — запущена. Світлий красень Львів у цьому сенсі важко хворий.

Було в ці два дні й багато іншого. Цікавого, важливого, спірного. А ми вже готуємося до проведення наступних, IX Львівських психіатричних зустрічей у жовтні 2019 року. Їх імовірний девіз: «Хто нам ближчий, Моцарт чи Вагнер?» Але йтиметься там все про те ж саме, про психіатрію.

Особливо хочу відзначити: приклад Львова засвоїла Одеса. Кілька місяців тому там відбулася I Одеська психіатрична зустріч. За участю закордонних психіатричних зірок. Там виступив з доповіддю психіатр №1 земної кулі швейцарський професор Норман Сарторіус. Сподіваюся, восени наступного року він буде з нами в Українському католицькому університеті.

А в листопаді цього року в Краматорську відбудеться I Донецька психіатрична зустріч. Вже готуємося. Хочу запросити до участі колег, що залишилися на окупованих територіях. Ми їх пам'ятаємо. Колись вони були з нами, активно працювали в нашій асоціації. Жодної політики в нашій донецькій зустрічі не буде. Та чи приїдуть...


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter