Справа Насірова: чим керувався суд?

1973 рік. З внутрішньої тюрми КДБ мене етапують у зону. У спеціальному зеківському вагоні в заґратованій камері (купе, по-цивілізованому) нас 16 осіб. Всі різні. Всі, крім мене, — звичайний кримінальний люд, злодії, грабіжники тощо. Один з них повідомляє, що першу свою ходку в зону зробив у 1946 році. Тоді я народився. Така цікава зустріч поколінь.

Розповідаю про себе: лікар, політичний і т. ін. Троє негайно повідомляють, що і вони — політичні в'язні. Один — зґвалтував комсомолку, двоє — з класових мотивів пограбували квартири прокурора і партійного боса в Києві. Окремо, ясна річ. Я не коментую... Головне — очевидне пояснення своїх грабежів «класовим підходом». Мої попутники таких слів не знають, але знаю я. Вони — злочинці, засуджені. Але ніби вимушені. Такі особливі вершителі справедливості.

1975 рік. Я — в зоні. Вічний зек Василь Підгородецький розповідає мені, що сьогодні прапорщик Новицький у присутності свого молодшого брата, також прапорщика Новицького, промовив таку мудру сентенцію: «Так, ми працюємо в зоні, наглядачами. Щоб не йти орати на завод, не працювати на цих Брежнєвих. Нехай їхні діти орють на них на заводі або в колгоспі». Той самий «класовий підхід». І таке ж саме, по суті, прагнення нерадянської справедливості. Особливо зауважу: зону в оперативному сенсі обслуговують офіцери КДБ, а Підгородецький — на той час мав строк 32 роки, він партизан УПА, який брав участь у табірному повстанні після смерті Сталіна.

1989 рік. Розмова з попутником у поїзді Київ — Москва. Звільнився. Зеківською мовою — відкинувся. На господаря орав 11 років. Раніше вбив міліціонера, що знущався по сусідству з його старенької матері. Теж політичний. Гордий собою і своїм вчинком: відновив справедливість!

2018 рік. Розмова з незнайомцем у поїзді «Інтерсіті». Їду в Полтаву. Захмелілий сусід (я — біля вікна, в його словесному полоні) впізнав мене, бачив по телевізору в зоні. Зараз це норма. Взяв квартиру районного судді, випив коньяку, заснув на ділі. Відсидів. Їде до старенької мами і сестри. Ні про що не шкодує. Намагався вирівняти життєві можливості. Поки невдало, наступного разу вийде. Ненавидить президента, депутатів: «Вони вкрали більше за мене!».

А мені сумно. За що сидів я? Якщо в країні зневажено соціальну справедливість, хто має право засуджувати винних у конкретному правопорушенні? Так, розумію, наш український суд. Найоб'єктивніший і найсправедливіший у світі. Тоді, в СРСР, суд керувався при винесенні вироку «своєю соціалістичною правосвідомістю». Зараз, у незалежній Україні, — капіталістичною правосвідомістю? Тому Роман Насіров на волі й виправданий?

Мільйони доларів витратили США та інші цивілізовані держави на проведення в Україні різноманітних тренінгів та конференцій, пояснюючи нам суть і користь феномена верховенства права, навчаючи нас будівництва правової держави.

Побудували.