Футбольні підсумки року: цирк під назвою Прем'єр-ліга, скандали навколо Павелка й успіхи Шевченка

Футболісти вітчизняних клубів і збірної України дограли зимову частину сезону й розлетілися на моря. А нам саме час підсумовувати побачене у 2018 році.

Чи всі на своїх місцях

Якщо аналізувати суто футбольну історію, то в турнірній таблиці всі перебувають на своїх місцях: «Шахтар» лідирує із солідною перевагою над «Динамо». Серйозний відрив від конкурентів у боротьбі за третє місце має «Олександрія», а на четверту сходинку піднялася «Зоря» зі своїм більш ніж солідним складом.

Точиться неймовірна боротьба за потрапляння в першу шістку. Практично безнадійно тоне на дні турнірної таблиці «Арсенал», а «Чорноморець» і «Карпати» в умовах хаосу дій своїх власників перебувають у зоні перехідних матчів.

У єврокубках також без несподіванок. Традиційно два гранди навесні гратимуть у другому за престижністю турнірі УЄФА — Лізі Європи. «Шахтар» вибув туди з Ліги чемпіонів, а «Динамо» не без проблем прорвалося у весняну стадію з легкої, здавалось би, групи. Із третім представником у єврокубках в України не складається вже кілька років поспіль (і це вирок конкуренції у нашому футболі, бо поки що він цікавий лише протистоянням двох команд): цьогоріч безславно програла все, що могла в Лізі Європи, «Ворскла».

Поганий рік Павелка

Людиною року в нашому футболі, безумовно, став керманич ФФУ Андрій Павелко. Він продовжує одночасно керувати вітчизняним футболом, бюджетним комітетом Верховної Ради і бути членом провладної партії БПП, хоча неодноразово ставав фігурантом журналістських розслідувань, у тому числі й антикорупційних.

Навесні футбольну тусовку сколихнуло розслідування щодо масових державних закупівель штучних футбольних полів, які почав випускати спеціально створений завод ФФУ.

Напередодні фінального матчу Ліги чемпіонів стало відомо про своєрідне турне головного трофею європейського футболу Україною. В мережу виклали фото кубку Ліги чемпіонів із буцімто падчеркою Павелка у його автомобілі, а також із невідомими широкому загалу людьми, які мають мінімальне відношення до футболу.

Восени стало відомо про неймовірні витрати Павелка та його цивільної дружини, а також поновилося розслідування щодо діяльності заводу з виробництва футбольних полів.

Окрім того, декларацію Павелка перевіряє НАЗК, адже відповідно до неї нардеп-футболіст бідний як церковна миша.

Цілком імовірно, що усі ці скандали перекочують із Павелком і в 2019 рік.

Світла пляма для президента УПЛ — київський фінал Ліги чемпіонів. Тут справді все склалося як по маслу і без проколів. Хоча як могло бути інакше, коли процедура таких подій ретельно виписана УЄФА, а частина її співробітників працювала в Києві. Після матчу «Ліверпуля» та «Реалу» ФФУ подала заявку й на проведення Суперкубку Європи у 2021 році.

Ймовірним кадровим профітом для Павелка від київського фіналу ЛЧ стане його участь у виборах віце-президента УЄФА, які відбудуться у лютому. Оскільки Павелко має хороші стосунки з президентом цієї організації, він може зайти в УЄФА замість свого ворога — Григорія Суркіса.

Хороший рік Шевченка

У національної збірної, яка рік тому провалила відбір на Чемпіонат світу-2018, справи, навпаки, налагодилися. Її керманич разом із групою італійських помічників продовжував гнути свою лінію щодо тактики гри і прищеплював футболістам часто непритаманне нашому футболу бажання володіти м’ячем і комбінувати на полі.

Шевченко стабілізував основний склад, увів до нього кількох молодих гравців, і збірна майже в одні ворота виграла групу в новому турнірі УЄФА — Лізі націй, випередивши чехів і словаків. Це ще не прямий вихід на Чемпіонат Європи 2020 року, але у випадку провалу у відбірковому турнірі наступного року стадія плей-офф Ліги націй стане запасним аеродромом для участі збірної у ЧЄ-2020.

Цирк під назвою УПЛ

В українській Прем’єр-лізі все дуже темно й занедбано. «Цирк» — саме цим словом описав директор «Карпат» Олег Смалійчук збори команд УПЛ 6 грудня. Тоді вони так і не відбулися, адже на зустріч не приїхали представники шести клубів.

Замість вирішення нагальних питань з’явилися нові скандали і ще більше непорозумінь. «Динамо», «Зоря» й «Олімпік» вимагають відставки президента УПЛ Томаса Грімма. «Карпати» хочуть відставки одного з керівників суддівського корпусу італійця Лучано Лучі.

З другої спроби 20 грудня формат Прем'єр-ліги на наступний сезон нарешті затвердили — наступного року в УПЛ залишиться 12 клубів. Але про які перспективи і планування можна було говорити, якщо половину поточного сезону команди грали, не знаючи формули обміну з Першою лігою (яке місце вилітає, і чи вилітає взагалі, а які місця братимуть участь у перехідних матчах).

Організаційний бедлам в УПЛ найкраще описують ситуації з «Чорноморцем» і «Вересом». Перший вилетів у Першу лігу за підсумками минулого сезону, але залишився в Прем’єр-лізі внаслідок... факсового голосування членів УПЛ. Коли в лізі відмовився грати ФК «Полтава», керівництво УПЛ провело опитування серед команд, які проголосували за те, щоб залишити в еліті саме одеситів.

Уболівальники проковтнули й історію «Вереса». Новачок УПЛ минулого сезону вдало зіграв у чемпіонаті, але влітку перейменувався на ФК «Львів». Інакше кажучи, в організаційну форму «Вереса», який був членом УПЛ, влився клуб із Другої ліги — ФК «Львів», а «старий» «Верес» із Рівного заявився в Другу лігу.

Увесь рік в УПЛ точився ще один багаторічний тренд — боротьба за вплив між «Шахтарем» і «Динамо».

Одним із його видимих проявів стали суддівські призначення. Арбітрів, які, на думку «Шахтаря», недобре працювали на матчах за його участі, негласно надовго відстороняли від роботи в УПЛ. Свіжий приклад такого диктату «гірників» — історія з арбітром Бойком. Подейкують, що його суддівством у грі «Шахтар» — «Десна» було незадоволено керівництво «гірників», і після 19 жовтня Бойко два місяці не отримував призначень на матчі українського чемпіонату. Однак за цей період він двічі відпрацював на матчах Ліги Європи!

Тим часом відвідуваність матчів продовжила «радувати». У листопаді-грудні жалюгідні 2756 уболівальників прийшли на матч «Карпати» — «Динамо», 1400 — на «Олександрія» — «Львів» і всього 330 глядачів — на гру «Олімпік» — «Десна».

Скандальні розслідування

Проблема поганої відвідуваності має не лише економічні корені, мовляв, людям у непевні часи не до футболу. Вболівальник відповів ігноруванням футболу і через підозри у нечесній грі, так званих договірняках, в які грають в усіх трьох українських лігах.

Саме у 2018 році те, про що усі здогадувалися, дістало публічний розголос, і навіть було відкрито кримінальні провадження.

Першу порцію інформації про матчі з фіксованим результатом оприлюднили у травні, коли йшлося про те, що чи не кожний третій клуб у країні може бути причетним до договірняків.

Другий витік інформації з поліції стався у грудні. І він був ще страшнішим. Рядові матчі у Першій лізі коштували 100–150 тис. грн, які певні команди сплачували арбітрам за «правильний» результат.

Замучені олігархами

Найголовніший тренд українського футболу в 2018 році зберігся — йому ніяк не хочеться позбуватися звички довоєнних років, а саме статусу утриманця в олігархів. У більшості клубів не намагалися створити опції для заробітку грошей, а дитячі школи зазвичай працюють вхолосту, не виховуючи гравців, яких можна продати на захід і наповнити клубний бюджет. Бо ж навіщо перейматися таким глибоким «копанням», якщо є власник, який так чи інакше продовжує бавитися у футбол?

Наприклад, полтавською «Ворсклою» володіє Костянтин Жеваго, і це його банк «Фінанси та кредит» підозрюють у виведенні 5 млрд грн напередодні банкрутства. Те саме і з власником одеського «Чорноморця» — Леоніда Клімова підозрюють у виведенні з «Імексбанку» понад 7 млрд грн. Президента клубу першої ліги — кропивницької «Зірки» — Максима Березкіна влітку заарештували детективи НАБУ. Йшлося про аферу із заволодінням грошима «Ощадбанку». А колись країну сколихнула історія з «ПриватБанком». Ігор Коломойський тоді володів «Дніпром» і, як подейкують, ще низкою клубів.

Наразі лише «Шахтар» і меншою мірою «Динамо» мають можливості купувати дорогих іноземців і грати у плей-офф єврокубків. Але між ними та іншими клубами — прірва, яка щороку зростає.

У нашої «гри мільйонів», як і раніше, відсутня бізнес-модель. Тому реальний рівень українського футболу — це неспроможність більшості клубів УПЛ продати хоча би двох-трьох гравців у Бельгію чи Голландію і відсутність діалогу їхніх власників, які не можуть домовитися навіть про кількість команд у чемпіонаті.

Починати треба з простих і зрозумілих речей у маркетингу, закінчивши з дорогими понтами, які на фініші виявилися дешевими.