Як НАЗК зловило найбільшого корупціонера, або Дещо про «ефективність» головної антикорупційної інституції

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) — державний антикорупційний превентивний орган. Тому визначальними у його діяльності є заходи з виявлення й усунення причин корупції — насамперед у політичній, економічній, управлінській сферах.

Йдеться про створення умов, за яких корупційна поведінка відповідних суб’єктів стає для них невигідною і небезпечною, їхня можливість скористатися неправомірною вигодою — сумнівною, водночас прозорість їхніх статків, доходів, видатків і діяльності — звичною для всіх.

Стратегічною метою діяльності НАЗК є відчутне зниження рівня корупції в Україні. Тобто істотне зменшення кількості випадків вчиненого відповідними суб’єктами заволодіння бюджетними коштами, іншим державним і комунальним майном і використання повноважень в обмін на одержання неправомірної вигоди.

До виконання деяких своїх повноважень протягом більш ніж двох років НАЗК навіть не приступало.

Хоча НАЗК не є правоохоронним органом, воно має робити все для того, щоби спростити розслідування корупційних злочинів і зупиняти функціонерів від спокуси вчиняти не тільки такі злочини, а навіть незначні адміністративні проступки.

До виконання деяких своїх повноважень протягом більш ніж двох років НАЗК навіть не приступало. Зокрема, за цей час не прозвучало жодної Національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики, не проводилась антикорупційна експертиза законопроектів, практично не було звернень до суду з позовами (заявами).

НАЗК досі не веде Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, фактично не здійснює моніторинг способу життя суб’єктів декларування тощо.

Загалом до повноважень згідно із законом «Про запобігання корупції», а також іншими законами віднесено повноваження з:

• аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні;

• координації, зокрема, координації діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб), підзаконного регулювання і роз’яснення законодавства, а також надання методичної допомоги;

• моніторингу і контролю виконання актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, моніторингу способу життя суб’єктів декларування;

• контролю та перевірки декларацій і моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

• контролю дотримання обмежень щодо фінансування політичних партій і витрачання коштів з поточного рахунку виборчих фондів тощо;

• протидії корупції у взаємодії з іншими спеціально уповноваженими суб’єктами;

• проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, а також виявлення в чинному законодавстві корупціогенних норм;

• формування світогляду несприйняття корупції;

• міжнародної співпраці та координації виконання міжнародних зобов’язань у сфері формування та реалізації антикорупційної політики;

• звернення до суду з позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, визнання недійсними правочинів, припинення трудових договорів (контрактів);

• кадрового забезпечення діяльності із запобігання корупції;

• формування та ведення реєстрів — Єдиного державного реєстру декларацій та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

Є серйозні проблеми щодо виконання НАЗК його повноважень в частині ведення Єдиного державного реєстру декларацій, перевірки декларацій, проведення моніторингу і контролю виконання актів законодавства з питань етичної поведінки, формування світогляду несприйняття корупції і багато іншого.

Покажемо ефективність діяльності НАЗК на прикладі лише одного з його повноважень — складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (ст. 172-4–172-9 КУпАП).

Ця діяльність НАЗК (а також судів) була піддана моніторингу, який здійснювався експертами за двома періодами: спочатку за вересень 2016 — травень 2018, потім за червень — грудень 2018 року.

Висновки невтішні. Станом на 1 червня 2018 року за результатами розгляду 259 складених НАЗК протоколів за ст. 172-4–172-9 КУпАП (адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією) судами першої інстанції винною визнано 61 особу, тобто менш як 24% від загальної кількості таких справ.

Що стосується періоду з 1 червня по 31 грудня 2018 року, то в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі — ЄДРСР) розміщено 312 справ, розглянутих судами першої інстанції за аналогічними протоколами, що надійшли від НАЗК. Ці дані свідчать про зростання кількості надісланих НАЗК протоколів у порівнянні з попереднім періодом. Проте за цими протоколами лише 30 осіб визнано винними (з накладенням адміністративного стягнення), що становить близько 10% від загальної кількості.

Судом ухвалено 37 ідентичних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності директора КП Харківської районної ради «Комуненерго». В усіх 37 випадках матеріали справи повернуто до НАЗК для належного оформлення.

Виявлено кілька випадків, коли судами ухвалено низку ідентичних постанов. Під час пошуку на сайті Судової влади України даних осіб, що притягувались до адміністративної відповідальності, встановлено, що в абсолютній більшості описаних вище випадків такою особою є одна людина. Так, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя розглянуто дев'ять протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, складених НАЗК щодо однієї особи.

Але більш показовою є ситуація, коли 27 вересня 2018 року Харківським районним судом Харківської області було ухвалено 37 ідентичних постанов (номери протоколів, зазначені в текстах постанов, різні) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 і ч. 2 ст. 172-7 КУпАП директора КП Харківської районної ради «Комуненерго».

До речі, в усіх 37 випадках матеріали справи повернуто до НАЗК для належного оформлення.

Очевидно, це найбільший порушник, якого зміг виявити спеціалізований антикорупційний орган. І той залишився непокараним.

Значну кількість справ за протоколами, складеними НАЗК, закрито через відсутність в діях осіб, яких НАЗК звинувачувало у вчиненні правопорушень, пов’язаних з корупцією, складу таких правопорушень.

Показовою є справа, коли НАЗК звинуватило Людмилу Денісову, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, у вчиненні дій в умовах конфлікту інтересів. НАЗК аргументувало це тим, що Денісова нібито порушила антикорупційне законодавство, проголосувавши за свою кандидатуру на пленарному засіданні парламенту з питання щодо призначення уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також зазначила у своєму виступі: «Я розраховую на вашу підтримку». За таким підходом слід притягувати до відповідальності кожного президента і кожного депутата, який проголосував на виборах сам за себе.

Під час моніторингу було виявлено певні прогалини та інші вади законодавства, які справді ускладнюють притягнення порушників до відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. Але проблема в тому, що НАЗК на ці недоліки законодавства не відреагувало. Хоча могло і повинно було подати Кабінету міністрів відповідні пропозиції для законопроекту.

Йдеться, зокрема, про:

• надто короткі строки притягнення до адміністративної відповідальності;

• можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого;

• відсутність уніфікованого підходу у законодавстві щодо відводу суддів;

• нечіткість вимог закону щодо підсудності справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, фігурантами яких є судді;

• відсутність прямої вимоги закону щодо обов’язку суду зупинити строк розгляду справи у випадках, коли особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, ухиляється від явки до суду або з поважних причин (хвороба, відрядження тощо) не має можливості з’явитися до суду;

• відсутність можливості оскарження рішення суду прокурором тощо.

У більш ніж 40-мільйонній державі, просякнутій корупцією, за три роки менше сотні притягнутих до відповідальності функціонерів за незаконно отримані подарунки, невчасно подані чи брехливі декларації, порушення вимог щодо запобігання і врегулювання конфлікту інтересів та вимог щодо забороненого сумісництва чи суміщення посад, за невжиття заходів щодо запобігання корупції тощо — ось один із результатів «ефективної» діяльності НАЗК.

Микола ХАВРОНЮК, Анастасія ХИМИЧУК, Центр політико-правових реформ