Місто Краматорськ після АТО: «Русский мир» звали на Донбас люди, які виросли в сірості і невлаштованості

Створення комфортного середовища для життя — один з головних пунктів стратегії розвитку міста Краматорська. Сьогодні в Україні існує така чудова річ, як ініціатива «Громадський бюджет» — члени місцевих громад можуть подавати проекти на незалежний конкурс, а потім через пряме голосування вибираються проекти-переможці, і для їх реалізації виділяються гроші з місцевого бюджету незалежно від бажання чиновників і депутатів.

Громадська активістка Світлана Плюшко вважає головною справою свого життя саме благоустрій міста Краматорська, і на те вона має свої, глибоко особисті причини. «Ракурс» наводить її розповідь від першої особи.

Місто Краматорськ після АТО: зґвалтоване місто

Виїхавши з окупованого Краматорська до Києва в червні 2014 року, я думала, що не зможу повернутися назад навіть після того, як моє місто звільнили, — так боляче було згадувати про події весни і початку літа того року. Але у вересні я вирішила з'їздити додому по зимові речі, пройшлася вулицями — і зрозуміла, що не зможу жити в іншому місці! Після нещодавньої окупації місто Краматорськ виглядало якимось... зґвалтованим, чи що. Отже, приїхала я до Києва і скомандувала своїй родині: «Підйом, ми повертаємося додому!»

Пізніше, наприкінці зими 2016-го, розбираючи архів фотографій, я натрапила на один кадр 2014 року. На ньому був зображений пам'ятний момент, коли в моє життя увірвалася війна — горіли покришки на барикаді біля заводу «Кондиціонер». Ненависть, гіркота, образа на людей, які жили по сусідству і гаряче вітали тоді, навесні 2014-го, «русский мир», вже пішла, а на зміну їй прийшло розуміння причин їхнього протесту. Невлаштованість і тотальна сірість життя промислового міста Краматорська рано чи пізно повинні були рвонути соціальним бунтом.

Порівнюючи своє нетривале життя у столиці, яке вимушено мені подарував «русский мир», змусивши залишити рідний дім, я раптом усвідомила колосальну прірву між київською безтурботністю і впорядкованістю і життям на околиці провінційного робочого містечка. Поколіннями наші діти не бачили навіть звичайнісіньких яскравих гойдалок на дитячому майданчику, не кажучи вже про комплекси для дитячого дозвілля, яких було більш ніж достатньо навколо мого тимчасового київського помешкання. Уявіть, чого можна було чекати від людей, які виросли і все життя провели в пилу між двома проїзними вулицями, де у дітей з усіх доступних розваг були тільки камені та палиці?

Перший майданчик у місті Краматорську

Коли ми повернулися до міста Краматорська, моєму синові було три роки. І я як ніхто розуміла: дітям потрібен дитячий майданчик! Повноцінний. Кольоровий. Гарний. Я не можу і не хочу ростити дитину в сірості й безвиході. Почавши зі стуку в кабінети виконкому і пишучи незадоволені замітки в соціальних мережах, я натрапила на щире нерозуміння: чого вам треба, зробіть собі самопальний майданчик зі старих шин і дрантя й не турбуйте людей через дурниці.

Та що ми могли зліпити з палиць і шин? Я особисто не хотіла, щоб моя дитина та інші діти росли серед убогості й потворності. А побудувати гарний майданчик за свої гроші ми можливості не мали — все-таки це дороге задоволення для звичайних громадян. Я розуміла, що потрібно шукати шляхи розв'язання проблеми. Але як і куди стукати?

Доля сповнена сюрпризів: у 2016-му, влітку, в місті Краматорську стартував перший конкурс мініпроектів, аналог вже відомого в Україні «Громадського бюджету».

Витративши деякий час на написання ідеї проекту дитячого майданчика, ми з однодумцями подалися й почали чекати на голосування. До мене приєдналася команда місцевих матусь, і ми почали активно рухати ідею в маси, закликати голосувати за нас. Друкували листівки, смикали родичів близьких і далеких, штормили знайомих і малознайомих людей. Два тижні нескінченного відстеження голосувалки, яка набирала обертів... До закінчення голосування наш проект став не просто лідером, а набрав удвічі більше голосів, ніж проект, який посів друге місце.

Нові проекти з благоустрою міста Краматорська

Але це було тільки початком. Ідея для наступного проекту «Громадський бюджет — 2018» стала логічним продовженням дитячого ігрового майданчика. Це був майданчик для підлітків, яким теж потрібно було місце, де можна пограти і зайнятися спортом.

Знову боротьба за голоси, неспокійні місяці очікування і реалізації, але в підсумку наш районний сквер у місті Краматорську отримав чудову локацію для активного відпочинку. Тепер це місце популярне у місцевих жителів і стало прекрасною зоною активного відпочинку.

У новий 2019 рік ми увійшли з новим проектом. Цього разу цільовою аудиторією були наші бабусі, а лавочки для них фактично стали продовженням роботи над створенням комфортного середовища для проведення дозвілля жителів мого району. І люди зрозуміли це! Активно і з вірою в перемогу вони допомагали збирати голоси на підтримку, ми знову перемогли, і зараз виграний нами проект «Громадського бюджету» у процесі реалізації — район отримає 35 лавок для семи багатоповерхівок нашої колись депресивної околиці міста Краматорська.

І, до речі, ліхтарний стовп, що на фото 2014 року стоїть на тлі диму від палаючих на барикаді покришок, ми теж відремонтували, як і решту ліхтарів району. Навіть для проби встановили кілька ліхтарів на фотоелементах, що заряджатимуться від сонця.

* * *

Пропонуємо також ознайомитися зі статтею члена виконкому Краматорської міської ради та одного з авторів Стратегії розвитку міста Юрія Трембача, який розповів «Ракурсу» про те, як розвивається Краматорськ сьогодні. Матеріал можна знайти за посиланням.

Ще одна наша стаття — розповідь очевидців про те, як відбувалася окупація міста Краматорська. Її читайте за посиланням.