Від кору до Еболи: як в Україні епідеміологічний нагляд поставили на паузу

«На жаль, була допущена технічна помилка», — так нещодавно у МОЗ спростували свою інформацію про те, що сироваткою проти дифтерії забезпечені всі області України. Сироватки є, але вони не стануть у пригоді, адже їхній термін дії сплив ще на початку літа. Про цю «помилку», мабуть, ніхто й не дізнався б, якби на початку серпня на дифтерію не захворіла дівчина з Хмельницького. Одна з причин такого стану речей, на думку експертів, — відсутність епідеміологічного нагляду.

В тяжкому стані дівчину ушпиталили, а от антидифтерійної сироватки не знайшлося. Сироватка (або антитоксин) рятує життя, вводиться у перші години виявлення недуги, щоб нейтралізувати токсин, який виділяє збудник дифтерії. У цьому випадку жодні антибіотики не зарадять. На щастя, пацієнтка була щеплена (одноразово у шість років, а в 16 вакцинацію пропустила), тому й вижила. Утім, мала ускладнення на серце.

Широкого розголосу проблеми відсутності рятівної протиотрути в умовах відсутності епідеміологічного нагляду надала завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медуніверситету ім. Богомольця Ольга Голубовська. «Про дифтерію багато говорять. Але цього замало. До неї треба бути готовим, — написала інфекціоніст на своїй сторінці в Facebook. — Я дуже прошу, хто-небудь, забезпечте нас сироватками, будь ласка. Бо навіть на чорному ринку її купити неможливо, на відміну від протиботулінічної».

Сироватку таки знайшли: ВООЗ надіслала в Україну 200 доз (за словами інфекціоністів, цього вистачить для лікування приблизно 20 пацієнтів). У МОЗ обіцяють найближчим часом розвести препарати в регіони і радять вакцинуватися проти дифтерії. Постає логічне запитання: чому запаси сироватки не моніторяться, а надходять в авральному режимі? Адже регіони завжди інформують про проблему заздалегідь. Користуючись нагодою, нагадаємо, що імунітет від дифтерії/правця потрібно освіжати кожні 10 років. Вакцинація безкоштовна, для цього слід звернутися до сімейного лікаря (терапевта, педіатра), з яким ви підписали декларацію.

Немає епідеміологічного нагляду — немає епідемій

У нашій країні вже два роки триває безпрецедентний спалах кору (порівняйте: у 2018 році в Україні на кір захворіли 54 тис. осіб, за нами з великим відривом йдуть Сербія — 5076, Італія — 2517 випадків). Інфекціоністи радять українську статистику множити на десять і пророкують спалах дифтерії.

Причиною астрономічної кількості хворих на кір у МОЗ вважають величезну кількість нещеплених, а ось фахівці іншої думки: мовляв, це також прямий наслідок ліквідації санепідслужби і відсутності епідеміологічного нагляду. Важко не помітити, що почастішали в останні роки випадки отруєнь у закладах громадського харчування, в дитячих таборах... За даними ВООЗ, неякісне харчування вбиває щорічно майже 500 тис. осіб. Якщо ще років десять тому в Україні фіксували 35‒50 спалахів отруєнь на рік, то сьогодні — 200.

Щоб якось вплинути на цю патову ситуацію, особливо зневірені створили петицію про відновлення Державної санітарно-епідеміологічної служби. У МОЗ на цю пропозицію зреагували блискавично, назвавши структуру корупційною, а її функціювання — недоцільним.

«В березні 2017 року Кабмін прийняв рішення про ліквідацію Держсанепідслужби. Її функції вже виконували МОЗ України, Держпраці та Держпродспоживслужба. Наразі ці функції також частково виконує і новостворений Центр громадського здоров’я України», — зазначила в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун.

За словами очільниці МОЗ, в Україні вже існує установа, яка виконує практично такі ж самі функції, що CDC — Центр з контролю та профілактики захворювань у США.

«Центр громадського здоров’я МОЗ України є санітарно-профілактичним закладом охорони здоров’я. Головні завдання Центру фактично такі ж самі, як і в CDC, — пояснила Супрун на своїй сторінці у Facebook. — В основному це завдання у сфері громадського здоров’я — здійснення епідемічного нагляду, виконання повноважень щодо захисту населення від інфекційних та неінфекційних захворювань, лабораторній діяльності, біобезпеки та безпеки крові. Крім цього, Центр громадського здоров'я (ЦГЗ) створює мережу регіональних центрів по всій країні. 13 областей вже юридично їх створили».

Минуло вже понад два роки, як було ліквідовано Держсанепідслужбу, — і лише зараз ЦГЗ створює мережу регіональних центрів. Будь-який професіонал знає, що від створення до якісної роботи — довгий шлях. В. о. міністра було б корисно почитати коментарі епідеміологів, інфекціоністів під її постом. Не секрет, що чимало функцій, які виконувала СЕС, взагалі не було передано нікому; багацько тих, що передані, не виконуються через законодавчі прогалини і неврегульованість, а ті, що виконуються, реалізуються вкрай неефективно через провальні реформаторські рішення.

В Україні є дивна особливість — боротися з корупцією шляхом ліквідації, руйнування функціонуючих державних інститутів. Так, СЕС була корупційною, але не більше за інші держоргани. Виходячи з цієї логіки, нам треба закрити всю країну. СЕС слід було не ліквідувати, а реорганізовувати, вважають фахівці. І обов'язково приділити увагу епідеміологічному нагляду.

Все, що сьогодні створено у плані начебто епідеміологічного захисту, абсолютно не працює. Епідеміологічний нагляд фактично поставили на паузу. Якщо казати про біобезпеку, важливою є не кількість спалахів, а здатність їх контролювати. Розвинені країни благополучні у плані інфекцій не тому, що їх там немає апріорі, а тому, що держава виділяє величезні гроші на їх стримування. Вміє оперативно їх локалізувати. Інфекційні хвороби — це дотаційна сфера медицини. Не дарма інфекціоністів часто порівнюють з пожежниками. Це особливо актуально пам'ятати під час медреформи, коли ліс рубають...

Спалах кору — найяскравіший приклад нашої беззахисності. Невгамовний кір, який через летальність колись називали дитячої чумою, Україна не може локалізувати вже два роки. Це епідемія, яку нікому оголосити через відсутність епідеміологічного нагляду. Згідно із законом місію покладено на головного санітарного лікаря, він є на папері, але не існує по факту. Безумовно, кір однаково прийшов би до України: епідемії виникають там, де є прогалини з вакцинацією, але підтримується спалах відсутністю роботи в осередках. Ізолювання хворих, спостереження за тими, хто з ними контактував, оголошення карантинів у навчальних закладах та багато іншого — це рутинна робота, яку раніше робили епідеміологи, а сьогодні — ніхто.

Кір як загроза безвізу — наслідок відсутності епідеміологічного нагляду

За словами Ольги Голубовської, в Україні досі не розробили стандарт надання медичної допомоги для хворих на кір. Бездіяльність призвела до того, що проблема набула міжнародного розмаху. Україні на сайті американського CDC присвячена окрема сторінка, оскільки в США кір завезли з нашої країни. Порушувалося навіть питання про припинення безвізу. Американцям довелося витратити близько мільйона доларів, щоб локалізувати спалах з кількох сотень хворих (яких в Україні — тисячі).

Інфекціоністи констатують, що систему біобезпеки в нашій країні настільки порушили, що навіть за наявності великого бажання і величезної політичної волі на відновлення епідеміологічного нагляду знадобиться кілька років. Найбільша втрата — це професійні кадри, які пішли. Багаторічний досвід не замінять найпередовіші тренінги. У медичних вишах також скасували спеціальність «епідеміолог».

Якщо епідеміологічний нагляд не буде налагоджено найближчим часом, Україна може стати потенційно небезпечною для сусідніх країн. Ми можемо втратити безвізовий режим. Україна не лише попереду всієї планети по захворюваності на кір, ми також лідируємо по туберкульозу (в тому числі мультирезистентному), ВІЛ, гепатитах...

«Треба не забувати, що ми живемо сьогодні в особливому світі, де хвороби та віруси поширюються блискавично. Не хочу лякати, я тільки оцінюю ситуацію, — каже Ольга Голубовська. — Легенева чума на Мадагаскарі (такої епідемії не було з доби середньовіччя). Спалах Еболи в Західній Африці, якій ВООЗ присвоїла найвищий рівень небезпеки. Якщо ви думаєте, що це далеко, то свого часу завезення Еболи було в Іспанію, Німеччину і США. У всіх цих країнах була внутрішньолікарняна передача цієї інфекції (і це при їхньому рівні медобладнання та індивідуальних засобів захисту!). Ви можете уявити, що буде, якщо Ебола потрапить в Україну?».