Як розірвати газові угоди

Окружний адміністративний суд м. Києва розпочав слухання справи за позовом директора юридичної компанії Lions Litigate Станіслава Батрина до Кабінету міністрів України. Суть цього позову полягає в тому, що С. Батрин просить суд зобов'язати КМУ вжити заходів для розірвання контрактів, укладених у 2009 році між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» на постачання та транзит російського газу через територію України.

Незважаючи на те, що вищі посадові особи держави, в тому числі і президент України Віктор Янукович неодноразово наголошували на тому, що виконання цих контрактів несе загрозу енергетичній безпеці України, уряд до цього часу не вжив заходів для їх розірвання з метою захисту національних інтересів нашої держави.

Чому прем'єр-міністр України Микола Азаров проявляє бездіяльність у вирішені цього питання? І як пояснити те, що екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, якій інкримінували зловживання владою за підписання саме цих газових угод, перебуває у місцях позбавлення волі, а нинішній голова уряду не несе жодної відповідальності за прояви бездіяльності у вирішенні питання про розірвання газових угод, які становлять загрозу енергетичній безпеці України?

Виходячи із змісту ст. 2 Закону України «Про Кабінет міністрів України», саме на КМУ покладено обов'язок здійснювати захист економічних інтересів України, в тому числі і забезпечувати її енергетичну безпеку.

Крім того, відповідно до ст. 17 Конституції України, захист економічної безпеки є однією із основних функцій держави. У цій статті Основного Закону також визначено, що захист економічної безпеки —це не лише обов'язок держави, але і обов'язок всього українського народу. Мабуть, саме тому, юрист Станіслав Батрин, виконуючи свій громадянський обов'язок, і подав позов до Кабінету міністрів України для того, щоб через суд примусити цей орган діяти в інтересах народу. У такий спосіб він продемонстрував і владі, і опозиції, як можна юридичним шляхом захищати національні інтереси.

Тепер щодо судової перспективи розгляду цієї справи.

Прогнозувати, яким буде рішення суду досить складно. Але якщо суд відмовить у задоволенні цього позову, це означатиме, що Юлія Тимошенко безпідставно перебуває у місцях позбавлення волі, а голова Ради національної безпеки і оборони вводить громадян України в оману, заявляючи, що виконання газових угод є загрозою національній безпеці України.

Залежно від того, яким буде рішення суду, можна буде зробити висновок про те, чи є президент України Віктор Янукович безвідповідальною посадовою особою, яка робить необґрунтовані заяви, чи навпаки, Кабінет міністрів через свою бездіяльність у вирішенні цього питання проявляє злочинну недбалість.

Якщо українська сторона все ж таки оскаржуватиме газові угоди в Стокгольмському арбітражі, то в України є всі шанси сподіватись на позитивне рішення суду.

Справа в тому, що цивільне законодавство і України, і Росії, і Швеції застосовує однакові підходи до вирішення аналогічних питань. Наприклад. Якщо цивільно-правову угоду було укладено під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах, для однієї із сторін, то така угода є оспорюваною. В судовому порядку таку угоду можна визнати недійсною.

Наслідком визнання угоди недійсною є двостороння реституція. Тобто повернення сторін у вихідне положення із зобов'язанням сторони, яка скористалася тяжким становищем іншої сторони, відшкодувати їй матеріальну шкоду. Загальновідомими є обставини укладання цих газових контрактів і тому тут не потрібно додаткових коментарів. Очевидно, що українська сторона в той час перебувала під впливом тяжких обставин, у безвихідному становищі. В зв'язку з цим, можна зробити висновок, що прем'єр-міністр України Микола Азаров лукавив, заявляючи заступнику державного секретаря США про те, що Україна не має юридичних підстав для розірвання цих угод.

Більше того, відповідаючи на депутатський запит народного депутата України Олега Канівця у якому поставлене питання про те, чому КМУ не вжив заходів для розірвання кабальних газових угод, М. Азаров посилається на те, що «...відповідно до положень контрактів купівлі — продажу природного газу і про обсяги та умови транзиту газу територією України не передбачено можливості їх розірвання в односторонньому порядку». Це є ніщо інше, як підміна понять, і тому таку відповідь прем'єр-міністра можна кваліфікувати як введення в оману народного депутата України шляхом надання йому неправдивої інформації з метою створення враження про відсутність правових підстав для розірвання газових угод.

Насправді ніхто не ставить питання про одностороннє розірвання газових контрактів. Мова йде лише про розірвання цих угод шляхом звернення до Стокгольмського арбітражу, як це і передбачено в контрактах. Саме так ставить питання юрист Станіслав Батрин, звертаючись до Окружного адміністративного суду м. Києва, і просить суд зобов’язати Кабінет міністрів України вжити заходів для розірвання кабальних газових угод.