Новини
Ракурс
Хабар лікарю. Фото: Needpix

Хабар лікарю: хронічний аудит, або Нова «справа лікарів»

Нова команда МОЗ працює вже близько місяця. Про якісь результати говорити ще зарано. Голосно оголошений аудит роботи МОЗ (Рахункова палата проведе перевірку діяльності відомства за 2016‒2019 роки, коли крісло міністра обіймала Уляна Супрун). Аудитори також проводять перевірки в Національному інституті раку, НДСЛ «Охматдит», ДП «Медичні закупівлі»... Зокрема йдеться про хабарі лікарям.

Loading...

Днями в інституті Шалімова правоохоронці під час отримання хабаря лікарем затримали трансплантолога. Як пізніше з'ясувалося, ним виявився Олег Котенко, завідувач відділення трансплантації та хірургії печінки Національного інституту трансплантології НАМНУ, доктор медичних наук, професор. В СБУ заявили, що керівники відділення систематично вимагали від пацієнтів гроші за проведення операцій з трансплантації органів. «За попередню консультацію вони брали 3000 грн, за хірургічні втручання і проведення операцій суми становили від 20 до 50 тис. дол.», — уточнили у відомстві.

Потім з банківського сейфа лікаря, затриманого на хабарі, вилучили 84 тис. дол. Як повідомила на своїй сторінці в Facebook прес-секретарка Київської прокуратури Надія Максимець, загальна сума грошей, вилучених під час обшуків, сягнула близько 1 млн дол. Кримінальне провадження розслідується за ч. 3 ст. 368 КК (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди). Суд відпустив медика під нічний домашній арешт, який діятиме до 1 грудня 2019 року. З посади завідувача відділення Котенка усунули, а от проводити операції і продовжувати лікарську діяльність лікар може.

Трохи раніше, 17 вересня, в Національному інституті раку (НІР) викрили цілу схему давання хабарів лікарю — вимагання грошей за ліки для онкохворих пацієнтів, закуплені за бюджетні кошти. Як заявили слідчі, медики запевняли пацієнтів, що кількість безкоштовних препаратів дуже обмежена, а щоби пройти хіміотерапію, треба сплатити «винагороду», в тому числі і під виглядом благодійної допомоги.

Лікарі НІР обдурили щонайменше сімох пацієнтів, які заплатили за безоплатні ліки (тобто дали хабаря лікарю) майже 40 тис. грн. Один курс хіміотерапії коштував від 1,5 до 18 тис. грн. Під час розслідування правоохоронці встановили причетність до корупційних схем двох медиків — завідувача поліклінічного відділення Національного інституту раку та лікаря-онколога. Їм повідомили про підозру за ч. 1 ст. 184 (порушення права на безоплатну медичну допомогу) і ч. 3 ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно) КК України.

У МОЗ зазначили, що вкрай схвильовані ситуацією з даванням хабарів лікарям і сподіваються на об'єктивне, професійне розслідування, а також пообіцяли незабаром надати громадськості результати аудиту в Інституті раку.

Хабарі лікарю і недофінансовані

Гучне затримання за хабар лікаря-трансплантолога сколихнуло суспільство. Тут і там лунає галас про негідників у білих халатах, які наживаються на чужому горі. Лікарі в більшості своїй підтримують колегу, кажучи про хронічну хворобу української медицини, яку всі ці роки ніхто не намагався лікувати. Так, серед медиків є ті, хто, забувши про совість і Бога, заробляє на горі тяжкохворих пацієнтів. Однак медаль має й інший бік. «Якщо у Бога є руки, то це руки лікаря» — гарний вислів, чи не так? Так ось сучасна медицина — річ дорога. І заглядаючи в кишеню ескулапа, варто поцікавитися, чим держава забезпечила ці «золоті руки».

Хабар лікарю. Фото: Needpix

«Ласкаво просимо в Україну, найбільш корумповану країну Європи» — з таким заголовком кілька років тому вийшла друком стаття в одному з випусків The Guardian. У матеріалі йшлося про корупцію в українській медицині, а саме — про Національний інститут раку, що потопав у корупційному болоті, про тогочасного директора клініки Ігоря Щепотіна. Ця історія є дуже показовою — немов гістологічний зріз пухлини, що розрослася у сфері охорони здоров'я нашої країни. На жаль, за ці роки кардинальних змін із хабарями лікарям не відбулося.

Ситуація з хабарями лікарям, а особливо в онкології, має свою специфіку, як і сама хвороба. Онкологія — це страждання, важкі наслідки хімії та опромінення. Ні для кого не секрет, що лікування є дуже витратним. Що вже казати про трансплантологію! Потреба в операціях з трансплантації в Україні сягає 5000 на рік, а у 2018 році їх провели трохи більш як сотню. Не дочекавшись на пересадку, щодня в нашій країні вмирає дев'ятеро осіб!

А тепер кілька фактів про фінансування. Державна програма «Боротьба з онкологічними захворюваннями», що закінчилася у 2016 році, так і не була продовжена. Пілотний проект з трансплантології, так голосно розпіарений колишньою командою МОЗ у 2018 році, швидко зник з порядку денного. Напевно, тому, що «гроші, які мали йти за пацієнтом», згорнули в інший бік. Виділені на пілотний проект 112 млн грн витратили аж ніяк не на порятунок життів людей (як заявлялося), а на закупівлю обладнання та створення чергової інформаційної системи. Причому закупівля обладнання і розробка програмного продукту здійснювалися в обхід закону «Про державні закупівлі».

Для пацієнтів, яким українські медики допомогти не можуть, є програма «Лікування громадян України за кордоном». Українці змушені шукати допомоги за кордоном, наприклад, якщо потрібна пересадка кісткового мозку, печінки, нирок, серця та легень. По трансплантацію українські пацієнти часто їдуть до сусідньої Білорусі (пересадка серця для наших громадян коштує тут близько 100 тис. дол.). Білорусі вдалося піти далеко вперед: ще 2011 року сусідня країна зуміла потрапити до топ-50 найрозвиненіших у сфері трансплантації держав світу. Можливості білоруської сфери охорони здоров'я поки що дозволяють допомагати і собі, і іноземцям (більша частина з яких — українці). Зароблені гроші вкладаються в подальший розвиток високотехнологічної медичної допомоги.

Трансплантологія розвивається в Казахстані, Латвії, Естонії, Молдові... Що не так з Україною? Можливо, причина в тому, що замість реальних кроків у нас багато шуму та піару? А на медичному туризмі годується багато людей — від посередників до перекладачів, не кажучи про закордонні клініки і шарлатанів, що не гидують поживитися на горі доведених до відчаю людей...

Найчастіше наша держава навіть не здатна взяти під своє крило пацієнтів, які перенесли пересадку органів за кордоном і на яких вже витрачені бюджетні гроші. Грізна проблема — забезпечення медикаментами (про що «Ракурс» писав у статті «Закупівлі ліків з ризиком для життя, або Як економія перетворюється на збитки»).

До речі, про аудити. За останні роки їх було чимало. Результати невтішні. Рахункова палата вже проводила аудит МОЗ, а саме — ефективність закупівель ліків. Так, у 2017‒2018 роках відомство витратило 11,9 млрд грн бюджетних грошей на закупівлю лікарських препаратів і медичних виробів, але своєчасного доступу до них пацієнтів не забезпечило. Ефективність закупівель ліків обчислюється не зекономленими грошима, а кількістю пацієнтів, яких вдалося вилікувати цими препаратами. Аудитори назвали міністерство Супрун безхазяйним, а закупівлі — неефективними. Цей аудит (втім, як і інші, зі зверненням до правоохоронних органів) не призвів до жодних результатів. Де гарантія, що анонсована ревізія спричинить покарання винних?

Безумовно, низька зарплата медика не може бути виправданням для хабаря лікаря. Втім, лікарі — породження тієї системи, в якій їм доводиться виживати. А система, схоже, наразі мінятися не збирається.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter


Загрузка...