Трансплантація в Україні: залежність і лікування за кордоном — корупційна лазівка і ганьба для країни

У МОЗ України пообіцяли зустрітися з колегами з Індії, щоб допомогти українцям, які чекають на трансплантацію органів у цій далекій країні. «Ракурс» вже писав про вісьмох пацієнтів (серед яких двоє дітей), які опинилися заручниками ситуації. Замість кількох місяців їхнє перебування в Індії затягнулося до року і більше.

Наші громадяни приїхали до Індії за програмою «Лікування українців за кордоном». Вона була створена для порятунку тих пацієнтів, яким на батьківщині допомогти не можуть. У переважній більшості випадків це трансплантація кісткового мозку та органів, а також онкологічні захворювання, серцево-судинні, хвороби нирок і печінки...

Так, за перше півріччя 2019 року лікуватися за кордон виїхали 299 українців. З кожним роком «черга за життям» стає дедалі довшою, а коштів, що виділяються державою, недостатньо для всіх, хто їх потребує. З року в рік сценарій повторюється: гроші програми закінчуються, родичі важкохворих пацієнтів виходять під МОЗ та чиновники починають судорожно шукати кошти. Проте навіть якщо гроші держава виділяє, пацієнти не завжди отримують довгоочікуване лікування за кордоном. Ситуація в Індії — тому підтвердження.

Трансплантація органів в Індії заблокована. Чи є альтернатива?

На операції з трансплантації за державний кошт українців відправляють в Індію і Білорусь. Чому в ці країни? «Індія залишається єдиною країною, яка приймає пацієнтів з інших країн для трансплантації серця та легенів за вартістю, що може бути оплачена з державного бюджету України. Лікування у США та Німеччині у 5‒10 разів перевищує цю вартість», — пояснюють у МОЗ.

На сьогодні пересадки органів в Індії українцям практично заблоковані. Останню трансплантацію нашим громадянам тут провели в жовтні 2018 року. Річ у тім, що місцеве законодавство змінилося і на пересадки органів для іноземців ввели квоти. Та це зрозуміло — свої громадяни завжди в пріоритеті, а іноземцям пересаджують за залишковим принципом. За повідомленням консульства України в Індії, про ці зміни з усіма наслідками МОЗ було неодноразово поінформоване. Однак навіть після безлічі попереджень до Індії на лікування відправили ще трьох українців. Але ж це квиток в один кінець.

Ситуація в Білорусі не набагато краща: тут також є квоти — 50 операцій на рік. Не дивно, що в листі очікування на пересадку органів значиться 220 українців. Є пацієнти, які чекають на операцію з 2016 року. Великий плюс Білорусі — територіальна близькість. А ось дістатися Індії хворій людині непросто. Далеко не всі авіакомпанії беруть пасажирів з медичною візою. За словами пацієнтів, МОЗ лише оплачує лікування, але не консультує, не супроводжує хворих. Людина може тривалий час чекати на свою чергу на операцію з трансплантації, а витрати на лікування, ліки списуються з суми, сплаченої Україною. Однак облік коштів не ведеться.

У Міністерстві обіцяють найближчим часом допомогти пацієнтам, які застрягли в Індії. «Моє рішення — допомогти людям будь-якою ціною, навіть якщо ми будемо змушені провести для них більш коштовне лікування в інших клініках Індії. Наразі наша команда розробила механізм, за яким ми зможемо здійснити додаткові витрати на лікування, якщо такі виникнуть. Саме про це збираємося провести переговори з Міністерством охорони здоров'я Індії», — зауважує міністр охорони здоров'я Зоряна Скалецька.

У відомстві також обіцяють до кінця 2019 року відправити за кордон для трансплантації нирок, легенів, серця і кісткового мозку додатково 94 пацієнти. На це з державного бюджету заплановано виділити 233 млн грн.

А ось наступного року пацієнтів планують відправляти на лікування до Білорусі, Туреччини та Італії. «Якщо Міністерство охорони здоров'я Республіки Індія підтвердить можливість приймати та лікувати наших пацієнтів у своїй країні надалі, будемо направляти також туди», — повідомляють у МОЗ.

Трансплантація в Україні — без пересадок

У держбюджеті-2020 на лікування українців за кордоном виділено 1,09 млрд грн. Це величезна сума (у 2019-му — 689 млн грн) і відчутний шанс на порятунок для тяжкохворих пацієнтів. Однак ці гроші увіллються в чужу медицину.

«Програма «Лікування українців за кордоном» — це шанс для пацієнтів на виживання, але це крах для нашої трансплантології, — вважає керівник Всеукраїнського благодійного фонду «Крона» Олена Мацібох. — На 2020 рік закладено 1 млрд 90 млн грн на закордонне лікування. За ці гроші ми могли б створити щонайменше 10 трансплантаційних центрів».

Трансплантація кісткового мозку й органів стала доволі рутинною процедурою в багатьох країнах. Білорусі вдалося не лише вирватися в цьому напрямі далеко вперед, але й заробляти на українцях. Чому ж Україна ніяк не зрушить з мертвої точки? Ухвалюються нові закони, проводиться величезна кількість круглих столів, що не трансформуються в реальні кроки. Як тут не повірити в розхожу версію, що програма лікування громадян України за кордоном — це ласий корупційний пиріг? Тут є акули та риби-прилипали, шматочки дістаються всім — від закордонних клінік, безлічі «прокладок» і до перекладачів.

Так, аудитори Рахункової палати України визнали неефективним використання Міністерством охорони здоров'я 286 млн грн, виділених у 2016‒2017 роках на лікування за кордоном українців з онкозахворюваннями. Фактично відомство не забезпечило законного та ефективного використання коштів держбюджету за цим напрямом. Як приклад — відсутність укладання двосторонніх угод з медичними закладами за кордоном, відсутність розрахунків вартості їхніх послуг, оцінки якості та результативності лікування.

«Якщо говорити загалом, то у 2016 та 2017 роках понад 31% перевірених коштів, що виділялися для лікування онкохворих за кордоном, були використані з порушеннями або неекономно. А це — людські життя», — заявили в Рахунковій палаті. Також МОЗ не використало майже 200 млн грн. Саме з цим аудитом пов'язана гучна історія з колишнім заступником міністра охорони здоров'я Олександром Лінчевським. «Це рак. Вони всі помруть. Вони всі помруть, без варіантів. І ефективність цієї програми — нуль відсотків», — заявив він про пацієнтів. Заступник міністра потім стверджував, що його слова вирвали з контексту.

Про низку правопорушень, виявлених Рахунковою палатою, були повідомлені НАБУ і Національна поліція України. Результати наразі невідомі.

Ситуація з трансплантацією в Україні — ганьба для країни

Найсумніше, відзначають експерти в галузі трансплантології, у нас є фахівці, є гроші, але, як то кажуть, бракує політичної волі. «Сам факт того, що українці у XXI столітті їдуть по трансплантацію за кордон — це ганьба для країни», — каже Борис Тодуров, директор Київського Інституту серця, команда якого виконала перші операції з пересадки 20 років тому. — Ми це зробили на голому ентузіазмі. Сьогодні ми не затребувані — нам не дають такої можливості. Нас навіть не запрошують обговорити й підкоригувати закон про трансплантацію».

Ще один кричущий момент. У 2019 році на пілотний проект із запуску трансплантації було виділено 112 млн грн. Хочете знати, що вдалося зробити за ці гроші? Скільки трансплант-координаторів почали працювати? Ці кошти досі не освоєні, лежать на рахунках Міністерства охорони здоров'я.

Буквально кілька днів тому пішов з посади заступника міністра Михайло Загрійчук. Причиною послужили, за його словами, кардинально різні підходи до трансформації системи охорони здоров'я і трансплантації зокрема. «Жодна реформа неможлива, якщо ти не спілкуєшся з лікарською спільнотою, колективами медиків, пацієнтами. З міністерського крісла реформу зробити неможливо», — заявив колишній заступник міністра.

«Загрійчук кілька місяців активно займався трансплантологією, збирав лікарів. Почав діяти. Його одразу ж прибрали», — висловив свою думку щодо звільнення заступника міністра Борис Тодуров.

Коли запрацює програма трансплантації в Україні? Коли українці зможуть отримувати якісну медичну допомогу вдома, не шукаючи її за кордоном?

«Наступного року на нас чекає двосторонній рух — трансплантація і лікування за кордоном», — заявила Зоряна Скалецька. Створення власної системи трансплантації в МОЗ відносять до пріоритетних завдань. Обіцяють провести аудит використання коштів за програмою «Лікування українців за кордоном», а також тримати руку на контролі і супроводжувати наших пацієнтів.

«Зважаючи на збільшення коштів, які мають бути витрачені на забезпечення лікування українців за кордоном, в Міністерстві необхідно створити службу з організації та супроводу лікування наших громадян за кордоном. Ця ж служба може здійснювати оперативний фінансовий контроль задля попередження «заморожування» коштів на рахунках іноземних клінік. Паралельно основним завданням для МОЗ України з цього напряму є створення власної системи трансплантації в Україні», — наголосив керівник підгрупи з трансплантації Офісу реформ Міністерства охорони здоров'я України Дмитро Коваль.