Новини
Ракурс
Звільнення працівника через недовіру. Трудове законодавство. Фото: Pixabay

«Я вам не довіряю, вас звільнено!» — про нові правила звільнення працівника

Звільнення працівника регулюватиметься новим законом. 12 грудня до Верховної Ради був внесений законопроект №2584 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо додаткових підстав звільнення». Першою серед авторів документа вказано голову Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, депутатку від «Слуги народу» Галину Третьякову.

Розповідаючи про міфи навколо нового трудового законодавства, яке, за словами міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофія Милованова, ось-ось обіцяють оприлюднити на сайті відомства, ми не даремно помістили звільнення роботодавцем працівника в самий кінець списку міфів щодо майбутнього закону. Розгляньмо це питання докладніше.

Новий Трудовий кодекс — «ліберальний для роботодавця»

Хвиля розмов щодо необхідності ухвалення нового трудового законодавства піднялася ще 2015 року: пам'ятаєте, тоді дуже активно обговорювалися новації, що містилися в законопроекті. Тільки це був зовсім інший варіант нового Трудового кодексу, і він навіть був ухвалений у першому читанні, але тут сталися президентські, а відразу за ними і позачергові парламентські вибори, і «старий новий» кодекс закопали.

Виступаючи наприкінці вересня цього року на форумі «Порядок денний нового парламенту: діалог громадянського суспільства, бізнесу і влади», новообрана депутатка Галина Третьякова (в минулому — великий підприємець, одна зі стовпів страхового бізнесу) сказала: «Ми вже заблокували сьогодні такий тріумфальний похід Трудового кодексу, який був прийнятий у першому читанні Радою попереднього скликання, для того, щоб розблокувати в цій сесії внесення свого Трудового кодексу. Я думаю, що впродовж півтора-двох місяців побачите Трудовий кодекс, який буде дуже ліберальний, може, занадто ліберальний для роботодавця. Ми будемо намагатися створити для бізнесу дуже прості і дешеві умови відкриття і закриття робочого місця для того, щоб ви створювали таких робочих місць побільше в Україні. Хочемо, щоб ви мільйон таких робочих місць створили впродовж п'яти років».

«Пряники» для власників бізнесу: звільнення у зв'язку з втратою довіри

У пояснювальній записці до законопроекту №2584 не йдеться безпосередньо про ліберальне ставлення до роботодавця. Необхідність новацій пояснюється тим, що в Україну треба залучати інвестиції, в тому числі кошти малих інвесторів. А для цього роботодавцеві потрібно пообіцяти якнайбільше пряників. Тобто, вибачте, можливостей контролювати менеджмент на своєму підприємстві.

Серед приємних новацій пропонується можливість розірвання трудового договору в разі смерті, визнання зниклим безвісти або померлим працівника чи ФОП. Крім того, є пропозиція надати можливість розірвати трудовий договір з ініціативи власника підприємства в разі закриття або припинення власної справи фізособою-підприємцем.

Але найцікавіша новація — це, безумовно, звільнення працівника через «втрату довіри». Цитуємо законопроект: «Надання роботодавцю можливості звільняти працівника в разі втрати до нього довіри, попередивши його про майбутнє звільнення в розумні строки. Строк попередження працівника залежить від часу його роботи у цього роботодавця. Водночас працівнику надається можливість не відпрацьовувати час попередження, а замінити його грошовою компенсацією у розмірі подвійного середньоденного заробітку працівника за кожен календарний день зменшення строку такого повідомлення».

Звільнення працівника через недовіру. Трудове законодавство. Фото: Pixabay

Отже, власник підприємства або топ-менеджер прийняв рішення про звільнення працівника за власною ініціативою через горезвісну втрату довіри. Яка процедура такого звільнення передбачена в законопроекті?

«Про рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника у строк:

  1. не менше ніж 15 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців;

  2. не менше ніж 30 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;

  3. не менше ніж за 60 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 5 років;

  4. не менше ніж за 90 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років».

Втім, сторони можуть домовитися щодо того, щоб замінити попереджувальний строк грошовою компенсацією в розмірі подвійного середньоденного заробітку за кожен календарний день зменшення такого строку.

Якщо ж співробітник уперся і не хоче підписувати відповідні документи, трудовий договір розривається «власником або уповноваженим ним органом в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений колективним договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору».

Звільнення роботодавцем працівника: як звільнити декретницю?

Ще про новації «ліберального до роботодавця» законопроекту. З Кодексу законів про працю, який наразі є чинним, вже пропонується прибрати положення про необхідність узгодження звільнення працівника з профспілкою, обов'язок працевлаштувати вагітних і жінок, які мають дітей до трьох років, в разі реорганізації чи ліквідації організації або в разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору, укладеного на певний строк.

Тобто звільнення вагітних або декретниць наче є незаконним... «за винятком звільнення з причин, не пов'язаних з вагітністю або народженням дитини й наслідками цього або з годуванням дитини». Щоправда, роботодавцю доведеться довести, що звільнення не пов'язане, наприклад, з цікавим положенням жінки, яку звільняють. Що, додамо від себе, навряд чи буде складно.

Реверанс політкоректності — кого заборонять звільняти

А що ж з правами найманих працівників? Проект пропонує заборонити звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого органу, обумовлене:

  1. членством працівника в профспілці або участю у профспілковій діяльності в неробочий час чи, за згодою роботодавця, в робочий час;

  2. наміром стати представником працівників або виконанням функцій представника працівників;

  3. участю у страйку, організованому відповідно до вимог національного законодавства;

  4. оскарженням дій роботодавця за звинуваченням у порушенні трудового законодавства, або зверненням до відповідних органів;

  5. расою, кольором шкіри, статтю, сімейним станом, сімейними обов'язками, вагітністю та материнством, віросповіданням, політичними поглядами, національністю або соціальним походженням.

Ну що ж, непогано. Додамо, що сексуальну орієнтацію і гендерну самоідентифікацію забули внести до списку — це був би хороший реверанс у бік толерантного і політкоректного цивілізованого світу.

Звільнення працівника через недовіру. Трудове законодавство. Фото: Pixabay

Маленькі пустощі — символічне покарання

Поки законопроект №2584, внесений в Раду 12 грудня, перебуває на розгляді у профільному комітеті, точкова «лібералізація» трудового законодавства триває повним ходом. Того ж дня, 12 грудня, ВР ухвалила закон «Про внесення змін до статті 265 Кодексу законів про працю України», що регулює порядок державного нагляду за дотриманням законодавства про працю.

Йдеться про зменшення «економічно не виправданих» штрафних санкцій, що накладаються на роботодавців за порушення трудового законодавства. Якщо ж роботодавець порушив закон вперше, він отримує навіть не штраф, а письмове попередження. Так би мовити, символічне покарання за маленькі витівки.

Процитуємо витяг з пояснювальної записки до вже ухваленого закону: «Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 6 грудня 2016 року №1774 було запроваджено необґрунтовано високі штрафні санкції за порушення норм законодавства про працю. Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплата заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на сьогоднішній день тягне за собою накладення штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що у 2019 році становить понад 120 000 грн. За недотримання гарантій та пільг мобілізованих працівників доведеться сплатити понад 40 000 грн штрафу.

Запровадження таких розмірів штрафних санкцій стало катастрофічним для роботодавців України, в тому числі для фізичних осіб — підприємців, спричинивши хвилю припинення підприємницької діяльності. В існуючих економічних умовах застосування таких високих штрафних санкцій до представників малого та середнього бізнесу означає автоматичне банкрутство та закриття бізнесу».

Начебто похвальна ініціатива — мовляв, ми не гнобитимемо малий і середній бізнес! Тільки не дуже зрозуміло — чому «лібералізація» має відбуватися коштом інтересів найманих працівників, яких тепер можна звільнити, примусити до роботи без оформлення, знаючи, що в разі чого власник бізнесу дістане лише «письмове попередження»? Хіба закриття малого бізнесу викликано не грабіжницькою системою оподаткування, а непомірно великими штрафами, що загрожують роботодавцеві за грубі порушення інтересів найманих працівників? Якщо такою є ціна підтримки приватного підприємництва, то до чого призведе подібна лібералізація?


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter


Загрузка...