Новини
Ракурс
Пандемія коронавірусу. Фото: Pixabay

Чорний лебідь пандемії коронавірусу: диктатура чи самоорганізація?

Навряд чи хтось сперечатиметься з тим, що пандемія коронавірусу — це здоровенний чорний лебідь, який кружляє сьогодні над усім світом. Коли чорна пташка прилітає зі свого нізвідки і ламає звичний уклад життя, перша реакція більшості з нас — страх. І річ тут не в цифрах хворих і померлих від нового вірусу, а в тому, що підспудно кожен розуміє: життя після візиту лебедя вже не буде колишнім. Зараз, ясна річ, зосередитися на чомусь, окрім хроніки епідемії, важко, але настане момент, коли люди, втомившись від потоку новин, почнуть замислюватися: як налагодити своє життя в нових умовах? Як взагалі може виглядати життя після пандемії? Адже цей чорний лебідь може змінити багато чого — від глобальних ідей світового і державного устрою до моди на одяг і розваги.

Поки візит лебедя пандемії коронавірусу в розпалі, складно робити серйозні прогнози, для цього поки що замало інформації. Але хто нам заважає вже зараз думати про те, яким може стати наше найближче майбутнє, і головне — як ми можемо на нього вплинути?

Коронавірус в Україні: страх перед диктатурою

Один з головних страхів, породжений пандемією коронавірусу, — страх перед диктатурою, яку можуть ввести під виглядом боротьби з інфекцією. Відео з італійцями, які виспівують на балконах, перестали радувати після того, як з 17 березня в Україні почали дедалі тугіше закручувати гайки карантинних правил. Закрили спортзали і розважальні центри? Скасували концерти? Зупинили заняття у школах? Всі ці заходи, так би мовити, політично нейтральні.

Але в терміново ухваленому Верховною Радою законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачена адміністративна і навіть кримінальна відповідальність «за порушення санітарних правил і норм», що сприяють поширенню інфекції, — і це вже серйозно. Ввести правила — справа нехитра. Більш як удесятьох не збиратися — чудова норма в країні, де народ розпестився від свободи і звик жити з думкою про те, що найкращий спосіб поставити знахабнілу владу на місце — хороша акція протесту.

Щодо влади, то у нас з кінця серпня минулого року парламент і так став майже номінальним органом, де можна протягнути що завгодно через слухняну монобільшість. А в п'ятницю, 20 березня, перший заступник голови ВР Руслан Стефанчук зареєстрував анекдотичний законопроект №3250, в якому пропонується організувати роботу парламенту в режимі відеоконференції. Погодьтеся, це розкішна можливість ухвалювати будь-які закони, навіть не створюючи видимість їх обговорення.

Пандемія коронавірусу. Фото: Pixabay

Мрії наполеонів у розпал епідемії коронавірусу

У різних джерелах подейкують, що у вівторок, 24 березня, ВР може ввести в країні надзвичайний стан у зв'язку із загрозою подальшого поширення епідемії коронавірусу. А за кілька днів до цього радник міністра внутрішніх справ Авакова Іван Варченко опублікував пост «Як Україна подолає коронавірус?». Дикі фантазії колишнього вчителя історії викликали цілу бурю в мережі, і пост був знесений. Але, по-перше, скріни не горять, а по-друге, цей документ заслуговує на особливу увагу ще й тому, що ідеї тотальної диктатури, висловлені в ньому, озвучує особа, наближена до одіозного міністра, який явно претендує на роль диктатора. Як казав герой одного фільму: «Всі лізуть в наполеони! Вулицею не можна пройти через наполеонів!»

«Суворе покарання!» — ось лейтмотив опусу пана Варченка. Припиняться жарти, сміх і політична істерика! «Без нової сукні, штанів, шортів або шкарпеток... пару місяців люди переживуть. Ті, хто цього не розумітиме, нестимуть суворе покарання!» Особливий порядок розподілу продуктів! Обмеження свободи пересування! Вийшов з дому самовільно — штраф. Приватне життя, кажете? Забудьте. Адже головне — «право на життя і здоров'я». До речі про здоров'я: лякаючи спортсменів тим, що їм уже не доведеться побігати в парку, Іван «Бонапарт» Варченко пише, що такий режим триватиме «ближчими місяцями», а не три тижні. За місяці багато до чого можна звикнути, а що?

«Поразка демократії? — запитує наближений Авакова. — Ні! Перемога здорового глузду!»

Тест для українців: «метро закрите, в таксі не содють»

Тим часом дещо з описаного вже втілилося в життя. З 16 березня за розпорядженням Кабміну припинено міжміське сполучення, у великих містах (а головне — у столиці!) не працює метро, а з 23 березня в міський транспорт впускають тільки за спецперепустками.

Якось дуже доречно намалювалося лякало епідемії коронавірусу. 12 березня в Мінську, нагадаємо, Тристороння контактна група підписала домовленості про створення органу, яким фіксується суб'єктність ОРДЛО, а Російська Федерація отримає статус гаранта-спостерігача і опиниться нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ. Рішення ТКГ щодо заснування Консультативної ради може бути підписане в середу, 25 березня. Це означає перехід тих самих «червоних ліній», які суспільство позначило для влади.

До ворожки не ходи — підписання автоматично означає багатотисячні акції протесту по всій країні (і в Києві, в безпосередній близькості від урядового кварталу). А тут треба ж — «антивірусні закони», більш як удесятьох не збиратися, інакше штрафи і, можливо, стаття — у правоохоронців розв'язані руки. До того ж міжміське сполучення паралізоване, міський транспорт — теж.

Що можна протиставити спробам ввести диктатуру? Хоча б те, що українці вже мають унікальний досвід самоорганізації — згадайте Майдан і перші роки війни.



До слова, російська ідеологічна машина, могутній монстр, в якого вливають мільярди, припускається однієї фундаментальної помилки, плутаючи нас із росіянами і не беручи до уваги те, що ми, на відміну від них, — народ рішучий і волелюбний. Може, в сусідній державі, якщо перекриють транспортне сполучення, більшість тільки зітхне сумно і згадає алкаша зі старої пісні Висоцького: «Ну все равно — автобусы не ходят, метро закрыто, в такси не содят».

Але це не про нас. Можливо, найближчим часом нам треба буде пройти ще один жорсткий тест на самоорганізацію, за підсумками якого можна буде зробити висновок, чи готові українці жити при авторитаризмі і мовчати в ганчірочку чи все ще здатні до самоорганізації й навіть до альтернативних форм протесту — адже пандемію коронавірусу ніхто не скасовував.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter