Місцеві вибори 2020: як злетіти в партійному ліфті

Рік тому партія «Слуга народу» здобула дві феноменальні перемоги поспіль — на президентських і парламентських виборах. До повного тріумфу не вистачало останнього кроку — прибрати до рук владу на місцях. Наприкінці літа — у першій половині осені 2019 року активно велися розмови про те, що ось-ось будуть оголошені дострокові місцеві вибори, і тоді настане час остаточної «зеленої» перемоги.

Але осінь закінчувалася, розмови вщухали... і на початок 2020-го вщухли зовсім. Подейкували, що, мовляв, вибори в органи місцевого самоврядування можуть відбутися навесні. Але і весна закінчилася, і зрозуміло, що проведуть їх за графіком, 25 жовтня. Основна причина відмови від кавалерійського наскоку на місцеву владу — страшенний кадровий голод, з яким стикнулися «слуги».

Кандидати на місцевих виборах: найкращі з найгірших

Лакмусовим папірцем для них стали грудневі вибори до кількох новосформованих територіальних громад, в яких «зелені» зазнали нищівного провалу. Не вдалася і спроба захопити з наскоку столицю. По-перше, чинний мер виявився міцним горішком, а по-друге, «слуги» так і не змогли підібрати яскравого і головне — чистого опонента: кандидати один за одним «згорали», опиняючись у центрі некрасивих скандалів.

Ще одна причина, чому «слуги» все-таки відмовилися від ідеї дострокових місцевих виборів, полягає в тому, що для цього потрібні не лише «нові обличчя», а й, так би мовити, робочі сцени. За виборами стоїть дуже велика залаштункова робота — формування комісій, підбір спостерігачів, штабних працівників, юристів. А розумні профі давно розібрані, і на парламентських виборах «слугам» доводилося використовувати «найкращих з найгірших»: на них, як правило, працювали люди, які були витіснені на периферію місцевої політики й тягли за собою шлейф малоприємних історій. Але якщо на парламентських виборах на «слуг» працював ефект новизни, то зараз цей фактор не є актуальним.

Втім, кадрові перестановки та чистку лав зараз проводять практично всі партії, включно з важкоатлетами українського політикуму.

Авторитет і впізнаваність

1 січня нинішнього року набув чинності новий Виборчий кодекс. Ми ще не раз детально розглянемо особливості нового виборчого законодавства, яке українці мають випробувати на виборах місцевої влади.

За новим кодексом, в невеликих територіальних громадах кандидати можуть обиратися за мажоритаркою, проте все одно основна боротьба вестиметься між партіями. І треба сказати, що рейтинг партій на загальнодержавних виборах часом разюче відрізняється від рейтингу на місцевих виборах. На нього, по-перше, сильно впливають регіональні особливості: навряд чи велику популярність мають націоналісти на південному сході України і, відповідно, Опоблок — на заході. Крім того, у гру вступають і невеличкі місцеві партії, які можуть неабияк змінити розклад сил.

«Зелені» це розуміють. Нагадаємо, що в лютому міністр юстиції Денис Малюська заявляв про те, що Мін'юст подав позов до суду з вимогою ліквідувати 48 «партій-зомбі». «Зомбі» міністр назвав ті партії, які десять років і більше не брали участі в парламентських виборах. До цього переліку разом з блазенськими «партіями» потрапили і цілком реальні політсили, які успішно працюють у регіонах і мають хороші шанси на майбутніх місцевих виборах.

Але найголовніше — на місцевих виборах колосальну роль відіграє авторитет і впізнаваність кандидата.

Полювання за головами напередодні місцевих виборів

Людина важливіша за партію — цей принцип діяв на місцевих виборах і раніше. Але ще на виборах 2014-го працював принцип франшизи — заможні люди купували щось на кшталт «партійної ліцензії», і місцеві бодання великих підприємців одне з одним за владу нічого спільного не мали з ідеологіями тих партій, які вони представляли.

Але торішній струс — перемога на парламентських виборах «Слуги народу» — об'єктивно зробив добру справу. Зараз партії-важковаговики вже не торгують місцями — вони почистили свої лави і стурбовані пошуками не заможних, а впливових кандидатів. Новими обличчями тепер цілком можуть стати не жирні коти, готові відстебнути за місце у виборчому списку великі гроші, а зовсім інші люди — директор школи, успішний місцевий підприємець, громадський активіст. Тобто ті, хто дійсно може залучити голоси і поліпшити рейтинг партії.

Як не дивно, на процес пошуку нових облич позитивно вплинув... карантин через епідемію коронавірусу. Коли в країні діяли найжорсткіші заборонні заходи, в регіонах стихійно виникли групи активістів, які розносили продукти стареньким, допомагали добиратися на роботу медикам. У цих групах з'явилися свої лідери і організатори. І до таких людей зараз активно придивляються політичні партії і пропонують їм місця у виборчих списках.

Ліфти старі, нові та... гендерні

Один з найсильніших ходів, що забезпечив «слугам народу» перемогу на парламентських виборах, — широко розрекламовані ними соціальні та політичні ліфти, якими нібито може скористатися кожен охочий (що являли собою ці ліфти насправді — інша розмова). Тоді це працювало чудово ще й тому, що у старі партії дуже важко було вписатися на хороші позиції: кістяки місцевих організацій були сформовані давно, і у людей амбітних надії зробити там кар'єру майже не було.

Власне, тільки дві партії пропонували реальні ліфти — «Слуга народу» і «Голос». Та й зараз, мабуть, людям, які прагнуть у політику, найпростіше вписатися в «Голос»: партія нова, порівняно чиста, і якщо на місцевих виборах вона виставить таких самих чистих, не забруднених у місцевих скандалах людей, то в них є дуже хороші шанси. Але зараз, коли політсили перебувають у процесі оновлення, навіть у старі партії можна вписатися з вулиці.

Окремо варто сказати про абсолютно особливий ліфт, відкрий новим Виборчим кодексом. Це гендерна квота, яка має одну дуже цікаву деталь. Вже недостатньо просто набрати в партію кількох жінок (або чоловіків, якщо партія жіноча) і загнати їх кудись у хвіст виборчого списку. Сьогодні виборчі списки формуються п'ятірками, і в кожній має бути дотримана пропорція три до двох. Таке правило — чудовий політичний і соціальний ліфт для жінок-активісток.

Люди шукають партію

Легко сказати — партії шукають нових людей, можна сісти в соціальний і партійний ліфт... А як на практиці звичайній людині з активною життєвою позицією це зробити? Проблема в тому, що сьогодні, на жаль, звичайні громадяни мало знають про кадрові пошуки, адже існує комунікативний розрив між людьми і партіями. Причиною тому — монополізація основних ЗМІ, вважає політтехнолог Валентина Ситник:

— Активним людям потрібно спочатку визначитися з політичною силою, вибрати ту, яка найбільше відповідає вашим інтересам. Вибрали? Тепер не соромтеся самі запропонувати свої послуги. Телефонуйте за номером у центральний офіс і питайте: «Чи є в нашому населеному пункті ваш осередок? Дайте, будь ласка, координати». Припустімо, вам відповідають, що осередку немає. Дехто на цьому ламається. Недосвідчений партійний клерк замість того, щоб запропонувати долучитися до партії, просто питає: «Ви будете за нас голосувати?» — «Так...» На тому й розлучаються.

А ви запропонуйте себе! Для того щоб сформувати осередок, потрібно всього троє осіб. Ви знайшли двох однодумців, є партія, якій ви симпатизуєте, ви приходите і кажете: ми готові! І вам з радістю розкажуть, допоможуть все оформити, обіймуть і розцілують. Але перед тим, як цілувати, звичайно, перевірять, хто ви. Сьогодні ця робота спростилася завдяки соцмережам. Зайшовши на сторінку людини, можна швидко отримати про неї уявлення.

Має бути рух з двох сторін. Сьогодні чудовий час для тих, хто шукає соціальний ліфт. І цей ліфт не обов'язково «зелений».

* * *

До місцевих виборів залишилося менш як п'ять місяців, для передвиборчих перегонів це строк зовсім невеликий. Тому політичні партії вже почали активно готуватися до «захоплення влади на місцях». І розклад сил може бути дуже цікавим.