Партії України: зомбі-треш, або Як розправитися з конкурентами на місцевих виборах

Днями міністр юстиції Денис Малюська заявив, що Мін'юст подав позов до суду з вимогою ліквідувати 48 «партій-зомбі». У своєму відеозверненні, розміщеному в фейсбуці, міністр дуже емоційно розповів про те, що в Україні зареєстровано 349 політичних партій, і багато з них існують лише на папері.

На думку пана Малюськи, до партій-зомбі слід віднести ті, які десять років не брали участі в парламентських і президентських виборах. Серед перерахованих міністром партій України, які вже час прикрити, дійсно є казна-які назви, про які переважна більшість наших громадян не чула зовсім.

Тільки ось разом з блазенськими «партіями» Міністерство юстиції під шумок збирається припинити реєстрацію і цілком реальних політичних партій — таких, що працюють у регіонах, є там відомими і з великою ймовірністю можуть стати серйозною силою на майбутніх місцевих виборах. Тож смішного в цьому міністерському демарші насправді мало.

Політична партія як інструмент для заробітку

Однак давайте спочатку про веселе. Ми вже писали про різні шахер-махери, на яких можна заробити під час передвиборчих кампаній. Але для такого заробітку потрібен робочий інструмент — політична партія.

Тому пройдімося коротко по тому, як працюють партії — бізнес-проекти. Почнімо з того, для чого їх узагалі реєструвати? Припустімо, у когось сильно засвербіло політичне его, а заодно завалялася певна кількість грошей, потрібних для реєстрації партії. До речі, на цьому спеціалізуються цілі юридичні фірми, і за запитом «купити політичну партію» пошуковик відразу видає гарячі пропозиції і знижки — як зареєструвати партію всього за 1500 грн. Щоправда, треба ще зібрати 10 тис. реальних підписів у двох третинах областей України, і це окрема дуже пристойна стаття витрат.

Зате створення партії в підсумку може виявитися не порожнім вкладенням: якщо її трохи «підростити», заснувавши кілька партійних осередків, то перед виборами партію в Україні можна доволі вигідно продати. Знову-таки, звичайний запит у пошуковій системі дає відповідь, що більш-менш реальна партія може коштувати від 30 тис., але вже не гривень, а доларів, і доходити майже до 100 тис. — якщо партія створена не вчора і вже має справжні партійні осередки.

Далі за допомогою партії можна «застовпити» місця у виборчих комісіях, а потім торгувати ними, можна затіяти брудну гру, перейменувавши партію так, щоб її назва була схожа на назву партії-конкурента (це, в принципі, та ж сама технологія, що і з кандидатами-двійниками).

Двійники, скрепники, патріоти серед партій України

А тепер почитаймо список «партій-зомбі», представлений міністром юстиції Денисом Малюською.

Багато назв ставлять у глухий кут. Наприклад, там є дві партії — Партія дітей війни і «Діти війни», народна партія України. Є Всеукраїнська козацька партія і Партія козаків України. Перша була створена 2007 року представниками громадської організації «Українське реєстрове козацтво». Щодо другої партії вдалося дізнатися тільки код ЄДРПОУ та місце реєстрації — місто Донецьк. Зі скрепно-архаїчного ще є «Київська Русь», «Русичі». Про багатьох дійсно майже немає даних, тільки коди і реєстраційні номери.

Є партії з виключно мерзенними назвами, наприклад, Всеукраїнська партія духовності і патріотизму. Виявилося, реальна партія, створена 2000 року колишнім полковником КДБ, який став «реєстровим козаком» і написав кілька книжок про те, що християнство — наше все. Навіть у Раду партія балотувалася у 2006-му, набравши у блоці ще з двома партіями аж 0,09% голосів.

Поцікавилися ми і кількома поважними назвами. Ось, наприклад, Соціал-демократична партія України. Виявилося, це перефарбована Партія простих людей Сергія Капліна. Можна зрозуміти, чому вони стали соціал-демократами: важко уявити більш дурнувату і принизливу назву, ніж «партія простих людей». З іншого боку, застовпили благородне старовинне ім'я соціал-демократів, а це прикро. Але ж у нас немає партійних ідеологій, подивімося правді в очі. Ось «Слуги» назвалися лібертаріанцями, а вибори вигравали завдяки популістським і цілком соціалістичним обіцянкам.

Вбивство реальних політичних партій

А тепер про сумне. До списку разом з блазенськими й безглуздими «партіями» потрапили: Партія ветеранів Афганістану, Організація українських націоналістів, партія «Жінки України», Партія захисників вітчизни і ще кілька політичних об'єднань, які не лише реально існують, а й повноцінно працюють у регіонах, представляючи там достатньо вагому політичну силу.

Наприклад, на Київщині не знають такої партії — «Совість України». І за тріскучою назвою можна було б припустити, що це теж політичний фантом. А от видання «Полтавщина» пише, що в регіоні ця політсила добре відома, існує з 2005 року, з її лав виходили мери міст, партія сформувала одного разу в обласному центрі монобільшість. Тобто це поважна, а головне — впливова в регіоні партія.

З власного досвіду роботи на місцевих виборах можу сказати, що точно так само в Київській області працюють Партія ветеранів Афганістану, Партія захисників вітчизни, «Жінки України». І їх добре знають. Тільки в одному вони припустилися промаху — не балотувалися в Раду і не виставляли кандидата у президенти. Виходить, що партія, яка реально оцінює свої шанси і тому спрямувала основні сили на місцевий рівень (тобто вчиняє чесно і логічно), може через це потрапити до списку «партій-зомбі».

Розправитися з конкурентами і залатати кадрові дірки

«Не можуть невеличкі партії розвиватися так само швидко, як і політичні важковаговики, — каже політтехнолог Валентина Ситник. — У них немає коштів на масштабну всеукраїнську рекламну кампанію. Між іншим, тільки останнім часом почали формуватися зв'язки між регіонами, і місцеві партії починають комунікувати між собою і розвиватися.

А ось серед так званих всеукраїнських партій другого ешелону дійсно є чисто бізнесові виборчі проекти. Наприклад, «Громадянська позиція» і Аграрна партія. Це працює так: припустімо, «протестний» виборець, не знаючи, куди віддати свій голос, просто жертвує його тим самим аграріям. У нас люди до села добре ставляться, назва партії викликає у них позитивний емоційний відгук. Ну і отримує партія свої пару відсотків, а потім на верхніх рівнях ці пару відсотків можна легко відкусити. Хто її захищатиме? Хто буде за ними стежити? А ось ті ж самі «Ветерани Афганістану» або Партія захисників вітчизни реально працюють у Київському регіоні, мають вплив і підтримку».

Отже, що виходить? Знищивши сильну регіональну партію, яка може скласти на місцевих виборах реальну конкуренцію пропрезидентській партії, пропрезидентські сили вбивають відразу двох зайців. Вони розправляються з конкурентами на виборах до місцевих рад і... отримують можливість залатати кадрові дірки у власній політсилі, розраховуючи на те, що «бойові одиниці» зі знищених партій схилять голови і погодяться співпрацювати з пропрезидентською партією.

...Міністр юстиції Денис Малюська заявив про те, що якщо суд скасує реєстрацію 48 «партій-зомбі», це надасть можливість «забезпечити політичну відповідальність, захистить виборців від політичних шахраїв, забезпечить дисципліну і ліквідує тіньовий ринок».

Як бачимо, таке рішення може переслідувати і зовсім інші цілі. Попереду — битва за владу на місцях, а на цьому полі «слуги народу» почуваються не дуже впевнено.