Лібертаріанство в Україні: ідеологія на швидку руку і доморослі лібертаріанці

До позачергових парламентських виборів — менш як два місяці, і розумні люди кажуть, що залізні шанси пройти в Раду мають чотири партії. Ще як мінімум три (дві старі та одна свіжа нова) будуть відштовхувати один одного перед п'ятипроцентним бар'єром. І одна з партій заявила, що просуватиме лібертаріанство в Україні.

Але у країнах розвиненої демократії, як правило, з партійними ідеологіями все зрозуміло: є ліві та праві, ліберали й консерватори, комуністи і фашисти, нарешті. У нас же партії — наче цукеркові фантики: червоненькі, зелененькі, строкаті. Принаймні, саме так їх сприймає так званий середній виборець, навіть якщо під середнім ми розуміємо не якогось люмпена, а нормальну розумну людину — інженера, скажімо, або лікаря, або викладача вищої математики в університеті.

От спитайте їх — яка партія з тих, що представлені в нині чинному парламенті, найбільш права? А? Або хто представляє ліберальну, наприклад, ідеологію? Ага! Ну, мадам Тимошенко від «Батьківщини» розповідає про сирники і носить нелюдськи високі підбори, а мсьє Ляшко, голова радикальної партії імені себе, цілується з коровами, це ми знаємо. Так вони ліві чи праві? Ліберали чи консерватори? І що таке лібертаріанство в Україні?

Лібертаріанство в Україні — це все хороше і бла-бла-бла

Так от, на жаль, українці в масі голосують за «симпатичних», а ідеологія — річ, загалом, двадцята. І лібертаріанство в Україні не виняток.

До 12 липня партії, які беруть участь у дострокових парламентських виборах, мають оприлюднити свої програми. Але ми не чекатимемо півтора місяця, а почнемо вже зараз потихеньку розбиратися, хто є хто. І почнемо з найбільш рейтингової і загадкової партії.

«Слуга народу» — один з найновіших і безумовно найяскравіший фантик. Щодо ідеології, то зовсім нещодавно новообраний представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук гучно заявив, що ідеологія партії — лібертаріанство в Україні. Щоправда, він доволі плутано пояснював, що це таке. Ось, наприклад, цитата з інтерв'ю: «Це зробити нормальну державу, де є політична воля та нормальні відносини людини і держави, де людина є найвищою цінністю, Конституція дає можливість звернутися до суду і різні бла-бла-бла — усі ці добрі плани, які можуть виглядати як за все добре проти всього поганого, але так живе весь світ».

У вітчизняного лібертаріанця одразу ж вчепився кореспондент Бі-Бі-Сі: що розуміє ідеолог партії «Слуга народу» під лібертаріанством в Україні. Той відповів, що, мовляв, лібертаріанство включає в себе цілу низку напрямів...

...Тут ми зробимо відступ і поговоримо про розумне. Підганяти ідеологію лібертаріанства під лівих чи правих складно (як, втім, взагалі складно розкладати все по поличках), тому що, кажучи дуже спрощено, придумали ідеологію праві, розвинули ліві, а тепер знову прибрали до рук праві!

Анархія — мати порядку

Отже, на швидку руку: сам термін з'явився в новонародженій державі США наприкінці XVIII століття, і, як зрозуміло з назви, йдеться про свободу. У фундамент лібертаріанської ідеології закладено два природних права людини — розпоряджатися собою і своїм майном. Виходячи з цього, ніхто не має права зазіхати на особистість і на майно іншої людини, а держава може лише захищати природні права громадянина.

Та й взагалі, чи потрібна вона, ця держава? У всякому разі, в середині XIX століття лібертаріанцями почали називати себе французькі анархісти, і цей термін став практично синонімом анархізму. В середині минулого століття лібертаріанство обтрусило з себе анархо-соціалістичну риторику, і з лівого табору сучасні лібертаріанці переметнулися до правих. Однак деякі ідеологи анархічного лібертаріанства вважають, що праві нахабно вкрали термін у лівих, підмінивши ідеологію свободи від держави простою як граблі ідеєю економічної свободи і священної приватної власності, яку було зведено в абсолют.

Але поки анархо-капіталісти сперечаються з мінархістамі (не плутати з монархістами, це течія, що визнає необхідність мінімального державного регулювання суспільного життя) і лібертарними соціалістами (хай живе робоче самоврядування замість авторитарних інститутів!), у нас зародився новий напрям лібертаріанства — лібертарні популісти.

Лібертаріанство в Україні: колгосп імені Лопе де Вега

Пан Стефанчук, заявляючи про лібертаріанську ідеологію партії «Слуга народу», заліз у чужий город — адже досі лібертаріанською партією №1 себе називала партія 5.10, і її лідер Геннадій Балашов навіть мав хоробрість битися з новообраним президентом на виборах (і нашкріб менш як дві десяті відсотка голосів, ставши одним з аутсайдерів президентських перегонів). А ідея необмеженої свободи передбачає те, що переможець забирає все, тому «Слуга народу» цілком може вихопити з ослаблих рук прапор лібертаріанства в Україні.

Балашов ратував за скасування податків, а його «лібертаріанська» президентська програма сильно нагадувала план побудови Нью-Васюків за якихось пару років: «Гроші з усього світу прийдуть в Україну», «ВВП України — 2 трлн дол., середній дохід на душу населення — 2000 дол., пенсія — 500 дол.»

Що ж пише на своїх знаменах партія «Слуга народу» і що говорить про лібертаріанство в Україні? До ідеолога партії Руслана Стефанчука з цим запитанням і пристав кореспондент Бі-Бі-Сі.

Пан Стефанчук, що вже здобув гарячу любов багатьох висловлюваннями про «інтелектуальні квоти» в партійному списку «Слуги народу», цього разу теж висловився знатно: «Лібертаріанство включає в себе цілу низку течій ліберального спрямування... Ми творимо на цих принципах свою власну систему, тому що всі розуміють: десь можна марихуану, а десь не можна, десь якісь інші речі... Ми творимо практичні речі, де ми намагаємося, взявши цю ідеологію, запропонувати Україні найкращі кроки, найкращі моделі, які ми будемо пробувати масштабувати в межах країни».

Коротше — у нашої держави особливий шлях, і лібертаріанство в Україні — особливе. А марихуану непогано б легалізувати, чесне слово.

...Анекдот у тему. Зібралися селяни обговорити — як назвати новостворений колгосп. «А давайте назвемо його «Шлях Ілліча» — «Та ні, «Шлях Ілліча» є в сусідньому районі» — «А може, «Зоря комунізму»?» — «У Гнилому Болоті колгосп так називається». Встає п'яний пастух: «А давайте назвемо його «Лопе де Вега»!» — «О, гарно! А що це?» — «Та пес його знає, але дуже на «... вашу мать» схоже!»

Лібертаріанство в Україні і політична культура виборця

Закінчимо тим, з чого почали: з низької, на жаль, політичної культури нашого виборця, який досі плутає ліве з правим і для якого «лібертаріанство» в Україні — просто довге слово.

Минулого тижня на книжковому Арсеналі відбулася презентація книжки «Лібертаріанська перспектива. Від посткомунізму до вільного суспільства (автори — Валентин Хохлов, Сергій Башлаков, Володимир Золотарьов). Цікаво, чи читали її ідеологи партії «Слуга народу». Про ядерний електорат партії скромно промовчимо.

Зате наберемося нахабства процитувати Вікіпедію: «Публіцист Том Хартман зазначає, що за даними дослідження, проведеного Pew Research, тільки 11% людей, які заявляють про те, що вони поділяють лібертаріанські погляди, розуміють суть лібертаріанства, зокрема те, що воно виступає за збільшення особистої свободи і зниження контролю держави. Так, 41% таких людей вважають, що держава повинна регулювати бізнес, 38% підтримують соціальну допомогу малозабезпеченим людям, 42% вважають, що поліція повинна мати право зупиняти «підозрілих людей».

Говорячи про лібертаріанство в Україні просто і грубо: багато хто розуміє під «свободою» свободу сито жити, трошки красти, нишком займатися контрабандою, обіймати вигідні посади — і щоб їм за це нічого не було.

Наступні у нас за списком монстри і динозаври української політики, тож далі буде.