Новини
Ракурс
Кадр із фільму «Льодовиковий період»

Кінець децентралізації: президент узурпує владу на місцях?

Ось нарешті і з’явився на сайті Верховної Ради довгоочікуваний текст законопроекту № 2598 «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)». Нагадаємо, що реформа децентралізації до цього часу визнавалася експертами, у тому числі, й міжнародними, як одна з найбільш успішних в країні. Закінчується формування об’єднаних територіальних громад, які вже отримали широку фінансову незалежність, вільно розпоряджаючись неабиякою частиною місцевих податків, що нині не відтікають у центр, а залишаються на місцях.

Здавалося б, до успішного фіналу реформи залишився один крок – місцеві вибори, що були заплановані на жовтень наступного року. Але представники нинішньої влади час від часу виступають з заявами про те, що вибори відбудуться достроково. (Щоравда, дата цих дострокових виборів відсувається далі й далі, що об’єктивно непогано). Ми вже писали про ризики, що криються в адміністративно-територіальних нововведеннях, які пропонує команда Зеленського. І зокрема про створення «округів» і про загадкові повноваження префектів, у  віданні яких, за словами голови партії «Слуга народа» Олександра Корнієнка, будуть знаходитися 10-15 громад округу.

І ось нарешті можемо чітко зрозуміти, що ховалося за загадковим нечітким формулюванням «у віданні  префекта». Нічого хорошого.

Децентралізація: як було погано

Відкриємо спочатку пояснювальну записку за підписом керівника Офісу президента України. Тобто Андрія Богдана.

«Чинна модель організації влади на місцях, закріплена у Конституції України, зберігає рівень надмірної централізації влади, ознаки одержавлення місцевого самоврядування», –  вважає він. І додає: «Внаслідок цього місцеве самоврядування фактично підміняється централізованим механізмом державного управління через місцеві державні адміністрації».

Але ж реформа і передбачає ліквідацію держадміністрацій, принаймні районних, чи не так?

Добре, подивімося, що пропонує нам законопроект. Як ми вже писали, справді змінюється адміністративно-територіальний поділ України. Автори законопроекту пропонують наступне: первинна одиниця – громада, декілька громад об’єднуються в округ, округи існують у рамках областей і окремо виділена Автономна республіка Крим.

Поки що все, здається, непогано, сотня округів замість майже п’яти сотень районів і справді виглядає більш логічно.

А далі починаються дива.

Децентралізація: «співмірність фінансових ресурсів»

Пам’ятаєте свіжий скандал у парламенті, який стався  під час прийняття бюджету-2020, коли йшлося про те, чи повинен відсоток акцизного сбору за паливо залишатися у місцевому бюджеті?

Тоді прем’єр Гончарук зупинив засідання парламенту і вивів депутатів від «Слуги народу» за куліси, аби донести до них політику партії. Виступ прем’єра записали на диктофоті злили у ЗМІ. Ще раз процитуємо дослівно його слова: «У вас є дві частини – національна частина і місцева частина. Я хочу, щоб нею керували ви, а не місцеві ради. Тому що місцеві ради їх потратять на що попало… У вас у кожного на округах є добрі ради, є погані… Ми хочемо, щоб ці гроші наступного року контролювалися вами».

Що ж, тепер це не просто розмови. У законопроекті, здається, сказано про те, що у Конституції закріплюється матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування: земля, рухоме і нерухоме майно, природні ресурси. І – місцеві податки та збори та інші доходи місцевих бюджетів.

А тепер увага. У статті 142 Конституції замість фрази «Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування» пропонується внести таке формулювання: «Держава забезпечує співмірність фінансових ресурсів та обсягу повноважень органів місцевого самоврядування, визначених Конституцією та законами України».

Тобто фактично міняємо шило на швайку. А ще цей «обсяг повноважень» дуже непокоїть. Під це розмите формулювання можна підвести будь-що.

Деценталізація: префект – рука хазяїна

До речі про повноваження і про префектів. Згідно з новою редакцією статті 144 Конституції, що пропонується у законопроекті, їх призначає на посаду президент за поданням Кабміну. Префект повинен зупиняти дію актів місцевого самоврядування, якщо вони не відповідають Конституції або законам України з одночасним зверненням до суду.

Поки що все здається добре. Справді, функція «державного наглядача» – не допустити феодальної роздробленості на місцях, зберегти цілісність держави.

А ось далі йде цікаве формулювання: «У разі ухвалення радою, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та (увага! – Ред.) створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, Президент України за поданням префекта зупиняє указом дію відповідного актаз одночасним зверненням до Конституційного суду України, (знову увага! – Ред.)тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. Тимчасовий державний уповноважений спрямовує та організовує діяльність відповідних виконавчих органів ради громади, виконавчого комітету окружної, обласної ради».

Спробуємо перекласти з законотворчої мови на людську. Отже, уявіть, що треба прибрати «незручний» вибраний органі місцевого самоврядування. Але він нормально працює, Конституцію не порушує. Тоді на світ божий витягають… будь-які дії місцевої влади, які можна видати за «загрозу національній безпеці», наприклад. Скажімо, зайшов іноземний інвестор, вклав гроші у виробництво алюмінієвих чайників. Стратегічно важливий метал, загроза національній безпеці!

Подивіться на те, як хвацько перші особи держави віщають на всю країну про «дестабілізацію» та інші антидержавні дії, призначаючи винних за них без суда і слідства! Легко припуститися, що нині звинуватити будь-якого неугодного голову місцевої ради у тому, що він створює небезпеку для держави – раз плюнути.

Ну а поки «тимчасовий державний уповноважений» керує, призначаються позачергові вибори, які мають відбутися не пізніше 120 днів від дати припинення повноважень старої ради. Це 4 місяці, за цей термін можна багато чого наворотити.

Усі ці цікаві зміни, на думку авторів законопроекту, мають розпочатися з березня наступного року. На мій погляд, це означатиме кінець реформи децентралізації і узурпацію влади на місцях.

У законопроекті ще багато слизьких місць, наприклад, передбачуване право парламенту визначати правовий статус адміністративно-територіальних одиниць, від якого тхне перспективами «особливого статусу» для окремих територій. До цього ми ще повернемося.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter


Загрузка...