Поділ майна: як поділити недобудову?

Сюжетні повороти, які дарують справи про поділ майна, воістину невичерпні, і вкрай важливо мати уявлення про юридичні тонкощі таких розподілів. Адже, на жаль, будь-хто може опинитися в ситуації, коли доведеться доводити в суді право на те, що давно і так вважав своїм.

Нещодавно ми писали про три свіжі судові історії, герої яких після розлучень ділили самобудови, намагалися розібратися, кому належить прибудоване до будинку, але не зареєстроване відхоже місце, і навіть намагалися... заявити права на квартиру на тій лише підставі, що певний час жили в ній, зробили деякий ремонт і купили побутову техніку.

А як, наприклад, поділити недобудований будинок? Можна поставити питання ще цікавіше: як ділити те, що вважається недобудовою тільки на папері? Ось дві справи, в яких на ці запитання відповідає вища судова інстанція.

Поділ майна: справа про бабусю, онука і фантомну стайню

Фабула справи, що завершилася цього літа у Верховному суді, вельми дивна, і дивина полягає не в розподілі майна, а в тому, хто був його ініціатором і бився немов лев за свою частину власності.

Отже, в одній із західних областей України, в селі жила самотня жінка. Точніше, самотньою вона була останні півтора десятки років, а її літня мати і дорослий син мешкали окремо по сусідству. У цієї жінки було своє господарство — будинок, земельна ділянка. На подвір'ї — кілька добротних господарських будівель: погріб, міцна літня кухня, пивоварня, стайня... Років за десять до смерті господиня подбала про свою власність, склавши заповіт на ім'я єдиного сина, щоб уникнути конфліктів з поділом майна.

І ось вона померла, і після смерті зав'язалася боротьба за спадщину між... бабусею та онуком, сином і матір'ю померлої. Онук не пускав бабусю в материне домоволодіння, і бабуся спочатку звернулася до суду з вимогою заборонити онукові чинити їй перешкоди і дати можливість користуватися господарством дочки. Але незабаром літня жінка змінила позов, зажадавши половину майна померлої дочки.

Попри те, що заповіт був складений на користь онука, бабуся дійсно мала право на половину спадщини, адже вона — родичка першої черги, пенсіонерка. Цивільний кодекс (ст. 1241) каже, що незалежно від змісту заповіту малолітні і неповнолітні діти, непрацездатні члени сім'ї (діти, чоловік і жінка, батьки) мають право на свою частину спадщини, таку, як ніби її оформляли за законом. Суд може лише зменшити цю частину залежно від обставин, але позбавити її не може.

Таким чином, мати дійсно мала право на частину спадщини і поділ майна. Між іншим, жінка заявляла, що онук, з яким вона судиться, — єдиний, і він однаково отримає після її смерті все. Якщо, звичайно, буде пристойно поводитися і бабуся не передумає.

Почався судовий марафон. Суд першої інстанції визнав за бабусею право власності на половину всього майна, що дісталося онуку. Той не погодився, звернувся до апеляційного суду, і тут виникла заковика: більша частина всіх багатих господарських будівель — і кухня, і стайня, і гараж — в реальності існували, але зареєстровані не були. Єдиний доказ їхнього існування — фото, які літня жінка надала суду.

Виходячи з цього обласний апеляційний суд ухвалив нове рішення: все, що зареєстровано — будинок, веранду, льох, — поділити навпіл. А «фантомні споруди» ділити ніяк не можна, тому що за документами їх не існує.

Бабуся не змирилася з таким рішенням і рушила відвойовувати літню кухню і стайню до Верховного суду. І програла — залишившись з половиною будинку і льоху, звичайно. Якби йшлося, наприклад, про поділ майна між подружжям, то скривджена сторона могла б ще позмагатися, вимагаючи, щоб господарські будівлі визнали «сукупністю будматеріалів» і поділили їх, але в цьому разі йдеться про спадщину. Син успадкував обов'язок оформити дозвільну і технічну документацію на споруди. Чи оформить він ці документи — невідомо.

До речі, трапляється, деякі розумники спеціально не реєструють цілком готові споруди. Адже те, чого немає на папері, ніби як і ділити неможливо...

Справа про незареєстрований особняк

Ось одна показова справа, що почалася шість років тому. Одна сімейна пара, проживши у шлюбі вісім років, розлучилася. Але за ці роки чоловік і дружина встигли звести в передмісті столиці вельми непоганий просторий двоповерховий особняк. Будинок був готовий і придатний для житла, але зареєструвати його чоловік відмовився. Після розлучення дружина вимагала частину будинку, що значився «об'єктом незавершеного будівництва», собі, отримала відмову і звернулася до суду, вимагаючи, щоб її теж визнали забудовником і, отже, власником частини об'єкта. (А будинок був 400 з гаком метрів площею, було за що поборотися. Це вам не літня кухня і не дощатий нужник.)

Районний суд вимоги дружини задовольнив, визнавши її співзабудовником, що має право на частину будинку. А ось апеляційний суд, куди звернувся колишній чоловік, це рішення скасував і виніс діаметрально протилежне, в якому жінці було відмовлено в задоволенні її вимог.

Але вона пішла далі. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив колишній дружині у відкритті касаційного провадження. Вона не змирилася і подала заяву про перегляд цієї ухвали, доклавши до неї постанову ВСУ про застосування в подібних справах низки статей Сімейного та Цивільного кодексів. У постанові є висновок про те, що нерухомість отримує статус житлового будинку після взяття його в експлуатацію і з моменту державної реєстрації права власності. Юридично недобудований будинок — це сукупність будматеріалів, тобто цілком собі майно, яке може належати подружжю на праві спільної власності і яке можна успішно поділити. Чи буде це прямий поділ недобудованого будинку або призначення грошової компенсації одній зі сторін, вирішується в кожному конкретному випадку.

Тому ВС задовольнив заяву про розподіл майна колишньої дружини, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та рішення апеляційного суду скасував і залишив у силі рішення суду першої інстанції, за яким будинок треба було поділити між подружжям.