Новини
Ракурс

Чи повинна мати, яка залишила дитину-інваліда, сплатити їй моральну шкоду?

Чи можна визначити ціну батьківської любові та відповідальності? З загальнолюдської точки зору, ні — такі речі безцінні. Однак у справі, розглянутій наприкінці квітня Верховним судом, ця сума була названа. І треба сказати, сума зовсім невелика — 20 тисяч гривень за 11 років життя без матері.

Утім, ця справа, крім цікавих юридичних висновків, які можуть стати в пригоді, на жаль, дуже багатьом людям, що опинилися в подібних обставинах, вражає безліччю інших деталей. Таких, що навіть в якомусь страшенному серіалі виглядали б надуманими.

Позбавити батьківських прав

Історія розпочалася 11 років тому у великому портовому приморському місті і стартувала дуже сумно: в одній сім’ї народилася дуже хвора дитина, якій через тяжкі вроджені вади розвитку нервової системи судилося стати інвалідом. Обом батькам було близько тридцяти — вік, коли людина вже вміє приймати усвідомлені рішення.

І мати дитини зробила вибір... залишивши малюка в пологовому будинку і написавши заяву про відмову від неї. Але у дитини був батько, який узяв відповідальність на себе. У переважній більшості випадків відбувається навпаки: тікають зазвичай батьки, і на плечі матерів лягає важкий тягар турбот про маленького інваліда.

Батько звернувся до суду з вимогою позбавити матір батьківських прав і стягнути з неї аліменти на утримання дитини. Але суд відмовив у розгляді позову про аліменти, позбавивши, однак, через пів року матір батьківських прав.

Невдовзі подружжя оформило розлучення, а справа про аліменти зависла на сім років. Пізніше в своїх заявах мати дитини зверне увагу на цю обставину: чого, мовляв, колишній чоловік схаменувся і став вимагати від неї якісь гроші через такий тривалий термін?

Можна знайти кілька пояснень цього, але найбільш схожим на правду є те, що батькові було просто ніколи. Нещасна дитина, що перебуває на диспансерному обліку, за перші п’ять років свого життя перенесла три нейрохірургічні операції (а на сьогодні — вже п’ять), часто лежала у лікарні. Малюкові виплачувалася соціальна допомога як інваліду дитинства. Мати фінансово в лікуванні не допомагала.

Утім, їй було не до того. Незабаром після розлучення жінка ще раз вийшла заміж, народила дитину, цього разу здорову дівчинку. Через три роки після того, як покинула в пологовому будинку «невдалого» сина, вона придбала трикімнатну квартиру, яка, за експертним висновком, коштувала трохи більше... двох мільйонів гривень. Ще через три роки жінка продала частину своєї нерухомості за півтора мільйона гривень. А загалом життя у неї складалося непогано, про що свідчили, крім усього іншого, поїздки на закордонні курорти.

Однак до фінансового стану прагматичної матері ми ще повернемося, а тепер давайте про батька, який нарешті згадав про аліменти

Копійчані аліменти

У травні 2017 року обласний апеляційний суд, куди батько звернувся зі скаргою на рішення районного суду семирічної давності, рішення скасував і відправив справу до того ж суду для продовження розгляду. Кілька разів батько уточнював свої вимоги і в результаті два з половиною роки тому зупинився от на чому: аліменти у твердій сумі у майже 14 тисяч гривень щомісяця (бо лише на лікування йде понад 10 тисяч гривень на місяць) із часу пред’явлення позову і до повноліття дитини плюс 960 з половиною тисяч моральної шкоди, заподіяної маленькому інвалідові.

Районний суд (нагадаємо, той же самий) позов частково задовольнив, і це «частково» виглядає просто смішно. З весни 2010-го і по цей день аліменти було призначено в твердій грошовій сумі, і ця сума за 11 років, на думку суду, мала збільшуватися з роками з 384 до 1020 гривень на місяць. Тобто «не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Судове рішення в частині стягнення аліментів виконується негайно — в рамках суми платежу за один місяць.

Суд дійшов висновку, що батько не довів витрат на лікування.

Що ж до моральної шкоди, до якої ми ще повернемося, то районний суд порахував, що оскільки йдеться про стосунки, які регулюються Сімейним кодексом, а в ньому така ситуація не прописана, то і питання знімається.

Батько з цим рішенням не змирився, подав апеляційну скаргу. І рік тому обласний апеляційний суд, скасувавши рішення районного, прийняв більш справедливе, навіть із загальнолюдської точки зору, рішення. Аліменти було призначено у твердій сумі — 5 тисяч гривень щомісяця з того моменту, як жінка остаточно пішла із сім’ї (а було це, коли дитині виповнилося два з половиною місяці), і до повноліття хлопчика.

Встановлюючи розмір аліментів, суд з’ясував, що жінка, яка залишила дитину-інваліда, мала місячний дохід не менш як 25 тисяч гривень на місяць. Купівля-продаж нерухомості і поїздки за кордон теж відіграли свою роль, і районний суд, призначаючи мізерні аліменти, не врахував повною мірою умов статті 182 Сімейного кодексу.

Що стосується моральної шкоди, то її суд теж визнав. Не 900 із гаком тисяч, а 50, але тут важливий сам факт. Те, що на той час 10-річний хворий син не знав своєї матері, на думку суду, завдавало йому значних моральних страждань, тому хлопчик має право на відшкодування.

Однак мати таке рішення не влаштувало, і вона подала касаційну скаргу до Верховного суду.

Борг за аліментами — близько 400 тисяч

Жінка вимагала залишити в силі рішення районного суду, наводячи кілька аргументів. Зокрема, вона посилалася на те, що кілька років перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Гроші від проданої квартири, за її словами, пішли на лікування матері (півтора мільйона гривень, нагадаємо), а іншу квартиру купили за гроші нового чоловіка. Сама вона майже весь час була скромним службовцем. Скромним службовцем, зауважимо, у державній дозвільній системі, пов’язаній із великим міжнародним морським портом, що розташований у місті. Втім, півтора роки тому вона звідти звільнилася, і даних про подальше працевлаштування в матеріалах справи немає.

І аргумент, який б’є наповал: жінка каже, що її позбавили батьківських прав, і відповідно до статті 166 Сімейного кодексу вона втратила особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від своїх зобов’язань з її виховання. А значить, і будь-якої моральної шкоди немає.

Верховний суд скаргу жінки... частково задовольнив.

Що стосується аліментів, то позбавлення батьківських прав не звільняє від їхньої сплати. Їх можуть присуджувати як у твердій сумі, так і в певній частині доходу. Батько вважав за необхідне визначити тверду суму аліментів і в своєму першому позові просив стягнути з матері 2 тисячі гривень щомісяця (і цей позов залишився без розгляду). Потім він неодноразово змінював суму, зупинившись на 13 750, проте визначеного апеляційним судом розміру у 5 тисяч гривень щомісяця не оскаржив. Але Верховний суд дещо підкоригував розмір аліментів. Аби не втомлювати читачів подробицями, скажемо, що до 2017 року суд призначив 2 тисячі гривень щомісяця (що в сумі дає понад півтори сотні тисяч), а з 2017-го і до повноліття дитини — 5 тисяч гривень щомісяця (це ще майже 250 тисяч на сьогодні). Отже, разом близько 400 тисяч гривень аліментного боргу плюс до повноліття — ще по 5 тисяч на місяць.

А тепер про найцікавіше — про можливість стягнути моральну шкоду в сімейних відносинах.

Коли можна вимагати відшкодування моральної шкоди

Отже, Сімейний кодекс передбачає відшкодування моральної шкоди в шести випадках:

  • якщо жінка втратила можливість народити дитину через виконання нею конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї;
  • якщо чоловік втратив можливість продовження роду з огляду на ті ж обставини;
  • у разі ухилення від виконання договору про виконання батьківських прав та обов’язків тим з батьків, хто живе з дитиною;
  • у разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування про участь у вихованні дитини;
  • у разі ухилення від виконання судового рішення про участь у вихованні дитини;
  • у разі самовільної зміни місця проживання малолітньої дитини.

Чисто технічно цей випадок не вписується в наведений перелік. Однак Верховний суд вважав некоректним обмежувати можливість відшкодування моральної шкоди лише цими шістьма випадками. Згідно зі статтею 8 Сімейного кодексу, якщо особисті майнові чи немайнові відносини між членами родини не врегульовано цим кодексом, то вони мають регулюватися відповідними нормами Цивільного кодексу.

У цьому випадку мати не забрала хворого сина з пологового будинку і потім до позбавлення її батьківських прав ухилялася від своїх батьківських обов’язків. Усвідомлення того, що мати покинула її, безумовно, змусило дитину страждати, і суд вважав, що в цій частині апеляційний суд правильно врахував цей факт і призначив компенсацію моральної шкоди.

Однак у розглянутому випадку не доведено того, що мати спричинила дитині страждання, саме не сплачуючи аліментів (а людина, позбавлена батьківських прав, нагадаємо, від аліментів не звільняється).

Таким чином, мати частково свого домоглася — суму моральної шкоди їй зменшили з 50 до 20 тисяч гривень.


Недорого обійшлося.

P.S. До речі, ця справа змушує задуматися про ще одну цікаву проблему: чи повинні батьки-аліментники, які виплачують на дитину певний відсоток доходів, сплачувати його з операцій купівлі-продажу нерухомості, наприклад? До цього питання ми повернемося в наступному матеріалі.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.