Теорія ігор в побуті: життя замість переживання. Ч. 2

Початок тут.

Пропоную розібратися зі складнішим і, впевнений, для багатьох — болючим прикладом. Як і обіцяв, ця частина буде присвячена розбору складнішого і пропорційно цікавішого прикладу. Уявіть собі: ви керуєте проектом. Один із виконавців регулярно здає роботу з дрібними, але помітними недоліками. Ви це помічаєте. Є два варіанти: промовчати й виправити самому — або вказати на помилку (ризик образити, незручна розмова).

Зверніть увагу на декілька основних моментів:

1. Ви керівник, тобто скинути відповідальність на когось іншого не вийде, ви сам на сам із проблемою;

2. «регулярно» — зрозуміло, що один раз помилитися може будь-хто, але це не той випадок, тут ми говоримо про патерн.

3. «промовчати й виправити самому» — оскільки помилки дрібні, мається на увазі, що виправити їх вдастся швидко, на додачу ви ще й уникнете конфлікту.

4. «вказати на помилку» — у цьому випадку ви, звісно, ризикуєте образити людину, та і для вас самих це, скоріше за все, буде стресом.

Що ми можемо сказати про цю ситуацію мовою теорії ігор?

По-перше, тип гри — повторюваний. Це не один раунд взаємодії, а серія взаємодій, що триватимуть невідомо, як довго. Тобто ваші дії зараз впливатимуть не тільки на результати цього проекту, а і на всі майбутні. Пам’ятайте, що будь-яка ваша дія, усвідомлена чи ні, випадкова чи ні, малодушна чи ні, — це сигнал для всього вашого оточення. І можете бути певними: оточення побачить і зробить висновки.

По-друге, гра послідовна, тобто спочатку зробите хід ви, потім доведеться реагувати іншій людині, як у шахах. Тут буде момент, коли гра може перейти у змішаний тип, але про це поговоримо пізніше.

Також важливо, що результат гри може виявитися позитивним для обох гравців, до чого і варто намагатися йти, але це, безумовно, залежатиме також від поведінки другого гравця.

В процесі взаємодії ми зрозуміємо, якою буде гра, — кооперативною чи ні. Наша проблема виникла через те, що людина припинила кооперуватися так, як цього, на нашу думку, вимагає ситуація, тому одна з головних цілей — визначити, якою ж кінець кінцем буде гра.

Мати на увазі:

Потенційна асиметрія: можливо людина не «обманює" (cheat), а справді не усвідомлює, що робить щось неправильно. Звісно, хочеться бачити в інших лише своє віддзеркалення, але прошу не забувати, що з точки зору теорії ігор це було би помилкою: інша людина — це інша людина, вона може бачити ситуацію зовсім інакше, ніж ви.

Із засновками розібралися. Як бачите, навіть задачка з декількох речень може дати великий простір для роздумів, особливо коли вони структуруються і спрямовуються такою системою, як теорія ігор.

Тож, нехай ігри розпочнуться!

Почнімо з першого і найпростішого шляху, який можна обрати в такій ситуації: не вказувати на помилку, швиденько полагодити все самому і жити далі.

Що ми отримуємо?

1. Мінімум стресу в моменті (нехай це буде +5 балів).

2. Економію часу в моменті (нехай це буде +3 бали).

Що втрачаємо?

1. Ми однозначно втрачаємо опору: невідомо, чи можна покластися на цю людину, чому вона робить такі помилки. Доводиться виходити з того, що вона робитиме їх надалі і хіба що молитися, щоби ситуація не погіршилася в майбутньому (щонайменше -10 балів).

2. Ми приймаємо додаткове, при цьому потенційно дуже невчасне навантаження в майбутньому, адже не можемо розраховувати, що завжди матимемо достатньо часу на виправлення помилок колеги (скажімо, від -2 до -10 балів, залежно від того, наскільки невчасною є для вас ця додаткова робота).

3. Ми сигналізуємо всім навколо, що нас можна експлуатувати. Так, це не найяскравіший прецедент, тим не менше, ми показали, як із нами можна поводитися. Важко напевне сказати, як це вдарить по нас у майбутньому, але сумніватися в тому, що вдарить, не варто (почнімо із -4 балів, та майте на увазі, що з кожною додатковою людиною, яка обере стратегію експлуатації, цей мінус ростиме експоненційно).

4. Ми негативно впливаємо на цю людину. Якщо вона не знає, що робить щось неправильно, вона не дізнається про свої помилки і не зможе виправити їх. Якщо вона усвідомлено лінується, її руйнівна стратегія лише буде укріплюватися, ймовірність переосмислення і переходу до чесної гри знизиться (-5 балів, потенційно більше, адже кінець кінцем у неї, скоріше за все, складеться вельми крива, хвороблива картина світу і рано чи пізно вона через це постраждає).

5. Доведеться змиритися з тим, що команда ніколи не досягне свого максимуму. Це буде фізично неможливо, бо в ній є невирішена проблема, що завжди гальмуватиме її (від -5, до -20 балів, залежно від того, наскільки сильно нам, керівникам, хочеться досягти максимальних результатів зі своєю командою).

Це найімовірніші, фактично гарантовані проблеми, що рано чи пізно болюче дадуться взнаки. Якщо заглибитися, можна спрогнозувати ще багато негативу, але для прикладу вказаного буде достатньо.

Що ж ми маємо в результаті першої, простішої стратегії? +8 балів проти мінімум -26 балів, і це тільки через те, що зараз світить сонечко й мені хочеться більш оптимістично оцінити негативні фактори. У похмурий день цілком можна було би дорахувати і до -50, не забувайте, багато пунктів цієї стратегії передбачають існування у невизначеному стані щодо подальшої роботи проблемного (-ої) колеги і команди в цілому. Це однозначно збільшить кількість тривог, погіршить загальний психологічний стан керівника.

Також зверніть увагу, що весь цей негатив розкривається передусім через те, що ми працюємо у повторюваній грі. Тут буде не один чи два раунди взаємодії (їх можна вимірювати проектами в нашому випадку), ні, ми говоримо про потенційні десятки, якщо не сотні таких взаємодій і тривати вони можуть роками. Тому кожного дня ми маємо пам’ятати, що наше світле майбутнє повністю залежить від зваженої, раціональної поведінки зараз.

Тепер розберімо альтернативний сценарій, той, у якому ми все ж таки вирішили спробувати розібратися з тим, що відбувається із колегою, чому виникають помилки.

Що ми отримуємо?

1. Ми гарантовано матимемо краще розуміння проблеми. Колега може виявитися кооперативним гравцем, виправити свої помилки і стати кращим членом команди і фахівцем. В протилежному випадку ми зрозуміємо, що колега усвідомлено експлуатує нас. Пряма конфронтація може його налякати і змусити кооперуватися, що нас цілком влаштовує. В найгіршому випадку людина може образитися, розізлитися і почати шукати методи боротьби з нами* (в будь-якому разі це плюс, можливо +10, можливо, навіть більше балів. Жодна з цих ситуацій не може бути негативною, бо ми отримали дуже важливу інформацію).
   
   * — для того, щоби не постраждати в такому випадку, рекомендую подібні бесіди записувати, а краще проводити в режимі листування, щоби ви мали залізобетонний захист проти будь-якого перекручування інформації або наклепу.

2. Якщо колегу доведеться звільнити або перемістити у якесь інше місце, на деякий час на нас впаде додаткове навантаження. Але це тимчасовий мінус, що заважатиме лише доти, поки на це місце не знайдеться інша, компетентніша людина після чого справи команди, відповідно, й наші, підуть вгору (-3 бали із поступовим зростанням до +10, а може, і більше).

3. До речі, про команду. Тим, що ми розбираємося з проблемами колег, не залишаємо нічого «висіти», ми демонструємо, що по-перше, піклуємося про команду, по-друге, заохочуємо чесну, кооперативну гру (щонайменше +5 балів, але знову ж таки, потрібно мати на увазі, що це має накопичувальний ефект).

Це мінімум того, що ми отримуємо. Сюди можна було би дописати також те, що ми не втрачаємо, як втратили би, якби пішли іншим шляхом, але це очевидно, тому не акцентуватиму на цьому увагу.

Що ми втрачаємо?

1. Найсерйознішою потенційною втратою я бачу програш у конфлікті з колегою. Може виявитися, що це чийсь син/кум/сват і його некомпетентність нікого не хвилює, він не змінюватиме свою поведінку, а стосунки з вищим керівництвом погіршаться. Це можливий і вкрай неприємний, розвиток подій. Можна сказати, що це буде приблизно -10 балів.
   
   Але не можна не врахувати і позитив: у такій ситуації ми отримаємо безцінний досвід, інформацію про робоче оточення і нашу реальну роль в ньому, а динаміка сил стане зрозумілішою. Цілком імовірно, що ця патологія в компанії стане приводом для пошуку іншої команди або іншої роботи. Проте це не мінус, а плюс, тепер ми знаємо, які у цієї компанії справжні цінності і не станемо жертвою неочікуваного скорочення через те, що комусь потрібно було прилаштувати свого родича. Тому навіть хоча програш і вдарить в моменті (-10 балів), врешті принесе позитив, дасть змогу не панічно шукати іншу роботу, а спокійно, виважено знайти ідеальний наступний хід (я би оцінив це приблизно у +15−20 балів).
   
   Таким чином, чистими матимемо +5−10 балів.

2. Ну і, звичайно, нерви, але вони будуть виснажуватись не умовно нескінченно, як у минулому сценарії, а лише протягом цього конфлікту, який навряд чи триватиме довше тижня, максимум двох (тимчасові -5 балів, які в будь-якому разі зійдуть до 0).

Знову ж таки, я розібрав не абсолютно всі можливі наслідки цієї стратегії, але і такого рівня деталізації достатньо, щоби зрозуміти, що дасть цей підхід. А принесе він кінець кінцем понад +30 балів при моментальному негативі приблизно -5−10 балів, знову ж таки, якщо взагалі це можна розглядати, як повноцінний негатив, адже він у довгій грі або анулюється, або перетворюється на позитив.

Разюча відмінність від першого сценарію, де негатив радикально переважив позитив. Справа, як ви розумієте, в тому, що те, що відбувається в моменті — незначна похибка порівняно з тим, які зерна ми сіємо на майбутнє. Як завжди, можна зекономити в моменті і отримати жахливий, отруйний врожай, а можна трохи потерпіти заради того, щоби отримати значні бонуси в майбутньому.

Якщо вас зацікавив мій підхід, пропоную вправу: спробуйте самостійно обміркувати, розписати варіанти поводження з колегою. Це останній варіант першого пункту 2 стратегії, той, де людина на нас ображається, злиться і починає шукати методи боротьби з нами. Подумайте, які найвигідніші для себе стратегії вона зможе обрати в такій ситуації. Виділіть декілька найімовірніших сценаріїв і прорахуйте оптимальний варіант дій.

Підказка: тут гра буде змішаною, тобто в якихось випадках гравці діятимуть по черзі, матимуть можливість побачити хід опонента, обміркувати його, а потім реагувати. Тобто послідовна гра, схожа на шахи, періодично перетворюється на одночасну гру, схожу на бій із тінню: де ви не бачите перед собою суперника, а уявляєте його, намагаєтеся передбачити, як він поводитиметься в реальності.

Що ж, погралися, та й годі. Час переходити до висновків, подумати, що нам дає «Не маленьке «Тому», чи відповідає на фундаментальне питання «Великого «Чому?» На мою думку, відповідає і цілком чітко: тривога — це далеко не завжди щось патологічне. Потрібно вміти не лише «душити» свою тривогу, а й дослухатися до неї. Якщо певна ситуація напружує вас чи лякає, для початку варто спробувати в ній розібратися. Для цього потрібно чітко сформулювати її, буквально як ті життєві ситуації, що їх ми розбирали, а потім, звісно, не змиритися з невідворотністю теплової смерті Всесвіту, згорнутися калачиком і заспокоїтися назавжди, а продумати можливі варіанти розвитку подій і постаратися виробити найкращу стратегію дій. Напевне, такий підхід виглядає вкрай нетиповим для профілактики тривог, але особисто мені найбільший спокій приносить відчуття контролю і розуміння того, що відбувається навколо. Особливо тоді, коли цей контроль спрямовується на вирішення проблем, а не пошук способів жити з ними.

Звісно, є ситуації, де тривога зашкалює так, що раціональне не допоможе. Не хочу дискредитувати роботу психологів, без них в таких випадках нічого не вдієш. Втім, більшість життєвих проблем все одно потрібно вміти вирішувати самому, і від тривог смертному не втекти, але ж не дарма ми придумали теорію ігор, чи не так?

…змушені ставати вправними стратегами.