Дефолт у США — наслідки для України

Світова криза розпочалася з іпотечної кризи в США. Протягом 2006–2007 років провідні американські рейтингові агентства публікували невиправдано високі рейтинги іпотечних облігацій (забезпечених боргових зобов’язань). Настав момент, коли було укладено кілька десятків великих угод, і придбані надійні високорейтингові папери знецінилися практично відразу після їх купівлі. Інвестори втратили почуття реальності та неадекватно оцінювали ризики біржової гри, в результаті чого і були покарані втратою грошей. Водночас на ринку нерухомості США продовжувала надуватися економічна бульбашка, яка досягла свого максимуму в 2006 році. Ціни на нерухомість падали, а процентні ставки за іпотечними кредитами почали підвищуватися. Це призвело до зростання невиконання зобов’язань.

Учасники біржових операцій теж називаються інвесторами (від лат. investire — одягати, наділяти), але вкладення коштів завжди пов’язане з ризиками, а біржова діяльність мало чим відрізняється від гри в рулетку. Старт світової кризи породила комбінація як реальних і фінансових, так і спекулятивних інвестицій. Згідно з монетарною теорією грошей, їх можна спрямувати на споживання і заощадження, однак просте заощадження вилучає кошти з обігу і створює передумови для криз. От і придумали використовувати заощадження і з допомогою інвестування залучати їх в обіг. Це можна робити безпосередньо чи опосередковано, через посередників (банки та інші фінансові установи). У випадку з нинішньою кризою системних помилок припускалися і прямо, й побічно.

На тлі цієї кризи в 2008 році і переміг нинішній президент від демократів, який уже став нобелівським лауреатом за результатами 2009 року, а в 2012-му був успішно переобраний на другий термін. Роки спаду економіки США (2007–2009) і подальше зростання говорять про те, що нинішня американська адміністрація змогла успішно подолати тодішні труднощі.

Сьогодні природа урядового шатдауну (від англ. shutdown — вимкнення) не економічна, а ідеологічна й політична.

Згідно із заявою міністра фінансів Джейкоба Лью, 17 жовтня буде досягнуто встановленої планки з держборгу США. Підвищення цієї планки є предметом суперечки між демократами і республіканцями. Якщо її не підвищити, почнеться дефолт (від англ. default — невиконання зобов’язань) — процедура неприємна, але не унікальна. Приклад такого суверенного дефолту ми легко знайдемо. Уряд Росії 17 серпня 1998 оголосив про припинення платежів за низкою виплат, у тому числі за казначейськими зобов’язаннями і облігаціями федеральної позики, що являє собою класичний суверенний дефолт. Заявляли про свою неплатоспроможність також інші країни. У 2001 році дефолт стався в Аргентині, в 2003-му — в Уругваї, дещо раніше він був у Північній Кореї — в 1987-му, а також у Мексиці — в 1994 році. Це все до того, що життя не скінчиться навіть у разі настання такої події в США. Швидше за все, планку держборгу піднімуть, домовившись про нові параметри бюджету. Її піднімали вже не раз. Можна також згадати, що лише два роки тому американські законодавці погодилися на підвищення стелі держборгу за 12 годин до можливого оголошення дефолту.

Сьогодні цей показник перебуває на рівні захмарних 16,7 трлн дол. Нагадаю, що трильйон — це число з 12 нулями. Однак основні тримачі американських боргів — азіатські уряди (Китай, Японія та інші) — не схильні драматизувати ситуацію і лише зовсім незначно коригують свої портфелі. Це при тому, що в них накопичено близько 5 трлн дол, що еквівалентно майже третині американського ВВП. В Азії не вірять у дефолт США і серйознішу проблему вбачають у можливому посиленні грошової політики Штатів. Навіть при оголошенні в США технічного дефолту їхні боргові ринки все одно були б найбільш безпечними і ліквідними у світі. Розвинені країни — найбільші боржники, що не заважає їм перебувати в лідерах.

Безстрокові відпустки для держслужбовців потрібно розглядати як позбавлення економіки мільйона споживачів, що не означає проблем самої економіки. За президентства Рональда Рейгана, творця «рейганоміки», уряд закривався сім разів, а за Біла Клінтона — на три тижні.

Головна відмінність хазяїв Білого дому від республіканців полягає у тому, що демократи хочуть і економити, і збільшувати бюджет одночасно, другі ж пропонують лише економити. Основна проблема американців — незверстаний бюджет. Гроші є, але як їх правильно розписати — питання суперечливе. Поки що тільки закриття символів Штатів — Статуї Свободи і Великого каньйону — є наочним підтвердженням якихось внутрішніх американських проблем, а ще зниження цін на бензин, що для споживача проблемою назвати важко. Американські банки готуються до можливих подій, наприклад, збільшують на 30% кількість готівки в банкоматах для запобігання ажіотажного попиту, розглядають способи запровадження вільних овердрафтів (можливості тимчасово витрачати більше коштів, ніж є на рахунку) для осіб, залежних від соціальних виплат із боку держави, а також для відправлених у тимчасові відпустки держслужбовців. Кажуть про якісь десятки мільярдів, які США втратять, якщо бюджетна криза триватиме кілька тижнів. Коректніше було б сказати, що ці мільярди Штати не зароблять, головне ж — нічого не втратять.

Ще одна причина шатдауну — реформа охорони здоров’я, яка є однією з основних ініціатив президента Барака Обами. Проти неї виступають опозиційні республіканці, вважаючи реформу несправедливою, наприклад, у частині надання субсидій на страховку для конгресменів і членів адміністрації.

Чим це загрожує Україні?

Посольства в усіх країнах, включаючи нашу, можуть повністю призупинити роботу. Відсутність можливості швидко отримати візу в США можна назвати проблемою, але дві третини українців узагалі не мають закордонних паспортів. Зв’язок і пошта продовжать безперебійно працювати, і якщо комусь буде потрібно подзвонити в США або відправити посилку, то це можна буде зробити в звичайному режимі. Поштові службовці, як і поліцейські з військовими, авіадиспетчери та співробітники берегової охорони залишаються на службі. Тобто всі ті, хто забезпечує безпеку і нормальну роботу країни.

Невпевненість на фондовій біржі теж не стосується українців, адже український фондовий ринок є оперетковим утворенням. А діяльність українських гравців на світових біржах така ж важлива, як інформація NASA, яка перебуває в коматозному стані, про енергійний і живий марсохід Curiosity.

На курсі долара бюджетна криза не позначиться ніяк. За гроші в США відповідає Федеральний резервний банк, який жодного стосунку до уряду не має. Попри те, що у Федеральній резервній системі (ФРС) визначальну роль відіграє держава, за своєю суттю вона є приватною структурою (акціонерним товариством з особливим статусом акцій).

Відомо, що основна проблема капіталізму — криза перевиробництва. Доларів уже давно надрукували з надлишком, і катастрофічно дешевшати цій купі грошей тепер ніхто не дозволить. Плавно зростають ціни і в нас, і в світі, плавно збільшується кількість папірців із зображенням американських президентів. Курс долара змінюватиметься ненабагато відносно основних валют, і це буде пов’язано радше з валютними іграми.

Імовірні складнощі, які можуть виникнути з Міжнародним валютним фондом (МВФ), основним учасником якого є США, навряд чи зачеплять простих українців. Як і труднощі в отриманні міжнародних грантів, які ми сприймаємо як щось невизначене і маловикористовуване.

Внаслідок прискорюваної глобалізації та помітного зростання країн вплив США у світовій економіці став знижуватися з початку 2000-х років. Товари, вироблені в Штатах, мають значно менший попит в інших країнах, та й на американський ринок з дедалі зростаючою завзятістю виходить продукція інших країн.

Розуміючи, що втрачає свої позиції, країна почала шукати шляхи для повернення в безумовні лідери. В останні роки США значно скоротили імпорт вуглеводнів, розширивши їх видобуток на своїй території. Цього року вони обігнали за видобутком енергоносіїв абсолютного світового лідера — Росію. У Штатах уже сьогодні виникає надлишок вуглеводневої сировини, що спочатку привело до зниження вартості кінцевого продукту (наприклад бензину), а надалі викличе необхідність його високорентабельної переробки. Не за горами новий промисловий бум, що ґрунтуватиметься на цій сировині.

Знайдуться кошти і на будівництво найсучасніших металургійних виробництв, і на організацію хімічних підприємств, здатних випускати сучасний високотехнологічний продукт на території Штатів. Ці зміни, безсумнівно, вплинуть на весь світовий ринок. І на українських архаїчних виробниках металу і добрив це теж позначиться. З урахуванням того, що Євросоюз сьогодні домовляється із США про зону вільної торгівлі, і в січні 2014 року завершується перший етап роботи над угодою між Брюсселем і Вашингтоном, нашим виробникам потрібно терміново шукати ринки збуту своєї нехитрої продукції. Цим необхідно займатися вже зараз.

Головні проблеми українсько-американських, як і решти наших міжнародних відносин, містяться всередині України. Американські внутрішньополітичні складнощі не можуть позначитися на економіці нашої країни. Єдина впевненість у розвитку відносин зі Штатами ґрунтується на тому, що американська політика в Європі неодмінно розвиватиметься з урахуванням України. Адже інтерес США до Центрально-Східної Європи традиційний, тож стабільний розвиток найбільшої континентальної країни безпосередньо пов’язаний із безпекою в цьому регіоні.