Ситуація в Україні: варіанти розвитку подій і шляхи стабілізації

Відповіді на питання про ймовірні варіанти розвитку ситуації в країні шукали учасники круглого столу «Стабілізація ситуації в країні — першочергове завдання», що відбувся сьогодні у прес-центрі агентства «Укрінформ».

За словами Вадима Карасьова, політолога, директора Інституту глобальних стратегій, влада, скоріше за все, перейде до довготривалої позиційної тактики: «Якщо говорити про легальні, легітимні методи боротьби, то я вважаю, що до президентських виборів 2015 року нічого не відбудеться. Для тих, хто проводить паралелі з подіями 2004 року, нагадаю, що тоді президентські вибори вже відбулися. Тодішній «майдан» тиснув на відповідні інституції для того, щоб визнати чи не визнати того чи іншого кандидата президентом. Але сьогодні є тільки один президент. Відставки уряду скоріше за все не буде. Адже влада розуміє: відставка уряду означатиме політичну перемогу опозиції, яка потім через парламент крок за кроком буде витісняти владу і таким чином буде мати позиційну і політичну перевагу.

У влади є розрахунок на те, що з часом «майдан» буде розсіюватися. Опозиція не зможе добиватися політичних перемог. Адже якщо їй не вдасться ініціювати відставку уряду, то не зрозуміло, що робити далі. Звідси — розчарування опозицією. Тобто гра буде переводитися в довготривалу, мляву позиційну війну, яка добіжить до 2015 року, а там вже буде інша гра. Я також вважаю, що інших варіантів, якими нас лякають, починаючи від єгипетського і закінчуючи сирійським чи лівійським, не буде...»

На думку політолога, політична гра не повинна обмежуватися окремими відставками: «Сьогодні потрібно перезавантажити не просто владу, а політичну систему. Уже зараз потрібно готувати парламентсько-президентську конституцію. Це може бути в рамках Конституційної асамблеї чи інших форматах. Відновити переговори з Європейським Союзом. І це певним чином заспокоїть людей. Не потрібно забувати про державний бюджет на наступний рік. Адже його досі не прийняли, бо вважалося, що після Вільнюсу ми будемо мати якісь вихідні цифри для його формування. Дуже важливо, щоб будь-які яструби-радикали не задавали тон. Адже мирний протест завжди йде на користь державі, це сигнал, який влада повинна почути від людей, як їй діяти далі».

«Головне завдання сьогодні — перевести ситуацію у мирний процес, адже ми дійшли до точки біфуркації. Повинна бути «дорожня карта» для євроінтеграції, щоб ми бачили напрямки розвитку і фінансування етапів. Уряд повинен розповідати людям, що робиться поетапно і коли переговори з Євросоюзом будуть продовжені. Це може сприяти тому, що суспільство зрозуміє проблеми, що виникнуть після підписання Угоди. Так, проблеми будуть, але всі будуть знати, що на нас чекає, ми повинні йти на підписання Угоди з ЄС з відкритими очима», — вважає Микола Янковський, член Ради Українського форуму.

Володимир Цибулько, політолог бачить вирішення ситуації так: «Сотні тисяч людей, що вийшли на Майдан, свідчать про те, що наші політики не встигають за громадянським суспільством. Якщо подивитися на основні вимоги євромайдану — це євроінтеграція і справедливість. Лідери ж опозиції на вчорашньому засіданні погоджувальної ради і сьогоднішньому засіданні ВР вимагають відставки уряду та звільнення Тимошенко. Тобто, коли «євромайдан» вимагає зовнішнього стратегічного політичного рішення для держави, у нас починається боротьба за вузькополітичні цілі. Ми можемо констатувати, що сподівання на парламент як на єдиний переговорний майданчик сьогодні вичерпуються. Очевидно, що потрібно шукати нове поле для переговорів, але в розширеному складі. Які суспільні інститути влади користуються найбільшою довірою? Верховна Рада — ні. Трошки більше довіри має Адміністрація президента. Кабмін має рівень довіри Верховної Ради. Політичні партії мають ще нижчий рівень довіри. На сьогодні переговорним мінімумом можуть стати громадянські організації, парламентські партії та церква, яка користується найбільшою довірою у суспільстві. Без церкви найти компроміс, згладити найгостріші кути, мабуть, буде неможливо. У нас є одна беззаперечна парасолька, яка здатна привести всіх до компромісу, — це зовнішньополітичний вибір. Суспільство підтримує євроінтеграцію. Є консенсус хоч в одній площині, відповідно, ми маємо перспективу погодження і в площинах економічних, політичних тощо.

Ситуація будь-якого переговорного процесу зводиться до того, що коли одна сторона втрачає інтелектуальну ініціативу, інша повинна її запропонувати. Сьогодні поки що жодна зі сторін потенційних переговорів не володіє такою ініціативою. Можливо, вигідніший майданчик у влади. Але є питання морального фактору. Після розгону «майдану» є великий ступінь недовіри до влади. Першою сходинкою повернення якоїсь довіри до інститутів влади, в першу чергу до інституту президента, може стати тільки розв'язання питання з винуватцями побиття дітей на Майдані. Але суспільство стомилося замінювати персони, не міняючи систему».

Дмитро Шкурко, журналіст, багаторічний власний кореспондент «Укрінформу» в Брюсселі: «Зараз потрібно за будь-яких умов зберегти громадський спокій і уникнути того, що називають «синдромом першої крові». Я вважаю, що більшість людей вийшли на Майдан за покликом серця, сумління. А це означає, що почуття, які вони відчувають, часто-густо ірраціональні. Що викликало емоційну хвилю і обурення українців? Не той факт, що ми відклали підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а те, яким чином це було зроблено. Люди відчули, що вони є приниженими тим, що Україна як держава впала під тиском. Адже європейський вибір є вибором українського народу, про що останні три роки влада й наголошувала.

Який може бути вихід з ситуації? Я вважаю, що потрібно чітко відокремити російський та європейський напрямки. Ніхто не заперечує, що потрібно вибудовувати конструктивні взаємовідносини із Росією, але й Росія має бути зацікавлена у таких відносинах. Інший емоційний сплеск, який спонукав людей вийти на Майдан,— це дії «Беркуту», які були ганебними. Події біля Адміністрації президента нагадали мені миротворчі навчання: коли одна частина людей обороняється, а інша — нападає. Це була провокація, дії на підрив ситуації в країні. І дуже важливим є знайти тих, хто це зробив. Я вчора дивився виступ Євгена Марчука, виявляється, існування підрозділу «Беркут» не передбачено законом про МВС. Це означає, що зараз, щоб заспокоїти людей і взяти ситуацію під контроль, можна було б публічно розпустити цей підрозділ».