Економічна криза в Україні: бюджет проїдання і переоцінений курс гривні

Українські економісти висловили свою думку щодо обіцянок Росії викупити українські облігації на 15 млрд дол., на проект державного бюджету на 2014 рік та курс гривні. «Ракурс» записав найцікавіші точки зору.

Про російські 15 млрд дол.

Олександр Вальчишин, керівник аналітичного підрозділу групи «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU):

«Єврозона в рецесії, Україна давно вже в рецесії, Росія цього року вступає в рецесію, і ми не звернули, на жаль, уваги на те, що відбувається в Росії.

Прогнози щодо зростання української економіки на рівні 3% є досить нереалістичним поглядом. Через те фіскальна політика, скоріш за все, залишиться без змін, монетарна політика також фактично залишиться без змін. Урядові фінанси підтримуються ліквідністю, яка забезпечується зовнішніми позиками. Однак ці гроші ніяким чином не спрямовані  на оздоровлення макроекономічної ситуації, це є консервація проблем.

Економічна ситуація в Україні є кризовою. Вартість запозичень для українського уряду є все ще більшою, ніж для уряду Єгипту, який перебуває в стані прихованої війни зі своєю опозицією. Вартість запозичень для українського уряду є на рівні таких країн, як Пакистан».

Ігор Шумило, економічний аналітик, очолював генеральний економічний департамент НБУ:

«Одна з головних загроз, і кожна людина на собі це прекрасно відчуває, — якщо ти живеш довго в борг, через деякий час тобі або перестають давати, або значно підвищують ставки. Вони зараз уже в нас такі, як майже ніде в світі. Ситуація в 2014 році є жахливою: 9,5 млрд дол. боргу треба віддати, а в цілому обслуговування боргу в 2014 році становить 9% ВВП. Оце і є те навантаження, з яким країни довго не живуть. Тепер приходить добра Росія. Але якщо Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Євросоюз дають гроші і кажуть: «Давайте відпрацюємо з вами програму, яка оздоровить ваші фінанси, вашу економіку, і завдяки цьому ви станете достатньо сильними і зможете віддати кредит», то що таке Росія? Вона дає гроші, щоб українська влада могла протриматися цей час, але жодні проблеми в економіці це не вирішує».

Михайло Колісник, старший консультант Київської школи економіки (KSE), партнер Інституту стратегій inspira:

«Коли ми говоримо про ті боргові зобов'язання, які збирається випустити Україна, то хочеться відзначити декілька фактів. Перший факт — це дефіцит бюджету в розмірі 100 млрд грн або 12 млрд дол. Друге. Якщо механізм позики від Росії реалізовується за допомогою євробондів, то виникає резонне запитання: чому не зробити відкритий механізм розміщення євробондів на світових ринках, так, щоб кожна із зацікавлених сторін могла запропонувати якусь частину викупу цього боргу, тоді сформується дійсно ринкова ставка. Для чого робити це між двома країнами? І навіщо для цього підписувати ще якісь рішення? Третє. Уявіть собі ситуацію з точки зору Росії: вона купує наші євробонди, вкладаються вони просто в «проїдальний» бюджет, тому що ми, власне кажучи, нічого з цими грошима не робимо, а просто проїдаємо цю суму, концептуально країна ніяк не розвивається. Отже, ризики цієї країни, нашої країни, зростають суттєво, і як результат... Ну, Росія мусить переслідувати дуже велику політичну ціль в такому випадку, якщо вона згодна на це. Я сумніваюся, що їхні економісти цього не бачать».

Про бюджет

Ярослав Жаліло, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень при президентові України:

«Про державний борг я би говорив поміркованіше, бо це нормальна світова практика, питання лише в тому, яким чином Україна зможе обслуговувати цей борг. І Україна продемонструвала в складні часи, зокрема в 2013 році, що в неї нормально виходить. Що стосується питання, дасть чи не дасть грошей Росія, мені здається, має дати. По-перше, тому що це не така вже й велика сума в масштабах Росії. По-друге, українські євробонди мають непоганий рівень прибутковості. Третє, я хотів би підкреслити, відразу після повідомлень про домовленості в Москві рівень рейтингів України зріс, відповідно вартість бондів зменшилася. Інше питання, на що ці гроші підуть... Якщо ми маємо передвиборчий рік, напевно, ми матимемо бюджет підвищених соціальних витрат. Тобто ці гроші підуть не на розвиток інвестпроектів, не на будівництво і так далі, а на підвищення соціальних виплат. Чи піде це опосередковано на користь зростанню? Може піти, тому що це зростання попиту, відповідно, якщо буде адекватна монетарна політика, але це вже від нас залежить, а не від росіян».

О. Вальчишин: «Я хотів би виправити неточність. Кредитні рейтинги України не покращилися, відбулося зниження дохідності єврооблігацій через підвищення індексу».

М. Колісник: «Якщо однією фразою описати наш бюджет на наступний рік, то доведеться сказати, що це бюджет проїдання. Це не бюджет розвитку, не бюджет пошуку країни в світовій системі розподілу праці... Ми деякі речі робимо з кінця. Для мене бюджет будь-якої корпорації є наслідком стратегії, потім цілей, які вона собі випише, потім політики, за допомогою якої вона буде досягати цих цілей, і бюджет уже як інструмент досягнення цих цілей. У нас немає цих  верхніх надбудов. Ми наладилися складати бюджет з року в рік, ми щось розвиваємо, невідомо які області, ми маємо прихований дефіцит всередині і маємо прямий дефіцит, який збираємося закрити відповідно позиками.

Найцікавіше те, що під наповнення бюджету України має бути правильно зорганізована податкова система. Чим вони збираються закривати прихований дефіцит бюджету, який є на сьогодні, як уже відомо з джерел? По-перше, ми очікували на наступний рік, як це було задекларовано раніше, чергового зниження податку на додану вартість (ПДВ). Скасували зниження податку в черговий раз. При цьому математично можна легко довести, що ПДВ насправді не з товарів береться, а з наших зарплат, з суми прибутку корпорацій, і навіть з податку на прибуток, який обкладається ще раз ПДВ.

Наша податкова система заточена винятково на великий бізнес, ми не розвиваємо малий і середній бізнес. Це дуже великий популізм, коли кажуть, що в нас відносно низькі відсоткові ставки по різних видах податків, але сама конструкція податкової системи зроблена таким чином, що повірте мені, білоруси уже мають кращу податкову систему. Наша податкова система вимагає реконструкції відповідно до усвідомленої стратегії».

Про курс гривні

М. Колісник: «В стратегічному контексті підстав для зміцнення нашої національної валюти поки що немає. Поки ми не знайдемо своє місце у світовому розподілі праці».

О. Вальчишин: «На поточний момент гривня, за нашими підрахунками, є переоціненою. Номінальний курс є переоціненим. Наші прогнози показують, що переоцінка буде зростати. Переоцінка гривні шкодить економічному зростанню, наповненню бюджету, шкодить зростанню промисловості, збільшенню експорту. Переоцінка гривні створює ризик зростання торговельного дисбалансу. Відповідно до першого набору критеріїв, який використовує індекс споживчих цін у різних країнах, долар в Україні має коштувати 8,45 грн. Це так званий м'який підхід. При жорсткому підході можемо говорити про реальний курс на рівні 9 грн або 9,5 грн.

Економічна теорія і практика показують, що для країни, яка стикається з проблемами економічного зростання, щоб це зростання все ж таки з'явилося, і не через рік, не через проведення якихось заходів, які покращать інвестиційний клімат (бо це досить тривалі заходи), національна валюта повинна бути недооціненою. Економічна динаміка України свідчить, що перспективи зростання, можливо, з'являться, коли гривня буде недооцінена щонайменше на 10%.

Посилення курсу може відбутися під впливом певних ринкових рухів, наприклад, під впливом продажів валютних резервів. Але тоді гривня буде ще більше переоціненою. Влада й надалі, зокрема з допомогою московських грошей, буде утримувати стабільність номінального курсу гривні, хоча це й шкодить економічному зростанню. Влада часто вживає слово «стабільність». Але треба пам'ятати, що стабільність — це не зростання. Є такий термін у фінансовій сфері — stability of the graveyard, «стабільність цвинтаря»».

І. Шумило: «Різниця між депозитами населення в національній та іноземній валюті в Україні зараз становить 10%. Тобто люди готові нести гроші і тримати їх у гривнях, а не в доларах, і це показує очікування людей щодо курсу гривні. Додам, що на оцінку довгострокових економічних перспектив впливає реальний, а не номінальний курс гривні».

Розмова відбулася в стінах Київської школи економіки 19 грудня у формі панельної дискусії під назвою «Стан та перспективи економіки України: київський погляд».