Новини
Ракурс

Особливості люстрації по-українськи

Ми робимо перші кроки до люстрації через 23 роки після проголошення незалежності. Україна відстала від інших країн, де процеси «очищення через жертвоприношення» вже тривають зо два десятки років і в значній частині з них наближаються до завершення. Але в цьому можна вбачати і певний плюс: ми маємо можливість ретельно вивчити досвід цих країн, щоб не повторити їхніх помилок.

Loading...

Специфічність ситуації у нашій країні полягає в тому, що люстраційні процеси в посткомуністичних країнах запускалися, коли комуністична влада була повалена, в Україні ж принаймні половина членів сьогоднішнього парламенту створювали псевдозаконодавчу базу режиму Віктора Януковича. Тобто люди, яких ми намагаємося люструвати, наразі дуже широко і активно представлені у всіх органах виконавчої, законодавчої, судової влади. Очевидно, що ними буде чинитися шалений тиск, щоб процеси люстрації або взагалі не були започатковані (тобто дискредитувати їх на самому початку), або будуть намагання зробити все, щоб люстрація відбулася з мінімальними для них втратами. Тому сьогодні надзвичайно важливим є опора на міжнародний досвід, максимально широка співпраця з громадськістю, адже люстрація є не тільки однією з ключових вимог Майдану, а й найбільш достойним завершенням подій, що відбулися останніми місяцями. Люстрація є також надзвичайним механізмом, який здатний запустити інші реформи в нашій країні.

Для систематизації процесів люстрації і переведення їх із ситуації постреволюційної доцільності у правове поле необхідно розробити і прийняти законопроекти про люстрацію, які б регламентували і легітимізували всі необхідні процедури. За місяць після перемоги Майдану групами активістів було розроблено чимало концепцій закону про люстрацію в Україні. З деякими з них можна було ознайомитися на міжнародній конференції «Люстрація: рішення для України», на якій своїм досвідом люстрації також щиро ділилися представники з країн постсоціалістичного табору.

За цей місяць не зроблено жодного кроку для підтримки цих ініціатив. Люстраційний комітет і надалі залишається громадською організацією на волонтерських засадах. Законопроект про початок очищення системи правосуддя («Про відновлення довіри до судової системи». — Авт.) так само з величезними боями минулого тижня був зупинений в парламенті. 

Саме відмову від перевірки та очищення судової системи вважає основною помилкою люстрації у Польщі віце-президент Польської асоціації журналістів і директор Belsat TV Агнєшка Ромашевська: «Це вплинуло як на суспільне життя в країні, так і на ефективність проведених реформ. Не проводячи люстрацію суддів, ми заклали у свою систему величезну проблему, яка впливає на наше життя до сьогоднішнього дня. Рішення про те, кого слід люструвати, також ухвалювали суди. І найбільшою проблемою було те, що Верховний суд Польщі зобов'язав не тільки доводити причетність до співпраці зі спецслужбами, а й те, що ці дії приносили шкоду. Довести це майже неможливо! Саме це зробило нашу люстрацію беззубою. До речі, верховні суди Польщі також не проходили перевірок. Вам потрібно дивитися на наші помилки, щоб їх не робити».

Від помилок застерігає також Адам Граділек, керівник групи усної історії Інституту вивчення тоталітарних режимів у Празі: «Під час люстраційного процесу чехи допустили помилку, якої варто уникнути українцям. Починаючи люстрацію, слід  з самого початку відокремити тих людей, яких змушували співпрацювати з комуністичним режимом, від тих, хто це робив добровільно з ідеологічних міркувань або за гроші. У 1992 році політичний активіст Петер Цібулко надрукував неофіційний список працівників спецслужб, але в ньому не було вказано характеру співробітництва, а співробітництво буває різних типів. Ми знаємо, що багато людей були змушені це робити. І за цю помилку чимало таких людей стали жертвами люстрації. Тоді в Чехії було таке відчуття, що справжні злочинці були заховані за спинами не зовсім винних осіб».

Проблема, що об'єднала більшість країн, в яких відбувалася люстрація, — це її пізній початок. Адвокат, експерт з питань люстрації і порушень прав людини Павел Осік (Польща) зазначив, що через це люстрація ставала схожою на помсту і політичну розправу, і порадив, як цього уникнути: «Необхідно дуже чітко і послідовно дотримуватися міжнародного права, захисту прав людини і враховувати, зокрема, резолюцію асамблеї Ради Європи 1996 року «Про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів», де є чіткі поради з проведення люстрації. Слід знайти тонку рівновагу. Це не повинна бути помста. Повинен бути індивідуальний, а не колективний підхід в люстраційних законах. Друге — це право на захист, презумпція невинності, поки судом ця вина не доведена. І третє — має бути гарантовано право на звернення до суду і оскарження».

Люстраційна комісія в Литві також фактично була громадською організацію: не мала ні секретаріату, ні фінансових ресурсів. Її члени працювали на волонтерських засадах і не були співробітниками комісії як державної установи. Оскільки аналогічна ситуація досі спостерігається в Україні, колишній член литовської люстраційної комісії, професор Вільнюського університету Петрас Рагаускас порадив якомога швидше домогтися офіційного визнання української люстраційної комісії: «Ми працювали на своїх роботах, займали свої посади, і лише коли у нас був вільний час, займалися люстрацією. Крім того, тільки члени комісії мали право представляти результати в судах. Багато людей не могли повноцінно виконувати і свою роботу, і обов'язки в люстраційній комісії. Думаю, це може бути проблемою і для України».

«У 1991 році перше, що нам вдалося зробити, — повністю замінити склад державного суду, — розповідає директор центру європейських ініціатив Євгеній Криштафович (Естонія). — Повністю змінили склад Департаменту поліції безпеки (раніше КДБ). Вчорашніх випускників вузів одним літаком відправили до Америки на навчання. Тому середній вік працівників у цій структурі на початку 2000 року був 35 років. Ми почали люстрацію дуже швидко і загалом вже закінчили. Питання люстрації — це не тільки питання відновлення політичної справедливості, але й питання державної безпеки. Хотілося б, щоб у всіх країнах критерії люстрації були дуже точними, особливо в тих, які в перспективі ймовірно стануть членами ЄС і є членами Ради Європи, відповідно на вашу країну поширюється Конвенція з прав людини».

Досвід Польщі, Чехії та країн Балтії врахувала у своєму люстраційному законопроекті Харківська правозахисна група на чолі з її головою Євгеном Захаровим. Автори цієї концепції називають її поміркованою моделлю люстрації, яка не передбачає автоматичного звільнення всіх, хто займав певні посади у певний період. Пан Захаров вважає необхідною люстрацію стосовно колишніх працівників комуністичних спецслужб: «Адже, якщо взяти, наприклад, Росію, яка знаходиться під владою КДБ (президент — колишній підполковник КДБ), ми можемо побачити, у що перетворюється країна, коли у неї така влада. Більше того, ця держава хоче поширити свою владу й на інші країни. Вважаю, що комуністичний досвід є серйозним гальмом в українському поступі. Люстрація стосується керівництва центральних комітетів компартій СРСР, України та інших союзних республік. Те ж саме щодо комсомолу. Але, наприклад, міські комітети партії та комсомолу не потрапили до переліку. Підпадають під люстрацію і конкретні дії, скажімо, участь у фальсифікації виборів президента України 2004 року, а також у фальсифікації результатів виборів народних депутатів у 2012 році (у п'яти округах). Критерій, який опосередковано стосується корупції, — організація або вчинення дій, що призвели до втрат державного та місцевого бюджетів у сумі понад 1 млн грн.

Для чіткості критеріїв люстрації, які б не передбачали жодних суб'єктивних тлумачень, всі перераховані у законопроекті обставини мають бути підтверджені рішенням суду. Хочу підкреслити, що люстраційне провадження стосується не всіх осіб, що займали перелічені посади, а тільки тих, щодо яких є відомості, що ця людина відповідає таким критеріям. Йде збір доказів, і засідання Люстраційного комітету виносить рішення. Людина, щодо якої відбувається провадження, має можливість бути присутньою і надавати докази, пояснення, а також оскаржити рішення комітету в суді. Ми особливо слідкували, щоб наш закон не суперечив Конституції. Він відповідає практикам Європейського суду по цих справах. На нашу думку, цей законопроект можна вносити в парламент. Але мені видається, що наша нова влада не дуже хоче, щоб цей закон був ухвалений».

Концепція, підготовлена Асоціацією правників України, яку на конференції озвучив юрист, член громадської групи з питань люстрації Леонід Антоненко, за люстраційний критерій визначає невідповідність майнового стану і рівня витрат суб'єкта люстрації і членів його сім'ї їхнім легальним джерелам доходу: «У наших сусідів люстрація проводилась за так званим ідеологічним критерієм — приналежності до спецслужб або вищого партійного керівництва. Наша група вважає, що це все-таки не те питання, заради якого зібрався Майдан. Якби нас турбували тільки шпигуни КДБ, ми б, швидше за все, не вийшли на вулиці. На мою думку, антикорупційний критерій має бути ключовим. На жаль, поки що робоча група Єгора Соболєва відхилила цей критерій. І в документ, представлений цією групою як єдиний, не включили антикорупційну складову взагалі.

Ідеологічний компонент повинен почати працювати одночасно зі стартом роботи Інституту національної пам'яті та відкриттям архівів. Адже якщо сьогодні просто сказати, що ми люструємо шпигунів та агентів КДБ, то, як розповідав наш колега з Литви, існує велика проблема з доступом до документів. Так через відсутність відповідної документальної підтримки процесу в Литві протягом перших п'яти років результатів роботи цього органу практично не було: «викрили» тільки двох осіб. Тому потрібно спочатку подумати, як правильно розкриваються архіви, залучити фахівців, і тільки потім створити комунікацію між Люстраційним комітетом та Інститутом національної пам'яті.

Друга ідея, яка озвучувалася в робочій групі, полягала в тому, щоб без будь-якої перевірки звільняти осіб, які займали певні посади в певний період часу. Ця ідея нам подобалася як найбільш проста і ефективна. Але ми дійшли до висновку, що вона неконституційна, особливо щодо суддів.

У концепції люстрації Харківської групи перераховуються склади злочинів, наприклад, схиляння до продажу майна і ще цілий ряд позицій, які ви можете знайти в Кримінальному кодексі. Ми пропонуємо взяти на озброєння румунський досвід 2007 року. Там існує закон, в основу якого покладена ідея непрямих методів визначення корупціонерів. Їх можна визначити за фактом злочину, наприклад, отримання хабара, що вимагає кримінального процесу. Але ж корупціонери живуть серед нас. Є декларації, в яких вони показують своє майно і дохід за минулий рік, які не відповідають дійсності. Ми пропонуємо створити автоматизовану базу даних, яка формується на основі баз даних податкової служби, баз даних державної прикордонної служби і тому подібних, які об'єднуються в одну, щоб отримати потужний інструмент автоматичної перевірки. Крім автоматизованої перевірки декларації, Люстраційний комітет наділяється широкими повноваженнями по фактичній перевірці».

За словами пана Антоненка, варто не загубити той колосальний потенціал, що сьогодні існує в суспільстві, і не зрадити сподівань, які пов'язують люди з процесом люстрації: «Під час роботи над концепцією ми побоювалися, що отримаємо схожі результати, що і в Литві — пролюстровано лише 50 осіб за 10 років. У Румунії ж завдяки антикорупційному критерію з держапарату пішло тисячі людей, 22 члена парламенту. Хоча свого часу в цій країні було зламано стільки списів: чотири рази Конституційний суд Румунії визнавав цей закон неконституційним».

Ще одна концепція люстрації була представлена на конференції громадською організацією «Всеукраїнська люстрація»: «Наш законопроект зареєстрованій у ВР під номером 4750, — розповідає один із його авторів, юрист Віктор Смолій. — Близько тижня законопроект не розміщували на сайті ВР. Це відбулося тільки після того, як група депутатів — ініціаторів цього законопроекту пішла особисто до в. о. президента Турчинова.

Ми запропонували один із жорстких варіантів, адже наші політики будуть торгуватися за ті чи інші позиції. Всі державні службовці підпадають під люстраційну перевірку. Якщо особа підпадає під люстрацію, є певна процедура відсторонення. Ми запропонували саме відсторонення суддів на певний період з займаних посад. З судовою системою в Україні реальна проблема. В суддівських кругах точаться розмови про те, що не треба боятися люстрації, мовляв, ніколи Венеціанська комісія таке звільнення суддів не визнає законним, і судді в судовому порядку будуть поновлені на роботі, їм усе ще й компенсують».

Концепція також передбачає заборону Комуністичної партії України, яка є правонаступницею Комуністичної партії Радянського союзу, що цілеспрямовано винищувала український народ з 1917 по 1991 роки через проведення голодоморів та репресій. Оприлюднення списків агентів НКВД, МГБ, КГБ, що діяли на території України. Встановлення обов’язкової перевірки кандидатів на посади у державній службі на предмет їх співпраці з іноземними спецслужбами.

Автори законопроекту також передбачають внесення змін до Кримінального кодексу щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України, а також вимагатимуть звіту СБУ перед суспільством за пророблену роботу щодо притягнення до відповідальності винних за вчинення злочинів, передбачених ст. 110 та 111 КК («Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України» та «Державна зрада»).

Однією з вимог є також прийняття Закону України про захист інформаційного та мовного простору, який би передбачав створення спеціальної мовної інспекції, яка слідкувала б за дотриманням закону про мову; проведення обов’язкових мовних іспитів для державних службовців та осіб, що займають певні посади.

Концепція від Люстраційного комітету була представлена правниками Тетяною Козаченко та Валентиною Теличенко: «Наше завдання було наступним: донести до всіх, що люстрація — це політичний акт. Це та необхідність, до якої приходить суспільство для того, щоб змінити систему мислення держорганів. Проблема попередніх законопроектів у тому, що критерії, за якими відбувається люстрація, не є об'єктивними і однозначними. Не можна плутати люстрацію з реформуванням. Слід відійти від розслідувань, від оцінок, щоб Люстраційний комітет не перетворити на інквізицію.

Люстрація — це не позбавлення прав, а обмеження прав бути на державних посадах у вказаний період часу. У нас це 15 років. Можна займатися будь-якою іншою професією. Ми наполягаємо на відході від майнового критерію, адже він вимагає розслідування. Нам здається, що не потрібно давати Люстраційному комітету механізми, які б давали можливість зловживань або переслідувань. Це повноваження антикорупційного законодавства. Дотримання Конституції було також одним з важливих критеріїв при розробці законопроекту про люстрацію».

Єгор Соболєв зазначив, що це лише проект люстрації в першій редакції: «Ми маємо відсторонити людей, які «ростуть» із радянсько-комсомольсько-гебістського режиму; усіх керівників державних органів влади за час президентства Януковича включно з головами райдержадміністрацій та судів; осіб, які обслуговували найбільші порушення прав людини. Думаю, саме з цими ключовими критеріями можуть погодитися всі розробники концепцій люстрації.

Головна проблема: як протиснути цей закон через Раду? Як змусити парламент проголосувати за закон, який люструє більшу частину ВР, величезну частину уряду? Адже під дію закону потрапляє багато нинішніх топ-посадовців включно з в. о. президента».

Юрист Л. Антоненко зауважив, що до законопроекту «групи Соболєва» є чимало зауважень, наприклад: «Члени Кабміну, керівники інших центральних органів влади, керівники правоохоронних органів, прокуратур і судів, члени Конституційного суду і Вищої ради юстиції, що займали свої посади в період перебування при владі Януковича, оголошуються особами, що не мають права займати посади в держапараті протягом 15 років. У цю категорію, серед інших осіб, потрапляють Петро Порошенко, але для нього робиться виняток, так як люстрація на виборні посади (такі як посада президента) не поширюється. Конституційність цього положення сумнівна, але менш спірна, ніж звільнення суддів тільки за те, що вони були суддями».

Велика кількість учасників конференції, різноманіття представлених люстраційних законопроектів та безліч відгуків і думок на сторінці Люстраційного комітету у Facebook яскраво ілюструють ентузіазм та сподівання громадськості, що ідея очищення влади в Україні все таки успішно реалізується.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter