Новини
Ракурс

Практика ЄСПЛ — нічого спільного з практикою України

22 січ 2025, 13:05

Що стосується ролі правоохоронців та їх агентів у скоєнні злочину, то Європейський суд з прав людини ретельно вивчає, коли почали здійснюватись відповідні заходи. Мета — визначити, чи розпочалася реалізація злочину без будь-якої участі з їхнього боку.

У рішенні у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії» ЄСПЛ зазначив: «…використання негласних агентів має бути обмеженим та забезпеченим гарантіями.

Суспільними  інтересами не можна виправдати використання доказів, отриманих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку правоохоронців.

Якщо дії агентів, які працюють під прикриттям, спонукали людину вчинити злочин, і ніщо не передбачає, що він був би скоєний без цього втручання, то такі дії агентів виходять за межі допустимих і є провокацією».

Неодноразово повторена у рішеннях позиція ЄСПЛ полягає у вимозі розслідування правоохоронними органами злочинної діяльності «пасивним за суттю способом» (рішення ЄСПЛ у справі «Малінінас проти Литви»).

З наведених рішень випливає, що при визначенні, чи було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з провокацією злочину, ЄСПЛ оцінює ситуацію щодо наявності ознак підбурювання особи до скоєння злочину працівниками правоохоронних органів.

У рішенні у справі «Раманаускас проти Литви» ЄСПЛ дає таке визначення провокації: «Провокація з боку поліції відбувається у тих випадках, коли співробітники правоохоронних органів чи особи, які діють за їх дорученням, не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності переважно пасивно, а справляють вплив, що підбурює до скоєння злочину, який інакше небуло би скоєно, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази його здійснення та розпочати кримінальне переслідування…».

Визначальними факторами є такі:

  • наявність законних підстав для проведення відповідних заходів;
  • роль співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину.

Лакмусовий папірець тут: чи вдалося агентам правоохоронних органів або їх офіційним представникам обмежитися пасивним встановленням обставин скоєння злочину.

Ще раз – для наших правоохоронців та викривачів – це саме той випадок, коли ініціатива з вашого боку не лише категорично не вітається, а й прямо заборонена.

Як і статтею 370 Кримінального кодеку України:

Провокація підкупу

1. Провокація підкупу, тобто дії службової особи з підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду, —

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підбурювання до скоєння злочину відбувається тоді, коли правоохоронці (а також залучені ними довірені особи) не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності, а здійснюють на суб'єкт вплив, що спонукає його до скоєння правопорушення, яке інакше не було би скоєно. Критерії провокації ЄСПЛ виклав у ухвалі у справі «Акбай та інші проти Німеччини».

Для того, щоб відрізнити підбурювання чи провокацію правоохоронними органами від законних методів розслідування, ЄЧПЛ розробив низку критеріїв.

  • Чи не спонукали особу до скоєння злочину, тобто чи було розслідування «пасивним».
  • Чи існували об'єктивні підозри у причетності особи до злочинної діяльності або схильності до неї. Наприклад, попередні судимості.
  • Чи справляли правоохоронці або їх агенти вплив на особу для вчинення правопорушення. У справах зі сфери обігу наркотичних засобів враховуються прояви ініціативи в контакті з особою, поновлення пропозиції, незважаючи на його відмову.
  • Особа може вважатися спровокованою, коли до негласних дій залучаються негласні помічники, які стають співучасниками і спонукають до скоєння злочину.

Позиція ЄСПЛ є такою: сторона звинувачення має довести, що підбурювання не було, а твердження обвинуваченого про провокацію малоймовірні.

У контексті досвіду США, під егідою яких фактично сформовано антикорупційну вертикаль у нашій державі, та прецедентів ЄСПЛ, які стали невід'ємною частиною українського права, повчально звернутися до того, як у нас застосовується цей досвід на практиці. Яскравою ілюстрацією стає справа агрофірми «Квіти України», що розглядається нині у Вищому антикорупційному суді Україні і докладно висвітлюється «Ракурсом».


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter