Новини
Ракурс

Правозахисники звинувачують добровольчі батальйони

Багато кому не дають спокою наші добровольці. Сепаратистам на сході, підтримуваним м'язистою рукою «братнього народу»; його військовим, яких «там немає». Для нинішньої української влади добровольці взагалі немов міна уповільненої дії. Не приведи Боже, повернуться та відразу на вулицю Банкову, з питаннями: як ви тут жили-не тужили, поки нас не було, як справи, бізнес, а очищення влади та реформи — де? Але зовсім вже несподівано ополчилися на добровольців правозахисники. Та ще і які — Amnesty International! Її генсек Саліл Шетті, спираючись на результати проведеного представниками організації «польового дослідження» під назвою «Зловживання та воєнні злочини з боку добровольчого батальйону «Айдар» на півночі Луганської області», так прямо і заявив: йдеться про зловживання і «можливі воєнні злочини», в тому числі «можливі страти».

Loading...

Опубліковані в звіті інтерв'ю потерпілих — поки що всього лише слова, прокуратурі й суду знадобляться докази. В цілому текст дослідження правозахисників (опублікований «Головкомом») «тягне» лише на заяву в міліцію та однозначно — на те, щоб стати предметом судового розгляду з причини непідтверджених серйозних звинувачень. Він суцільно складається з бездоказових констатацій, складених у вельми категоричній формі, наприклад: «Деякі злочини, вчинені членами батальйону «Айдар», зараховуються до воєнних». А ось цитата зі слів потерпілого: «Вони прийшли і сказали, що я був затриманий батальйоном «Айдар», а зараз переходжу до рук «Альфи», але це були одні й ті самі люди». Так звідки впевненість у тому, що затримували справді члени батальйону «Айдар»? Хіба таких свідчень достатньо для звинувачень у скоєнні злочинів? Весь текст складається з подібних прикладів, як і публічні коментарі правозахисників.

Старший директор з досліджень Amnesty International, російська журналістка і правозахисниця Анна Нейстат, перебуваючи в центрі Києва, в ресторані на Хрещатику, виступає в ефірі радіо. Дама з безліччю регалій і 18-річним правозахисним стажем (правами людей займалася від Непалу до Сирії, але з російських провінцій вказана лише Чечня), судячи з усього, спец із воєнних конфліктів. Вона оповідає про те, як сильно турбує її незаконна діяльність наших добровольчих батальйонів...

У згаданому ефірі було заявлено, що «корумпована поліція замінюється ніким не контрольованим військовим формуванням, у цілій низці районів «Айдар» по суті замінює собою всі правоохоронні органи. Щодо дій «Айдара» відкрито 38 кримінальних справ, і всі ці справи йдуть у нікуди, що створює систему безкарності. Це ті самі райони, де ми фіксували величезну кількість злочинів сепаратистів. Все те ж саме з боку проукраїнських сил».

Якщо відносно добровольців справді заведено 38 кримінальних проваджень, треба розбиратися, поза всяким сумнівом. Але спочатку розбиратися — а потім озвучувати звинувачення. Також відкритим залишається питання: скільки кримінальних справ існує відносно терористів, виплеканих могутньою суміжною державою, і коли й перед яким військовим трибуналом постануть російські офіцери та солдати, що вторглися до нас без оголошення війни. Але на питання про те, чи немає випадково в розпорядженні Amnesty International даних щодо злочинів, скоєних в Україні терористами і регулярними російськими військами, чітких відповідей журналісти не отримали, лише обіцянку методично моніторити ситуацію надалі... Хоча логічно було б, щоб дослідженню «Зловживання та воєнні злочину з боку добровольчого батальйону «Айдар»...» передував розділ про зловживання на сході нашої країни сепаратистів та їхніх російських подільників.

Що ж це за вибірковість така? Що це за «точкова» вимога справедливості й дотримання прав людини? Не кажучи вже про те, який вигляд мають «можливі злочини» айдарівців на тлі того, що творять усі без винятку інші учасники воєнного конфлікту, починаючи з «ваших», пані директор з досліджень, ну і, звичайно, закінчуючи «нашими». Чи застосування касетних бомб, заборонених міжнародним правом, — теж справа рук «Айдара»?

Якщо послухати росіян, то українці скрізь неправі. Між тим цікаво, що і як швидко сталося б з українським правозахисником (хай там яку авторитетну міжнародну організацію він представляв), влаштуйся він десь поблизу Красної площі повідати в ефірі про те, як недобре закривати сайти, що публікують інформацію про антидержавні виступи в Сибіру; або про те, як це, м'яко кажучи, нетактовно змушувати вдів робити вигляд, що їхні загиблі в Україні чоловіки живі; або про «блудних» російських десантників, які не здатні орієнтуватися ні за компасом, ні за мохом на деревах, через що перманентно забрідають углиб суміжної держави, упевнені, що носить їх нелегка навколо рідної рязанської «учебки».

Звісно, для російського десантника 50 кілометрів — не коло, вони тепер чудово навчені захищати права російськомовної людини на суміжній території. А от правозахисникам слід і міру знати. Але вчора в Києві найдокладнішим чином «на пальцях» висвітлили проблему з порушенням прав людини добровольчими формуваннями, а сьогодні на ту ж тему запланована велика прес-конференція в російському «Інтерфаксі». Безсумнівно, росіяни розпливуться крокодилячими сльозами з приводу безправ'я українських громадян...

Панам правозахисникам ми можемо повідати набагато більше щодо безправ'я: всі проукраїнські сили, що перебувають на сході, діють там поза законом. Поголовно всі міліціонери, що перебувають там, практично щодня злісно порушують чинний Кримінальний процесуальний кодекс України. Він складний до застосування в мирному житті й абсолютно непридатний на війні. Військовим нашим там узагалі бути не належить — АТО це, щоб вам було зрозуміло, «поліцейська операція», не більше того. Мобілізація людей без погонів для участі в АТО — злочин, те, як саме вона проводиться переважно по українських околицях — ще один злочин. Але про все це ми поговоримо після того, як закінчиться ця війна і всі російські «правозахисники» заберуться геть.

Наші добровольці — захист, надія, опора цієї країни завідомо, з особливим цинізмом поставлені поза законом. Вони відважно воюють на війні, «якої немає». Їм приходять повістки — на війну, яка «не ведеться». Але вони не можуть прибути до військкомату, бо вже воюють. І потім, якщо комусь це знадобиться, їх нескладно буде притягнути до відповідальності за ухилення. Наша влада прирекла їх на такий стан, і багатьох із нас це безправ'я теж дуже хвилює. 

Наприклад, те, як може бути по-єзуїтському вибірково використана згодом проти неугодних ця правова невизначеність, створена свідомо, виходячи з таємних політичних резонів. Це відповідає нашим «правовим традиціям»: на державному рівні свідомо створювати умови, за яких ні жити, ні воювати за законом не можна. А потім, коли поза законом опиняються всі, хто дихає, залучати когось до відповідальності — на свій розсуд.

На цій дивній війні, як і на будь-якій іншій, брехнею, недомовками та приховуванням фактів грішать усі без винятку сторони конфлікту. Але якщо ми поки що не навчилися вести інформаційну війну, грамотно формувати власну інформполітику й адекватно відбивати інформаційні атаки, то росіяни давно освоїли навіть непросте й недешеве мистецтво формувати думку світових ЗМІ та знаходити собі авторитетних союзників.

У таких умовах багатьом із нас іноді здається, що кращий вихід — про щось промовчати. Це поганий вибір, і він посилює глибину розколу. Брехня російських ЗМІ — це одне. Але коли на звільнених територіях знову включають українські канали, різниця між тим, що місцеві жителі бачать за вікном і по телевізору, не додає їм довіри до влади. У цій ситуації нам ще дуже «не вистачало» міжнародних правозахисників, які вивчають реальність чи то надівши шори, чи то окуляри «нічного бачення» російського виробництва, що дозволяють вихоплювати із загальної картини лише окремі її спектри.

Нам потрібен чесний та неупереджений аналіз того, що відбулося й відбувається на сході. Для того, щоб ми, дві половинки однієї країни, могли почати розуміти і коли-небудь змогли пробачити один одному, необхідно, щоб усе було названо своїми іменами, без евфемізмів. Можливо, допомогти в цьому нам могла б Amnesty International. Але не Russia Today.

До речі

ГПУ розслідує злочини бійців добровольчих батальйонів проти мирного населення.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter


Загрузка...