Це не закон, це навіть не натяк на закон — Віктор Мусіяка

«Ракурс» звернувся по коментар щодо ухваленого 16 вересня Верховною Радою Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (названий в народі законом про особливий статус ДНР і ЛНР) до Віктора Мусіяки, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», колишнього заступника голови Верховної Ради, одного з авторів Конституції України.

— Не буду торкатися політичної складової цього питання (чому, задля чого це було зроблено), але вважаю, що в такий складний для країни час робити подібні кроки, не порадившись з народом, не пояснивши людям свою думку, це неприйнятна річ. Бо виникає дуже багато запитань на межі істерії, і не лише у фахівців, а й у звичайних громадян, які збурені цим законом.

Навіть якщо в цьому законі була потреба, якщо президент, який подав цей законопроект до ВР, був змушений піти таким шляхом, виникають питання до самого тексту документа. Цікаво, хто його писав? Прикро, що він вийшов з-під пера президентської команди, це вже питання до професіоналізму того, хто писав. Це не закон, це навіть не натяк на закон. Більш пустого, неприпустимого з точки зору правової системи, невідповідного Конституції закону я ще не бачив навіть за Януковича.

Що я маю на увазі, коли говорю, що цей закон пустий? Почну з кінця, тобто з Прикінцевих положень (ст. 10). Перша частина цієї статті говорить, що закон набирає чинності з дня його опублікування. А ч. 2 тієї ж статті говорить: «Призначити позачергові вибори депутатів районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад, сільських, селищних, міських голів в окремих районах Донецької та Луганської областей на неділю, 7 грудня 2014 року». Що це означає? З дня опублікування закону починають діяти усі ті механізми, які у ньому передбачені. Якщо вибори призначені на 7 грудня, відніміть 90 днів, які повинні їм передувати, отже виборчий процес вже повинен бути у розпалі. Де, питаю, той виборчий процес?

Оцей перелік «районні, міські, селищні, сільські ради, сільські, селищні, міські голови в окремих районах» багаторазово зустрічається у тексті. Ніколи Верховна Рада не дозволяла собі приймати закон чи постанову, в якій би призначала позачергові вибори місцевих рад, не назвавши їх.

Ст. 1 закону говорить, що особливий порядок місцевого самоврядування вводиться тимчасово, на три роки, в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села в межах території, визначеної рішенням Верховної Ради України (у проекті закону було сказано більш прямолінійно: «визначеної рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України». — Ред.)

Тож очевидно, спочатку треба було видати рішення ВР з переліком тих адміністративно-територіальних одиниць, які входять до цього анклаву і підпадають під дію закону. Цього зроблено не було. Бо, зважаючи на воєнні дії, ніхто не знає, які саме райони, міста, селища і села опиняться завтра у переліку «окремих» територій. Ми бачимо, що лінія фронту не має конкретних меж і кожного дня карта буремних територій змінюється.

Тепер про строк дії закону — три роки. А що буде потім? Де механізм, який би визначив, як виходити з цього особливого порядку?

Цей новий закон не узгоджується з нормами Конституції і чинного законодавства. Зупинюся на кількох таких розбіжностях. Перш ніж оголошувати позачергові вибори, необхідно припинити повноваження чинних рад і голів. Цього зроблено не було. Та й повноваження ці припиняються лише за чітко означених підстав. Тож після того, як ВР видала б рішення з переліком адміністративно-територіальних одиниць (чого, повторюю, зроблено не було), треба було б прийняти наступне рішення — про припинення повноважень місцевих рад і голів. Підставою для цього має бути рішення суду або висновки комісії профільного комітету ВР.

Та й що це таке — вводити закон в дію, коли там перебувають бойовики, терористи, російські війська? Хто там буде займатися виборами? Більш того, хто там буде обирати? Люди ж масово тікають, там немає виборців. Кажуть, що закон був прийнятий на підкріплення мінських угод. Але що то за угоди і головне — кого з ким? Навіть якщо зважати на них, то там було сказано, що позачергові вибори пройдуть після припинення бойових дій, роззброєння бойовиків, виведення російських військ, встановлення кордонів — меж цієї «території з особливим порядком». Треба було спочатку викласти алгоритм усіх цих дій, починаючи з виведення збройних формувань аж до повернення населення до своїх домівок і призначення позачергових виборів лише після цього. Бо для кого проводяться вибори, як не для людей, що там проживають?

Більш того, читаємо п. 2 ст. 5: «Повноваження депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на позачергових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені». А якщо ці ради чи посадові особи будуть діяти антиконституційно, порушувати закони? І тоді не можна припинити їх повноваження?

Громадян обурює й те, що ці «особливі території» й надалі будуть обтяжувати державний бюджет України. Юрій Луценко щодо цього наголосив, що треба читати не заголовки газет, а сам закон, де сказано, що з держбюджету фінансування не буде. Уважно читаю закон. Ось цитата із ст. 7: «У законі про державний бюджет України щороку передбачаються видатки, що спрямовуються на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей. Україна гарантує визначення таких видатків загального фонду державного бюджету України захищеними видатками, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень». Ще якісь питання є?

Згідно із законом, на тих територіях будуть створені загони народної міліції. Скажіть, будь ласка, яким законом України визначені повноваження такої міліції? І яким чином її робота буде узгоджуватися з роботою Міністерства внутрішніх справ? У законі сказано: «Загони народної міліції під час охорони громадського порядку реалізують повноваження, передбачені для них законами України». Я перечитав чинний Закон «Про міліцію», там жодного слова немає про якусь народну міліцію. Якщо вже є така необхідність, напишіть окремий закон про «народну» міліцію, ухваліть його.

Повним абсурдом виглядає й норма про прокуратуру і суди: «В окремих районах Донецької та Луганської областей законами України запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань».

Що це таке? Є загальний порядок призначення керівників цих структур, визначений Конституцією. Якщо вже так треба було, можна було піти іншим шляхом, більш цивілізованим. Наприклад, видати закон про проведення експерименту щодо децентралізації на окремих територіях і вкласти туди норми, які якоюсь мірою виходять за межі конституційних приписів та чинного законодавства. А так, як було зроблено, то краще б написали, що на окремих територіях Донецької та Луганської областей взагалі припиняється дія Конституції і законів України, це було би принаймні чесно.

На мою думку, цей закон неприйнятний, не здатний до функціонування. У першу чергу тому, що немає суб'єкта, до якого він повинен застосовуватися, його у природі не існує.

Як би там не було, які б закони не приймалися, зрозуміло, що це бійню не зупинить. Це ж очевидно. І це дуже прикро.

Підготувала Інга ЛАВРИНЕНКО