Парламентські вибори—2014: чого чекати від українського виборця

Цьогорічні парламентські вибори, як ніколи, доречні й недоречні водночас. З одного боку, спостерігаємо граничний ліміт недовіри до нинішньої Верховної Ради, її переобрання є актуальною вимогою суспільства (це засвідчують не лише соцопитування, але й пряма агресія проти народних обранців). З іншого боку, передвиборча кампанія під час війни і масового переселення жителів двох густонаселених областей аж ніяк не сприяє політичній активності виборців. «Ракурс» спробував зрозуміти, який вплив матимуть поточні події на українського виборця.

Діагноз: лідероманія

Мотивації українців на позачергових парламентських виборах ще не стали предметом опитувань для головних соціологічних служб України. Однак, як розповів аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Сидорчук, мотивації виборців є доволі сталою категорією, яка не змінюється за один рік. На його думку, на цих виборах мотивації виборців не зазнають кардинальних змін порівняно з мотиваціями на минулих парламентських і цьогорічних президентських виборах. Згідно з опитуваннями, тоді найбільш популярною мотивацією була близькість виборцю пропозицій чи ідей кандидата, на другому місці — привабливість особистості кандидата чи лідера партії. Проте соціологи не схильні довіряти відповідям опитаних українців. «Я б не перебільшував значення результатів соцопитувань, бо мені здається, що виборці видають бажане за дійсне. Дуже мало з них читали насправді програми партій чи кандидатів, за яких вони збиралися голосувати. Люди часто виправдовують свій вибір тим, що нібито підтримують пропозиції та ідеї кандидатів на виборах», — каже О. Сидорчук. На думку експерта, орієнтація на лідера збереглася в українському суспільстві, що підтверджують електоральні рейтинги партій на цих парламентських виборах. «Ми знову бачимо, що партії, які зараз лідирують і мають найбільшу популярність серед населення, — це партії, побудовані довкола лідерів. Це свідчить про те, що орієнтація лідера збереглася», — вважає аналітик.

Із діагнозом українського виборця — лідероманія — погоджується відомий український політолог Володимир Фесенко. На його думку, голосування «за лідера» на сьогодні залишається одним із головних мотивів українських виборців. «Більшість виборців сприймає політику через лідера. Для виборця лідер уособлює квазіідеологічні особливості українських партій, йому легше обирати, коли він голосує за лідера», — каже експерт. Однак, на його думку, за лідера голосують не тільки тому, що він подобається чи не подобається як людина, але й тому, що лідер уособлює для виборця тип політики (радикальна чи поміркована). За словами В. Фесенка, українці схильні голосувати за помірковані політичні сили, а також віддають перевагу так званим прохідним партіям. «Українські виборці здебільшого голосують за партії, спроможні реалізувати свою політику, відмовляючись голосувати за маргінальні партії. Це нормально, бо люди оцінюють досвід і стиль політики», — вважає політолог. Протилежної думки дотримується політконсультант з Berta Communications Сергій Носенко, який теж визнає, що в Україні виборці дуже часто зважають на соціологічні опитування та рейтинги. «Люди відмовляють собі в голосуванні за молоді та маловідомі політичні сили, яким однак довіряють, думаючи: «Я не буду голосувати за них, бо вони все одно не пройдуть». Навіть серед людей з мого кола спілкування таке часто можна почути. І таких людей може набратися достатньо багато, навіть на необхідні 5%, щоб партія пройшла в Раду. Тому я радив би всім голосувати не за рейтингами, а серцем, як би банально це не звучало», — каже С. Носенко.

Голосування серцем і цинічні розрахунки

Прагматизм і схильність до розрахунків українці виявляють лише під час ухвалення остаточного рішення про те, кому віддати свій голос. Популярну в політології економічну теорію виборів, у якій вони є різновидом ринкових відносин, кандидат — товаром, виборець — споживачем, а голос — грошима, українські виборці поки що розуміли дуже буквально. Як відомо, в Україні на кожних виборах знаходиться чимало виборців, які віддають перевагу миттєвій конвертації свого голосу в економічну вигоду «тут і зараз», продаючи свої голоси в обмін на харчові пайки чи благодійну допомогу.

«На Заході виборці раціональні, головною їх мотивацією є можливість отримати зиск від обміну свого голосу. З цієї точки зору визначальне значення має оцінка свого становища (насамперед матеріального) на кінець каденції правлячих політичних сил. Усе просто: якщо це становище задовольняє виборця, він готовий і далі підтримувати чинну владу, якщо ні — голосує за її конкурентів», — пояснює кандидат політичних наук, доцент кафедри політології філософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Юрій Шведа. Натомість український виборець, за його словами, голосує радше не розумом, а серцем. «Українські виборці більше піддаються впливу емоцій, схильні до навіювання, аніж до раціонально-зваженого вибору, що, звісно, вміло використовують політтехнологи, розігруючи ті чи інші емоційно забарвлені проблеми замість раціональної суспільної дискусії про наявні соціально-економічні проблеми», — упевнений Ю. Шведа.

Політолог В. Фесенко також визнає, що в Україні економічні інтереси не є визначальними для виборців, і вважає куди сильнішим етнокультурний чинник. На думку експерта, економічні інтереси спрацьовують як чинник для виборця лише в суспільстві, де є відчутне класове розшарування, різні соціальні верстви. Статистика щодо рівня життя в Україні може допомогти зрозуміти, чому цей чинник не актуальний для українського виборця. (Нагадаємо, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ станом на листопад минулого року, близько 40–50% населення України мали невизначений соціальний статус, 10% жили за межею бідності, а ще близько 12–15% були тими, хто зробив невеликий крок за цю межу. На думку дослідників, тільки близько 20% населення України могло стати основою для формування середнього класу.)

Вибори під час війни

Схильність українців покладатися у виборі кандидатів на емоції і довіряти харизматичному лідеру під час цьогорічної передвиборчої кампанії має всі шанси тільки посилитися, бо емоції під час війни зашкалюють. До того ж, на цих парламентських виборах в українців є значно менше часу для орієнтації на місцевості. «Зараз іде війна, тому в суспільстві спостерігається суттєва радикалізація. Завжди під час конфлікту радикали мають перевагу над людьми, що мислять системно, у перспективі, раціонально. В умовах війни раціо вимикається. Більшої ваги набувають відверто радикальні чорно-білі рішення та пропозиції», — вважає відомий український політик Олег Рибачук, який тепер займається громадською діяльністю (заснував і очолив платформу громадських ініціатив «Центр UA», що ініціював кампанію «Новий громадянин» та громадський рух «Чесно»).

Бойові дії на сході України вплинуть і на явку виборців, не кажучи вже про те, що в районах Донбасу, які не контролюються українською владою, виборів до Верховної Ради, швидше за все, взагалі не відбудеться. Низька явка стосується як тих, хто виїхав зі східних областей, так і тих, хто лишився. Попри те, що ЦВК максимально спростила участь у виборах переселенцям, більшості з них зараз не до виборів та аналізу минулого кандидатів чи програм партій. Крім того, експерти неодноразово наголошували на тому, що виборець на сході не бачить своїх кандидатів. «Коли зникла Партія регіонів, яка витоптала там усіх можливих конкурентів (інші проекти на сході України просто не пускали), то під її руїнами нове поки що не народилося. Схід взагалі не бачить своїх переможних кандидатів», — вважає О. Рибачук.

Те, що український виборець на цьогорічних парламентських виборах як ніколи розгублений, підтверджує й доцент кафедри політології Харківського національного університету імені В. Каразіна Тетяна Панченко. «Більшість пересічних громадян не знає, кому віддати перевагу. Вочевидь, більшість виборців буде приймати рішення в останні дні та часи напередодні голосування під впливом різноманітних факторів: емоцій, авторитетних думок, останніх подій у країні. Особливу розгубленість відчуває населення областей, що межують із зоною АТО, яке налякане можливістю загострення ситуації у своєму регіоні. Останні «ленінопади» загострили страх і розгубленість. Однак, мені здається, бойкоту виборів тут не буде. Підтримку тут отримають ті політичні сили, що будуть здатні в останні дні переконати або принаймні дати надію, що саме вони є гарантами миру та безпеки», — каже Т. Панченко, яка спеціалізується на політичній регіоналістиці.

Нові обличчя, нові виборці

Ситуацію в таких умовах може врятувати хіба молодь, яка зазвичай не відрізнялася в Україні великою активністю на виборах. Однак на цих експерти прогнозують високу явку молодих виборців. «Активність молодих виборців буде більшою, бо вимоги зміни системи були саме вимогами молоді, в першу чергу. Майбутнє завжди обирає молодь, і якщо в країні молодь віддає можливість політичного вибору людям, які вже прожили життя і досягли пенсійного віку, то в країни серйозні проблеми», — зауважує О. Рибачук.

Тенденцією цих виборів є відчутний запит виборців на нові обличчя серед політиків. Видається, що коефіцієнт корисної дії цих виборів буде добутком від множення кількості виборців з раціональним підходом (незалежно від віку) на політиків нового типу. Скільки їх і чи вплинули вони на політичну культуру українських партій, читайте в наступній статті.