Новини
Ракурс

МОЗ: війна спише все

Демократія розширює сферу індивідуальної свободи, соціалізм її обмежує. Демократія затверджує найвищу цінність кожної людини, соціалізм перетворює людину на простий засіб, цифру. Демократія і соціалізм не мають між собою нічого спільного, крім одного слова — рівність. Але подивіться, яка різниця: якщо демократія прагне до рівності в свободі, то соціалізм — до рівності в рабстві й примусі.

Loading...

Як ви думаєте, скільки років цим мудрим словам? І хто автор, що ймовірно пережив соціалізм Гітлера та Сталіна? Сто шістдесят шість років тому це написав знаменитий французький мислитель де Токвіль. Дивне проникнення в майбутнє, нез'ясовне... Зрозуміло, він мав на увазі зовсім не той соціалізм, солодкими плодами якого користуються наші сучасники в скандинавських країнах.

І ще одне занурення в добрі старі часи. Англійський історик Маколей у 1847 році пише: «У культурних народів навіть найбільш деспотичні уряди не впливали на вільний розвиток правосуддя». Все так, у них, англійців, інша історія. Що різко відрізняється від нашої. Судячи з усього, ми й сьогодні, через сто шістдесят років, культурним народом ніяк не є.

Дозволю собі складно, спеціально-юридично висловитися. З демократичної точки зору, сучасні тоталітарні режими не володіють нормативною легітимністю. Однак це не означає, що в них немає легітимності фактичної. Закон і порядок нацистської Німеччини та комуністичного СРСР існували і формально, і практично. І в цьому сенсі вони вбивали мільйони ні в чому не винних людей на підставі правових встановлень. У нас, наприклад, жорстокість режиму супроводжувало видання чарівної книги для казкового життя — Конституції СРСР 1936 року.

Деякі з зарубіжних експертів правовий режим в сучасній Україні називають анархо-патетичним. Тут точно вказані дві основні характеристики правової конструкції нашої держави. Традиційне для нашої території проголошення добрих намірів та встановлень при повному ігноруванні останніх практичним правозастосуванням. Тільки такий приклад: неприховане, агресивне розкрадання бюджету в нас відбувається незважаючи на присутність у законі кримінальної санкції за таку антисоціальну поведінку. Народні протести — неминуча реакція громадян на цю традиційну для нашої території подвійну мораль. Жорстоке, розстрільне придушення протестів на Майдані виявилося стимулом для падіння режиму Януковича. Дозволю собі ще одну цитату: «Політичні хвилювання, хоч які б вони були, вочевидь, безглузді й божевільні, мають докорінно яку-небудь ідею, а ідеї вирубати неможливо. Історія показує нам, що в усі часи і в усіх народів ніщо не розвивало так якої-небудь, хоча б і найдивнішої, ідеї, як смертна кара її послідовників». Ці слова присяжний повірений Лев Куперник виголосив у 1879 році в Санкт-Петербурзі під час одного з політичних процесів. Сто тридцять п'ять років тому... До речі, правнук цього присяжного повіреного, видатний французький (так, батьки емігрували з Росії в 1918 році) психіатр Кирило Куперник зовсім недавно, в 90-ті роки минулого століття двічі відвідував Україну. Хотів допомогти нам. Але так і не зумів зустрітися з міністром охорони здоров'я України або хоча б із головним психіатром. Такі радники нашим начальникам не потрібні.

Інший російський юрист у 1895 році записав: «Опір особистості неправу, тобто порушенню права, є обов'язок; він є обов’язком уповноваженого до самого себе, бо таке веління морального самозбереження; він є обов’язком щодо суспільства, бо необхідний для здійснення права...» Уявіть, не було в царській Росії Академії правових наук. А в нас, у незалежній Україні, ще й як є! Як і Академія медичних наук... Сумно. Саме такими словами мудрі українські юристи мали супроводжувати недавні події на Майдані. Мудрі... де вони? Сподіваюся, в недалекому майбутньому теоретики права візьмуть на себе працю об'єктивної, безсторонньої оцінки подій Майдану та тим, які передували їм. Як і дуже непростих, з точки зору права, подій періоду так званої Помаранчевої революції. І в тому, і в іншому разі йшлося про опір неправу, порушенню права. А опір неправу неминуче виходить за рамки дотримання вимог закону.

У середині XVIII століття прусський король Фрідріх Великий вирішив побудувати в Потсдамському парку палац Сан-Сусі. Але його задуму заважав розташований там млин. У тому королівстві беззастережно дотримувалися права приватної власності... Мірошник відмовився знести млин, подав до суду на короля і виграв процес. Звідси пішла французька приказка «Є ще судді в Берліні». І я знаю, чому неможливий подібний вислів про суддів у Києві. І ви, читачу, знаєте... І не тільки в одному лише Печерському районному суді. На жаль, оголошена нашими політиками так звана люстрація суддівського корпусу ситуації не змінить, хворий не видужає. Тут потрібна комплексна терапія, а про неї не говорять, її бояться. І аж ніяк не через дорожнечу, а з банального страху за себе правлячих країною політиків!

Закінчу конкретною ілюстрацією. Із дня сьогоднішнього. Десь там, на сході, йде війна. Жорстока, дивна, підла. Війна — на нашій, українській території. Початок війни — на Майдані, перша рясна кров пролилася там. Здавалося б, не до брудної комерції, не до розкрадання бюджету. Але ми — не змінилися, не захотіли змінитися. Для Міністерства охорони здоров'я України це чужа війна. Колишні схеми розкрадання бюджету, колишні особи. Але є й новинки. Ось одна з них — наказ МОЗ України від 27 жовтня 2014 року №139-Адм «Про утворення міжвідомчої робочої групи для вирішення проблемних питань щодо подальшого використання програмного продукту “Електронний реєстр пацієнтів України. Частина 1: Медичні огляди” у сфері охорони здоров’я».

Чічіков торгував мертвими людьми. Така в нього була комерція. Цей образ у Гоголя раніше здавався фантастичним... Сьогодні МОЗ України має намір торгувати живими співгромадянами. Так-так, саме цим мають намір займатися чиновники МОЗ — торгувати довідками, використовуючи для прикриття «ручну» громадську організацію. Що їм до вимог закону про дотримання конфіденційності, про заборону розголошення персональних даних. Війна все спише! Культурним народом ми справді не стали.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter